Служити Україні й БогОВІ: Штрихи до портрету Леоніда Коровника, українського перекладача і поета

Біографія Леоніда Коровника начебто проста. Народився 14 жовтня 1930 р. в селі Почино-Софіївка Магдалинівського району Дніпропетровської области. В 1949 р. приїхав до Канади. Богословський коледж закінчив 1955 р. Виконував різну фізичну працю, а також був заступником і пастором Баптистської церкви у містах Сван Ривер (Манітоба), Саскатуні та Едмонтоні.
Працював техніком у Технологічному інституті Північної Альберти у землемірному відділі (1974-1994 рр.).
Це, так би мовити, одна сторона його життя. Є інша. На сьогодні пан Леонід переклав сім книг теологічної літератури з англійської на українську мову, а також пише вірші, які друкувалися в канадській та українській періодиці. На цій його діяльності хотілося б зупинитися детальніше.
Свідомим українцем, за словами пана Коровника, він відчув себе в гімназії в Німеччині. Перебуваючи в Україні, в часи повального терору та арештів, батьки боялися за долю сина і не змогли передати юнакові всієї глибини українського національного духу. Тут же в гімназії прийшла до нього і любов до вивчення мов (вивчав українську, німецьку, латинь). Пізніше прийшлося вивчати англійську та іспанську мови.
Поворотним моментом в своєму житті вважає запитання, адресоване йому Яковом Духонченком, Головою баптистського руху в Україні: “А що Ви робите для України?” Було це в 1979 р. під час приїзду Духонченка в Канаду. Пан Коровник вирішив зайнятися перекладом теологічної літератури з англійської на українську мову.
З того часу Леонід Коровник переклав наступні богословські книги українською мовою:
Райрі Чарлз Калдвелл. Рівновага християнського життя. Вінніпег, 1981.
202 стор.
Ґетц Джін. Любіть один одного. Вінніпег, 1983. 147 стор.
МакАртур Джон (мол.). Харизматики: Доктринальна перспектива. Вінніпег, 1987. 237 стор.
Ґрагам Біллі. Святий Дух. Торонто, 1987. 214 стор.
Гамільтон Флойд Е. Основа християнської віри (апологетика). Торонто, 1990. 335 стор.
Литл Пол. Знайте, у що вірите.Торонто, 1995. 138 стор.
Тіссен Генрі Кларенс. Лекції з систематичної теології. Київ, 2000. 400 стор.
Він також упорядкував і зредагував “Біблійний словник-довідник” (літера “A”). 200 стор. . За ініціативою Леоніда Коровника до 1000 – ліття хрещення Руси-України на світ появилося унікальне видання – “Біблійна симфонія” українською мовою (своєрідний конкорданс Біблії, перекладеної митрополитом Іларіоном (Іваном Огієнком).
В 1981 р. вперше після довгої перерви Леонід Коровник поїхав на Україну. При кінці 1995 р. був на Україні знову. З рідною землею він пов’язаний навіки.
Перекладач (за словами пана Коровника) – плугатар. Його вирізняє наполеглива праця над текстом. Без посвяти нічого не буде. Необхідно працювати над двома мовами. Пан Леонід завдячує Богові, який дав витривалість, наснагу і любов, а також енергію до цього заняття.” Я робив те, що міг, працював для рідного народу і для Бога”- каже він. Бог ставить кінцеву оцінку кожному з нас. Мало богословської літератури на той час було українською мовою і була велика потреба в цій праці. Багато людей, на жаль, ще вважає, що переклад – це щось нижче, заняття, недостойне уваги та затрачених зусиль.
Пана Коровника вирізняє постійна праця над українською мовою. Чи багато з нас в діаспорі працює над нею? Особливо йому подобається робота зі словниками. Його вирізняють точність та влучність вислову, ідіоматичність.
Пан Леонід розуміє важливість перекладної релігійної літератури, адже атеїзм був основною, насаджуваною державою релігією в Україні протягом 70 років. Через це і утворилося багато лакун і недопрацювань у цьому напрямку. Цивілізації не могли б існувати без перекладів. Україні як ніколи необхідна саме зараз перекладна література, щоб ознайомитися з надбаннями світової думки і пристосувати її для побудови цивілізованого суспільства. Наш герой вважає, що Україна (вірніше її керівництво) повинно чітко визначитися з напрямком розвитку (“Куди йдемо?”), роз’яснити цю позицію населенню і спільно працювати над виконанням цього завдання.
Переклади Леоніда Коровника отримали схвальні відгуки фахівців та колег. Приступаючи до перекладу першої книги, пан Леонід, звісно, не мав відповідного перекладацького досвіду та певних специфічних навичок. Тому цей перший переклад вважає найважчим.
В передмові до перекладеної книги Джіна Ґетца “Любіть один одного” директор друкарні О. Ткаченко зазначає: “Перекладач – Леонід Коровник подбав, щоб добірною українською мовою та притаманною йому дбайливістю висловити якнайкраще глибокі думки автора” (с. 5-6). Передача глибини змісту при перекладі є, на думку п. Коровника, найголовнішим завданням перекладача. Передача стилістичних, стильових нюансів, відтінків – похідне завдання (хоч не менш важливе). Переклади Леоніда Коровника – наочне тому підтвердження (чітко переданий зміст оригіналу з врахуванням стильових особливостей того чи іншого автора).
Перекладаючи релігійну літературу, часто доводиться стикатися з новими поняттями. Доктор Іван Войтух зазначає про переклад книги Джона Ф. МакАртура (мол.): “В цій праці він (перекладач – В. П.) зіткнувся з богословськими поглядами, висловами й ідіомами харизматичного руху, які часто невідомі і незрозумілі для українського євангельсько-баптистського руху. Перекладач зайнявся чималим дослідженням слів та ідіоматичних зворотів автора, щоб передати їх точний зміст у перекладі” (Передмова, с. 8). Доктор К. Костів так відгукується про переклад книги Біллі Ґрагама : “Перекладач Леонід Коровник … подбав про ясність перекладу, вдало справився з англійськими ідіомами, здебільшого передав англійські фрази переємного стану притаманним українській мові прямим станом і своєю барвистістю вислову перевищив навіть деякі місця ориґінального тексту” (Передмова, с. 7). “Цінним” називає цей переклад М. Подворняк, голова видавництва (Від видавництва, с. 6).
Високо оцінює переклад іншої книги – “Основи християнської віри” Флойда Е. Гамільтона професор Дмитро Козак: “Перекладач досить вдало знаходить українські відповідники для іронічних висловів автора – там, де серйозна полеміка (через курйозність звинувачень, що висовуються критиками Біблії) не завжди була б доречною. … Поява західної апологетичної книги нашою матірною мовою – це факт не тільки духовний, а й факт культури. Українські християни ближче й грунтовніше пізнають цінності західної богословської думки” (Передмова, стор. 6-7).
В своїй поезії Леонід Коровник неодноразово звертається до ролі української мови, важливості її вивчення (часто з притаманним йому оптимізмом, і це добре, бо скептиків і песимістів у цьому питанні як в самій Україні, так і діаспорі також вистачає):
І ти, моя співуча мово,
Посядеш місце світове!

Спокій душі, несуєтність притаманні поетові, бо він знайшов сенс життя:
Та більше всього, над усе у світі,
Люблю слова Спасителя Христа!
Із Ним ним душа моя, мов сад у цвіті, –
У ній панує тиша золота.

Вражає глибока ліричність його поезії, надзвичайна легкість і часто філософський смисл. Поет оглядається на пройдений шлях, бачить свої здобутки, а часто і недоліки, помилки, які були допущені. З висоти свого досвіду і здобутої віри йому легше радити молодим, які вступають в життя. Але поради його не наказові. Вони, радше, медитативні. Кожна людина сама повинна віднайти унікальну, неповторну стежину свого життя і сама прийти до Бога, зазнавши радощів та смутку на тернистому шляху життя:
Ой доки ми будем безцільно пливти?
Допоки ми будем без шляху іти?
Без Бога немає до щастя доріг.
Один лиш Він знає, де неба поріг.

Родом (були народжені його дід та баба) Леонід Коровник із славного міста Полтави. Своєму знаменитому землякові Іванові Котляревському до 160-річчя з дня його народження поет присвячує вірш “Пальма першости”. В замітці “Українська мова”, надрукованій в “Християнському віснику”(жовтень-грудень 1998 р.), Леонід Коровник зазначає, що “мова Котляревського стала державною мовою України” (с. 17). Ця “величава” (за словами поета [Л. К.]) мова зігріває його на чужині, “душа від неї оживає”.Ще перебуваючи в Німеччині, у юному віці, Леонід Коровник віднайшов свою ідентичність, що полегшило в моральному плані його подальше життя.
Здобувши та пізнавши багато на чужині, поет “… не знайшов тут Неньки – України”. Ці рядки Леоніда Коровника резонують з рядками Василя Симоненка : “Вибрати не можна тільки Батьківщину”. Народжений українцем і помре ним.
Внутрішній наповненості, духовній злагоді Леонід Коровник відводить належне місце. Його поезія твердить, що українцем можна (хоч і дуже важко) почувати себе і поза межами України. Для цього потрібно любити (і знати) рідну мову, рідне слово, працювати для добра і блага України. А роботи, як кажуть в Україні, “непочатий край”. Переклад духовної літератури українською мовою – один із можливих напрямків. Тільки рідне слово найкраще доходить до людини, особливо в її спілкуванні з Богом. Часто належно не поціновані перекладачі працюють над передачею в основному англомовної теологічної літератури рідною мовою. Досить часто ця праця є неоплаченою, тримається на ентузіазмі та вірі. Вірі й надії, що світові надбання український читач прочитає рідною йому мовою, Україна не буде осторонь світового релігійного діалогу. Для цього і потрібні видавництва релігійної літератури (в тому числі і в діаспорі), такі як “Дорога правди”, яке було засноване в Канаді в 1953 р. (і головою якого певний час був Леонід Коровник). “Тиха, але плодоносна праця” (як зазначає автор в посланні до читача “Для блага Батьківщини”) перекладачів, письменників та поетів знаходить відгук у читача рідного слова як в Україні, так і численній світовій українській діаспорі. В листі від 4 травня 1991 р. Голова Ради Українського Культурного Товариства “далекого північного Мурманська” (як він сам пише) Станіслав Скорбенко дякує панові Леонідові Коровнику за надісланий цінний пакет з літературою. “… Ми тут відчуваємо голод не тільки в прямому значенні цього слова, а й “голод” на духовну літературу” – зазначає пан Скорбенко (з листа автора). З 1988 року було дозволено слати християнську літературу не тільки на головну Євангельсько-Баптистську канцелярію в Києві, а й до окремих пресвітерів і рядових членів. Скільки тої літератури було вислано за ці роки! “Спрямуймо наші зусилля для блага нашої батьківщини” було гаслом працівників видавництва “Дорога правди”.
Пан Леонід вважає, що діаспора може зробити значно більше в перекладацькій справі. Для цього потрібні нові покоління перекладачів, підготовлені вже в північноамериканських університетах, зі знанням світової перекладознавчої теорії та досконалим знанням рідної української мови.
25го червня 1999 року Леоніда Коровника було прийнято в члени Наукового Товариства ім. Шевченка (Канада).
14 жовтня наступного року пан Леонід Коровник відзначатиме своє 80-річчя. З добрим ужинком підійшов він до цієї дати. Боже Слово, перекладене ним на рідну мову, знаходить свого вдячного читача. Віримо, що перекладацький доробок Леоніда Коровника буде детально проаналізований і належно поцінований. А наша мета була простою – показати творчу спарщину скромного земляка, який з Божою допомогою спромігся на переклад рідною мовою цінної богословської теоретичної літератури. Надіємося, що пан Леонід порадує нас своїми новими перекладами та віршами.

Інші записи:

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

    Не знайдено

Факультет романо-германських мов

  • Посилання
  • Сюжетный шарж по фото на подарок.
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю