Автор статті:

Семенюк Аліна

У статті досліджено особливості проведення внутрішнього аудиту в комерційних банках. Визначено його основні функції, процедуру проведення, результати та документування. Проведено аналіз внутрішнього аудиту ПриватБанку.

Annotation. In the article investigation the features of realization  internal audit in commercial banks. Searchers its basic functions, procedure of realization, results and documenting. Made the analyse of internal audit of PrivatBank .

Постановка проблеми. Перед комерційними банками  України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку організації. Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційних банків є впровадження системи внутрішнього аудиту. Служба аудиту аналізує звітність, виявляє відхилення фактичних показників від планових, визначає напрямки перспективного розвитку комерційних організацій і, таким чином, має серйозний вплив на прийняття управлінських рішень для досягнення конкретних цілей.
Метою дослідження є визначення пріоритетних завдань та напрямків проведення внутрішнього аудиту в комерційних банках.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням внутрішнього аудиту займалися такі вітчизняні вчені: Андрєєва Л.Ф., Білуха М.Т., Дорош Н.І., Дмитренко І.М., Заруба О.Д., Зубилевич С.Я., Коваль Л.С., Редька А.Ю., Рудницька В.С., Петрик О.А., Сухарева Л.О., В. Барановська, О. Кірєєва, Н. Шульга, Л. Костирко, Р. Костирко, М. Романика.  Цими вченими було розглянуто  ключові аспекти економічного контролю, системи внутрішнього контролю, питання аудиту тих чи інших банківських операцій і напрямів діяльності, проблеми банківського нагляду, регулювання та зовнішнього аудиту.

Однак вчені не дали вичерпної характеристики внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю банку, адекватної вимогам сучасної вітчизняної банківської системи. Невирішеними залишаються також питання з визначення  завдань та напрямків проведення внутрішнього аудиту у комерційних банках.

Виклад основного матеріалу. Згідно Положення про організацію внутрішнього аудиту банку [1] внутрішній аудит банку – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які використовуються банком для здійснення внутрішнього контролю [1, п. 1.3.].

Згідно цьому Положенню, внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Положення про службу внутрішнього аудиту затверджується Правлінням банку та погоджується з Радою банку [1, п.3.3.]

“Обов’язком внутрішніх аудиторів є перевірка системи контролю, яка скерована на розробку політики банку в межах чинного законодавства для досягнення його програмних цілей, а також оцінки економічності й ефективності операцій банку. Для цього внутрішній аудит вивчає систему контролю за активами і пасивами банку, аналізує ситуації ризику і заходи щодо запобігання банкрутства, варіанти інвестиційної політики банку, форми впровадження найбільш економічно доцільних нетрадиційних послуг (лізингових, факторингових і трастових).

Отже, внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, в процесі її проходження і після завершення дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, що не є функцією внутрішньогосподарського контролю або ревізійної комісії Правління банку [4, с. 38 ].”

Враховуючи запобіжну і стратегічну роль внутрішньо-банківського аудиту, а також його загально визначені принципи, що ґрунтуються на практиці, можна виділити такі найважливіші функції:

- перевірка достовірності обліку надходження, використання, вибуття та нарахування зношення (з віднесенням його за напрямками цільового призначення) основних засобів та нематеріальних активів; достовірність розмежування за вартістю таких засобів праці, як малоцінні та швидкозношувані предмети та основні засоби;

- перевірка достовірності й правильності відображення в обліку різних видів господарських матеріалів і малоцінних предметів;

- правильність і законність касових операцій;

- дотримання правил виконання валютних операцій;

- законність і достовірність відображення в обліку і звітності кредитних та розрахункових операцій;

- правильність відображення в обліку і звітності цінних паперів, у тому числі боргових, для перепродажу, інвестиційних;

- достовірність і правильність відображення в обліку і звітності грошових коштів на розрахункових, поточних, депозитних, вкладних, кредитних та інших рахунках

- достовірність віднесення витрат за рахунок собівартості чи власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку;

- правильність нарахування та використання коштів на рекламні та представницькі витрати;

- перевірка повноти, правильності й достовірності відображення в обліку доходів та фінансових результатів;

- правильність відрахувань у різні бюджетні та позабюджетні фонди;

- правильність нарахування і сплати всіх видів податків;

- всебічний аналіз фінансових операцій; активів (доходних і недоходних), пасивів (власних і залучених), доходів і витрат, прибутків (збитків), рентабельності та дотримання відповідних нормативів.

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Усі елементи внутрішнього аудиту обов’язково повинні мати доку­ментальне відображення у процедурах. Під процедурами внутрішнього контролю розуміється деталізований опис проведення конкретної банків­ської операції. Будь-яка процедура внутрішнього аудиту складається з таких компонентів, як:

1)  опис операції;

2) визначення відповідальності та підзвітності особи (підрозділу), що здійснює операцію;

3) розподіл обов’язків між виконавцями операції з метою роз­межування контролю за обліковими записами та операціями за ними;

4) розподіл відповідальності працівників за ухвалення операції, її запис, контроль і зберігання активів;

5) схвалення операції;

6) обмеження доступу до активів, облікових записів та сховищ;

7) внутрішні перевірки та звірки до моменту виконання операції;

автоматизований контроль;

9) ротація персоналу.

Відповідно до «Положення про організацію  внутрішнього аудиту у комерційних банках» результатом проведення внутрішнього аудиту у комерційному банку є складання аудиторського висновку

Аудиторський висновок формується на завершальній стадії проведення аудиту. У ньому аудитор повинен проаналізува­ти і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів, сформувати висновок про досто­вірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка сто­суються того, що:

-         фінансова інформація була підготовлена на основі да­них бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облі­кової політики;

-         фінансова інформація подана згідно із діючим законо­давством;

-         інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності банку;

-         має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.

Аудиторський висновок містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на запит)[2, с.33-34].

Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне форму­лювання висновків про фінансову інформацію. У позитив­ному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану під­приємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти засте­реження.

Доказом виконання  внутрішнього аудиту є документування ауди­торських процедур. Робочі до­кументи є підтвердженням того, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для конт­ролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адек­ватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок [3, c.125].

До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає мож­ливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнтів у поточному році; робочі документи поточного року. Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впрова­дженню комп’ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.

Отже, розглянувши основні теоретичні положення про зміст, функції та процедури внутрішнього аудиту, можна стверджувати про його значимість для кожної банківської установи. Далі для відображення особливостей внутрішнього аудиту на практиці, проведемо дослідження системи та стану внутрішнього аудиту ПриватБанку, як одного із лідируючих комерційних банків в Україні.

Служба внутрішнього аудиту ПриватБанку – це самостійний структурний підрозділ банку, який є органом оперативного контролю Наглядової Ради. Створюється за рішенням вищого органу Банку з метою перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов`язків співробітниками Банку. Напрямок Внутрішній аудит ПриватБанку є самостійним, незалежним та підпорядкованим Спостережній раді Банку яка визначає методичні засади і напрямки його діяльності та приймає рішення відносно результатів проведених перевірок чи досліджень. Організаційний статус Служби внутрішнього аудиту ПриватБанку визначений на рівні Головного офісу з представництвом розташування аудиторів у більшості філій банку на території країни. Розвиток електронно – інформаційних технологій дали можливість Службі внутрішнього аудиту здійснювати перевірки методом тестування та аналізу статистичних фінансових показників діяльності у всіх філіях та відділеннях як одночасно, так і відокремлено.

За 2008 рік Службою внутрішнього аудиту банку здійснено 484 перевірки щодо різних видів та аспектів діяльності банку, які були затверджені рішеннями Спостережної ради банку. Найбільша увага приділяється ризиковим операціям та операціям щодо нововведених фінансових інструментів. Результати проведених перевірок службою внутрішнього аудиту та рекомендації чи пропозиції для прийняття відповідних заходів надаються Спостережній раді Банку, а у разі необхідності, одночасно Правлінню Банку. Втілення пропозицій та рекомендацій Служби внутрішнього аудиту для ПриватБанку мають ефективне значення, тому що надають Спостережній раді банку та керівництву банку впевненості щодо правильності використання нормативно-правових положень, регулюючих банківську діяльність, достовірності і своєчасності відображення в бухгалтерському обліку здійсненних операцій та об’єктивності щодо оцінки факторів надмірних ризиків з метою їх ефективного управління [5].

При досліджені основних фінансових показників Приватбанку було виявлено, що управління активами з точки зору ліквідності знаходиться на достатньому рівні. Структура активів дозволяє підтримувати достатній рівень ліквідності. Протягом року існуючий обсяг капіталу дозволяв банку виконувати всі нормативні вимоги НБУ щодо ризиків і достатності капіталу. Зростання ризикових активів обумовлене збільшенням обсягів кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів (унаслідок розвитку програм з бізнесу пластикових карток та ін.). При фінансових розрахунках в ЗАТ КБ «ПриватБанк» використовуються наступні програмні комплекси: програмний комплекс “Заказ”, програмний комплекс “Sybridge Consol”, “Sybridge Windows”, підпрограма “Back Office”; Інформаційно-дилінгова система (IDS); бази даних “АРМ – 3”, інформаційна система КБ “Приватбанк” (INFO), програмний комплекс “Промінь”, програмний комплекс “Біплан”. Множина програмних комплексів в банку ускладнює роботу головного серверу, тому частішають випадки збоїв програмних комплексів, неможливість швидкого обслуговування клієнтів. Як уже згадувалось, для контролю за обліком і дотриманням вимог Національного банку України до звітності в банку функціонує департамент внутрішнього аудиту, діяльність якого регламентується відповідним положенням. Активізація діяльності внутрішнього аудиту пов’язана із розширенням його впливу на процес управління банком шляхом: підготовки та надання керівництву вичерпної та достовірної інформації в реальному режимі часу. Внутрішні аудитори можуть спілкуватися із працівниками банку, що сприяє усуненню недоліків за короткі терміни; охоплення процедурами внутрішнього аудиту всіх фінансово-господарських процесів. Крім того, витрати на внутрішній аудит значно менші, ніж на зовнішній. В Україні на сьогодні тільки незначна частина філій банків має службу внутрішнього аудиту або посаду аудитора у відділеннях чи філіях. Більшість банків із розгалуженою мережею філій здійснюють аудит лише на рівні банку – юридичної особи, періодично перевіряючи філії шляхом проведення інспектування, яке передбачає оцінку стану обліково-операційної роботи і внутрішньобанківського контролю та надання практичної допомоги відділенню чи філії банку щодо забезпечення належної організації роботи та контролю. Втім, процедури внутрішньобанківського аудиту філій та головного офісу мають суттєві відмінності, а саме масштабність контролю, об’єкти перевірки та періодичність.

Оскільки організація бухгалтерського обліку тісно пов’язана із функціями внутрішнього контролю, то внутрішньоаудиторську перевірку доцільно починати з оцінки стану організації обліково-операційної роботи філії. Аудиторам у даних випадках слід керуватися положеннями про організацію бухгалтерського обліку та внутрішньобанківського контролю, які опрацьовуються філіями самостійно. Позитивом у роботі напрямку аудиту ПриватБанку є удосконалення системи внутрішнього контролю, положень та процедур, що застосовуються Банком під час виконання операцій, та оцінки факторів ризику.

В цілому роботу служби внутрішнього аудиту ПриватБанку можна оцінити позитивно. Служба внутрішнього аудиту проводить безпосередньо аудит готівкових та безготівкових розрахунків. Найбільш типовими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є: – неповна комплектація юридичних справ клієнтів (відсутність довідок про взяття на облік у державній податковій адміністрації, відсутність нотаріально завіреного свідоцтва про реєстрацію тощо); – порушення черговості платежів; – порушення ліміту видачі готівки з рахунків клієнтів; – виправлення в розрахункових документах; – несвоєчасність розрахунків за поданими клієнтами платіжних дорученнях та інші порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Проте загалом по Україні не всі комерційні банки мають належну систему внутрішнього аудиту. І проблема полягає не лише у безпосередній організації діяльності банків, а у недоліках  система внутрішньо-банківського аудиту в Україні загалом. В порівнянні із внутрішнім аудитом закордонних країн, український аудит має ряд недоліків. Це обумовлено наступними чинниками.
По-перше, незалежність внутрішнього аудиту умовна. Відсутні як законодавчі так і етичні норми, які визначають незалежність внутрішніх аудиторів від безпосереднього впливу керівництва економічного суб’єкту і його структурних підрозділів.
По-друге, відсутні професійні стандарти діяльності внутрішніх аудиторів, а вплив Інституту внутрішнього аудиту на розвиток професії є тільки формальним.
По-третє, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рівня внутрішніх аудиторів. Для прикладу в США Професійну організацію внутрішніх аудиторів було створено ще в 1941 р. як Інститут внутрішніх аудиторів. Свою діяльність Інститут будує на базі загальних професійних знань внутрішніх аудиторів, програми безперервного професійного розвитку, економічного кодексу, норм і програм сертифікації. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію й її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту – допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов’язки максимально кваліфіковано й ефективно.

Впровадженню системи внутрішнього аудиту в Україні не приділяється належна увага. Це пов’язано в першу чергу з тим, що проблеми фінансової стратегії та контролю покладені в більшості випадків на головного бухгалтера або віце-президента з фінансових питань комерційної організації. Такий стан контролю нерідко призводить до негативних наслідків. Так, якщо в невеликих організаціях з простою організаційною структурою управління, служба головного бухгалтера в змозі виконувати наряду з обліковою та інформаційною і функцію внутрішньогосподарського контролю, то в більш крупних підприємствах, які мають філії, дочірні організації – це неможливо із-за великого обсягу облікових робіт, і в даному випадку є об’єктивна необхідність в запровадженні професіональної служби внутрішнього аудиту.

Комерційні банки України повинні усвідомити, що саме ефективний внутрішній аудит є діючим засобом зниження ризику банкрутства комерційної організації та основним засобом захисту інтересів акціонерів.

Висновки. Дослідження завдань та напрямків проведення внутрішнього аудиту в комерційних банках дає підстави стверджувати про важливість наявності органів внутрішнього аудиту у комерційних банках, оскільки він є одним із основних чинників успішного функціонування будь якої комерційної установи. Було визначено, що ефективне впровадження внутрішнього аудиту в комерційних банках можливе за умови наявності контрольного органу всередині кожного відділення чи філії. Це дозволить аудиторам проводити детальнішу та ефективнішу перевірку кожного підрозділу окремо, що в свою чергу значно підвищить ефективність діяльності установи та уможливить настання банкрутства чи інших несприятливих економічних ситуацій для банку.

Список використаних джерел

1. Положення “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках”, затверджене постановою Правління НБУ від 20.03.1998 за №114.

2. Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М.  Аудит: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.

3.Пантелєєв В.П. Аудит. – Навч. пос. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 400с.

4.Сотникова Л. В. Внутрішній контроль і аудит – М.: Фінстатінформ, 2000. -239с.

5. www.privatbank.ua/

Інші записи:

Семенюк Аліна Економічного факультету