Автор статті:

Конченко Лілія Леонідівна

У статті вказується на значення проблеми етнічної ідентичності в контексті рефлексивності. Подане обґрунтування тез про те, що рефлексивність відіграє важливе значення у вираженні етнічної ідентичності студентів. Визначаються компоненти етнічної ідентичності та рівень їх вираження в залежності від рівня рефлексивності студентів.
The article highlights the importance of issues of ethnic identity in the context of reflexivity. Filed justification thesis that reflexivity plays animportant role in terms of ethnic identity of students. Definedcomponents of ethnic identity and their level of expression dependingon the level of reflexivity students.

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Важливість зˊясування проблеми етнічної ідентичності повˊязана насамперед з тим, що саме етнічні спільноти відіграють вирішальну роль для самозбереження індивіда чи групи, з якою він себе ідентифікує.
У складній системі суспільних зв’язків і стосунків яскраво виділяється саме етнічна належність людини, яка притому є первинною по відношенню до інших. Тобто, перш ніж виступати як представник різних соціальних, економічних, політичних та інших спільнот, людина в першу чергу є представником того або іншого етносу. Цей статус людина набуває при народженні. Етнічна ідентичність – складне соціально-психологічне явище, яке є продуктом історичного розвитку. У різні періоди історії, залежно від ситуації усередині тієї або іншої держави, рівня розвитку суспільних зв’язків усередині країни, її полі- або моноетнічності, характер цього явища і відношення людей до цього явища були різними.
Враховуючи економічні та соціально-політичні перетворення, які відбуваються в Україні останніми роками, не можна не погодитися що людина змушена адаптуватися до цих змін, шукати відповідь на питання «Хто Я?». Усвідомлення людиною власної належності до певного народу відіграє важливу роль в її житті та взагалі впливає на відносини між людьми як на міжособистісному, так і на міждержавному рівнях.
Сучасні дослідники визначають етнічну ідентичність «… як відчуття належності до певної етнічної спільноти, однаковості з іншими її членами». До характерних рис етнічної ідентичності відносять спільну територію, мову культурні особливості, традиції, звичаї, їжу, одяг тощо. Слід зазначити, що у дослідницькому середовищі концепція етнічної ідентичності не має чіткої визначеності.
Особливо суттєвого значення процес утвердження української етнічної ідентичності набуває тоді, коли йдеться про студентство – найбільш освічену частину української молоді.
Хоча питаннями етнічної ідентичності студентів та процесами рефлексії, рефлексивністю цікавилась велика кількість дослідників, однак такий аспект цього питання як етнічна ідентичність студентів в контексті рефлексивності на сьогодні не був розглянутий. Це і спонукало нас до вибору теми саме у цьому контексті дослідження ідентичності особистості.
Мета нашої статті дослідити на теоретичному та експериментальному рівнях особливості етнічної ідентичності студентів відносно їх рівня рефлексивності.
Завдання: 1.Теоретично дослідити етнічну ідентичність та її компоненти, проаналізувавши підходи до її розуміння. 2.Теоретично дослідити співвідношення між етнічною та національною ідентичністю. 3.Провести аналіз та синтез теорій по дослідженню рефлексивності. 4.Експериментально з’ясувати чи є пов’язаними між собою етнічна ідентичность та рівень рефлексивності студентів.
Отже, завдяки великій кількості опрацьованої літератури та проведенню практичних методик, а також подальшій їх обробці ми отримали такі результати, а саме дослідили етнічну ідентичність студентів в контексті рефлексивності, виконавши при цьому ряд поставлених завдань. Отож, спочатку ми визначили, що таке етнічна ідентичність, розібрали її структуру та розмежували види. Визначили, що таке національна ідентичність і як співвідноситься етнічна ідентичність із нею. Теоретично дослідили рефлексивність як психічну рису особистості. Отже, внаслідок процесів ідентифікації формується важливий змістовний компонент Я-концепції – ідентичність. У структурі ідентичності виділяють дві великі підсистеми: особистісну та соціальну ідентичність. Етнічна ідентичність входить в структуру соціальної ідентичності. Етнічна ідентичність – це не тільки усвідомлення своєї тотожності з етнічною спільністю, але і її оцінка (почуття гідності, гордості, образи, страху є найважливішими критеріями міжетнічного порівняння, ці почуття опираються на глибокі емоційні зв’язки людини з етнічною спільністю й моральні зобов’язання стосовно неї, що формуються в процесі соціалізації індивіда).
Отже, внаслідок процесів ідентифікації формується важливий змістовний компонент Я-концепції – ідентичність. У структурі ідентичності виділяють дві великі підсистеми: особистісну та соціальну ідентичність. Етнічна ідентичність входить в структуру соціальної ідентичності. Етнічна ідентичність – це не тільки усвідомлення своєї тотожності з етнічною спільністю, але і її оцінка (почуття гідності, гордості, образи, страху є найважливішими критеріями міжетнічного порівняння, ці почуття опираються на глибокі емоційні зв’язки людини з етнічною спільністю й моральні зобов’язання стосовно неї, що формуються в процесі соціалізації індивіда). Етнічна ідентичність особистості, на думку більшості етнопсихологів, – це усвідомлення себе представником певного етносу, переживання людиною своєї тотожності з однією етнічною спільністю й відділення від інших. Основними компонентами етнічної ідентичності вважаються когнітивний і афективний елементи. Складові частини цих компонентів: до складу когнітивного компонента вводиться безліч різних складових елементів, такі як етнічні орієнтації, групові концепції та ін. Найважливіше за Т. Стефаненко, є: 1) етнічна обізнаність, і 2) етнічна самоназва.
Співвідношення етнічної та національної ідентичності. Термін етнічної ідентичності пов’язаний із духовнимм складовими, а національної – із економікою та політикою державності. Ці поняття є схожими, адже національна ідентичність – це усвідомлення себе представником певної нації і оцінка себе, як носія національних цінностей, а етнічна ідентичність – це усвідомлення ототожнення із етногрупою та власне оцінка свого перебування в ній, що повˊязано із емоціями (почуттям гідності, образи, гордості, страху і ін.), які викликають присутні в етногрупі моральні обовˊязки. Тобто обидва психологічні явища включають процес усвідомлення та оцінки. Поняття етнічної ідентичності включає емоції від перебування в етнічній групі, а національна – розглядає індивіда як представника нації та носія національних цінностей.
Категорійно-поняттєвий зміст рефлексивності характеризується багатоаспектністю та включає в себе різноманітні компоненти в тому числі самосвідомість, а та в свою чергу, етнічну ідентичність особистості. Рефлексія як властивість – це інтегральна психічна якість людини, спрямована на усвідомлення своїх дій. Традиційним є трактування рефлексії як психічної властивості. Саме наявність у людини цієї якісної характеристики не тільки виділяє її серед усіх інших живих істот, а й забезпечує специфічну особливість і винятковість людської психіки. Як властивість індивіда, рефлексивність – це здатність відображати не лише свій образ «Я», а й усвідомлювати сутність своєї взаємодії з іншими людьми. У сфері саме міжособистісних взаємин рефлексія є важливим компонентом моральності поведінки індивіда. На думку В. А. Роменця, це явище післядії, в ньому прояснюється сутність діяння. Рефлексія розуму, сумління часто відстає від актів вибору. Акт, дія вибору зумовлені рішенням волі, післядія – рефлексією, самооцінкою правильності вибору рішення. У рефлексії виявляється боротьба мотивів, моральність особистості. Чим глибшою є у людини рефлексія, тим важче для неї розвˊязання конфліктів. Здатність до рефлексії обˊєднує функції поведінки та управління людиною своїми вчинками. Отже, значний пласт досліджень розглядає рефлексію як спосіб реалізації суб’єктоб’єктних відношень та як механізм розвитку і регуляції діяльності. Окрім того, рефлексія постає реальною основою регуляції діяльності, засобом діяльнісного рефлексування.
Підчас дослідження особливостей етнічної ідентичності студентів в контексті рефлексивності ми отримали такі результати. Етнічна ідентичність в контексті рефлексивності дійсно має певні статистично значимі тенденції привˊязаності до її рівня, а саме такі її компоненти, як когнітивний, афективний та загальний показник етнічної ідентичності, залежно від їх рівня вираження. А в результаті проведеного однофакторного дисперсійного аналізу ми отримали статистично значимі результати, які підтвердили гіпотезу нашого дослідження, про те, що високорефлексивні студенти мають вищий рівень вираження етнічної ідентичності, аніж низькорефлексивні студенти. А саме те, що чим більшим є рівень рефлексивності тим вищим є рівень вираження етнічної ідентичності студента і вищим є середнє значення вираження загального показника та афективного компоненту етнічної ідентичності. Так як етнічна ідентичність у нашому дослідженні має 3 основні показники: вираження когнітивного компоненту, афективного та загального показника вираження етнічної ідентичності. Студенти із високим рівнем рефлексивності в середньому мали високий рівень вираження загального показника етнічної ідентичності (3,28) та її афективного компоненту (3,73). А низькорефлексивні студенти мали низький рівень вираження загального показника етнічної ідентичності (1,94) та афективного компоненту (1,29).Причиною такого розподілу середніх значень когнітивного компоненту етнічної ідентичності серед різних груп рефлексивності є те, що не завжди знання про свою етнічну групу є вже самою етнічною ідентичністю. Якщо спиратись на дані досліджень Т. Г. Стефаненко, то знання породжують емоції, тобто ставлення до своєї етнічної групи, якщо ставлення є негативним, то студент намагатиметься приховати свою етнічну приналежність, щоб не продемонструвати нелюбов до своєї етнічної групи.
Отримані статистично значимі дані по відсотковим співвідношенням студентів у групах із високим, середнім та низьким рівнем рефлексивності: як підтвердження нашої гіпотези те, що у групі із високим рівнем рефлексивності більшість студентів мають високий рівень вираження загального показника етнічної ідентичності – 77% та лише 23% мають середній. Також більша частина досліджуваних із середнім рівнем рефлексивності мають високий рівень вираженості загального показника етнічної ідентичності особистості – 52% та 28% – середній, 20% – низький. Та кількість осіб із високим рівнем вираження загального показника етнічної ідентичності менша: 29% у групі із низьким рівнем рефлексивності. Також 39% досліджуваних все ж мають середній рівень вираження загального показника етнічної ідентичності і лише 32% – мають низький рівень.
Ці дані можуть свідчити про те, що особистість, яка має таку якість, як рефлексивність на високому рівні розвитку, матиме вищий рівень розвитку загального показника етнічної ідентичності у порівнянні із представниками групи з середнім та низьким рівнем рефлексивності. Причина такого розподілу даних може бути, те що, особистість, яка має високий рівень розвитку рефлексивності більше рефлексує і в неї як результат більш сформовані та виражені показники структури власної «Я-концепції» та етнічної ідентичності зокрема. Як підтвердження цього лише 7% студентів із високим рівнем рефлексивності мають і високий рівень вираження когнітивного компоненту етнічної ідентичності, 64% – середній і 29% – низький рівень вираження. А у вибірці із середнім рівнем рефлексивності високий рівень вираження когнітивного компоненту мають 26% вибірки, 37% – середній і 37% – низький.
Основна причина такого розподілу результатів є саме те, що представники вибірки із високим рівнем розвитку рефлексивності вже мають багато знань які стали частиною афективного компоненту етнічної ідентичності про їх етнічну групу, тому когнітивний компонент у структурі їх етнічної ідентичності займає невелику частину, лише у 7% респондентів рівень вираження компоненту є високим. 64% високорефлексивних мають середній рівень вираження когнітивного компоненту і 29% – низький. Група із середнім рівнем рефлексивності має значно вищий рівень вираження когнітивного компоненту етнічної ідентичності (26% -високий рівень, 37% -середній і 37% – низький). Такий розподіл свідчить про те, що згодом ці когнітивні знання перейдуть у структуру афективного компоненту етнічної ідентичності. Представники ж вибірки із низьким рівнем рефлексивності: 16% студентів мають високий рівень вираження когнітивного компоненту етнічної ідентичності, 47% – середній і 37% – низький рівень вираження. Вибірка із високим рівнем рефлексивності має 89% досліджуваних із високим рівнем вираження афективного компоненту етнічної ідентичності, 11% – із середнім рівнем. Цими даними ми ще раз підтверджуємо тенденцію, що чим нижчий рівень рефлексивності, тим меншим є рівень вираженості афективного компоненту студентів. Адже у групі із середнім рівнем рефлексивності рівень вираження афективного компоненту етнічної ідентичності менший: високий на 35%, а середній рівень більший відповідно на 25%, а низький складає 10% студентів. У третій вибірці достатньо респондентів із низьким рівнем вираження афективного компоненту етнічної ідентичності (25%). І відповідно кількість досліджуваних із середнім рівнем вираження афективного компоненту етнічної ідентичності (51%). Знання про свою етнічну групу, тобто когнітивний компонент етнічної ідентичності з часом приймаються особистістю у процесі рефлексії і стають емоційно забарвленими і складають вже афективний компонент етнічної ідентичності. Індивіди, що мають високий рівень розвитку рефлексивності, як риси особистості, мають більше шансів краще сформувати свою «Я-концепцію», а в її складі й етнічну ідентичність, при цьому все чітко усвідомлюючи. Особистості із середнім рівнем рефлексивності досягають у цьому напрямку менших результатів, аніж високо рефлексивні студенти, але також вагомих, а індивіди із низьким рівнем рефлексивності, якщо і сприйматимуть свою етнічну ідентичність, то лише її відповідні когнітивні знання, основним компонентом буде когнітивний, а загальний показник етнічної ідентичності буде мати низький рівень вираження.
Отже, студенти із високим рівнем розвитку рефлексивності мають і високий рівень вираження загального показника етнічної ідентичності та її афективного компоненту. Студенти із низьким рівнем розвитку рефлексивності мають і низький рівень вираження загального показника етнічної ідентичності. Проаналізувавши відповіді студентів на твердження методики ми детальніше з’ясували, які саме емоції викликає етнічна група або етнічне походження у досліджуваних. Результати, які ми отримали продемонстрували нам те, високорефлексивні студенти у меншій мірі ставляться позитивно до своєї етнічної групи та походження, аніж середньорефлексивні. Це психологічне явище пояснював у деякій мірі А. В. Карпов. Адже він стверджував, що у високорефлексивних особистостей існує боротьба мотивів та моральних цінностей і тому конфлікти їм досить важко вирішувати як, наприклад, ті, що стосуються етнічного походження, етнічної групи чи етнічної ідентичності. Індивідам, які ж мають середній рівень рефлексивності цей процес дається легше, адже вони вже мають цінності, які в більшості випадків збігаються із цінностями їх етногрупи або просто діють конформно. Отож, серед середньорефлексивних студентів більшість має позитивну етнічну ідентичність, аніж серед високорефлексивних. Твердження, що стосувались процесу рефлексії повˊязаного із етнічним походженням та етнічною групою також були підтримані позитивними відповідями високорефлексивними студентами у більшій мірі, аніж середньорефлексивними. Отож, ми дослідили етнічну ідентичність в контексті рефлексивності, а надалі можна відшукати і інші контексти, у яких вона є не менш важливою для подальших досліджень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:
Баронин А.С. Этническая психология / А.С. Баронин. – Киев: Тандем, 2000. – 264 с.
Березін А.М. Психологічні чинники генези національної самосвідомості особистості: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / А.М. Березін. – К., 2002. – 208 с.
Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. – Спб.: Прайм–ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
Боришевський М.Й. Національна самосвідомість та ідентифікація громадян як чинник демократичних перетворень в українському суспільстві / М.Й. Боришевський // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – С. 138–144.
Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса / Ю.В. Бромлей. – М.: Наука, 2003. – 412 с.
Бугерко Я. М. Динаміка різновидів рефлексії у модульно-розвивальному навчальному циклі / Я. М. Бугерко // Психологія і суспільство. – 2002. – № 3-4. – С. 142–159.
Карпов А. В. Психология рефлексивных механизмов деятельности: [монография] / Анатолий Викторович Карпов. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2004. – 424 с.
Кислицына Т. А. Организация рефлексивных процессов в самовоспитании студентов / Т. А. Кислицына // Проблемы логической организации рефлексивных процессов. – Новосибирск : Наука, 1986. – С. 196–197.
Солдатова Г.У. Психология межэтнической напряженности / Г.У. Солдатова. – М.: Смысл, 2008. – 389 с.
Стефаненко Т.Г. Этнопсихология / Т.Г. Стефаненко. 4-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2008. – 368 с.
Ключові слова: етнічна ідентичність, національна ідентичність, рефлексивність, високо рефлексивні студенти, низько рефлексивні студенти, низько рефлексивні, загальний показник етнічної ідентичності, когнітивний компонент етнічної ідентичності та афективний компонент етнічної ідентичності.

Інші записи:

• Етнічна ідентичність студентів в контексті рефлексивності

Конченко Лілія Леонідівна Факультету політико-інформаційного менеджменту студенти