Лексико-стилістичні засоби вираження образного простору поезії Джорджа Гордона Байрона

У статті розглянуто особливості вживання лексико-стилістичних засобів у поезії Дж. Гордона Байрона,  зокрема, подається аналіз прикладів синонімів, антонімів та фразеологічних одиниць. Визначено роль мовних фігур у формування неповторного стилю автора.

The article is devoted to the lexico-stylistic devices and peculiarities of their usage in George Gordon Byron’s poetry. Besides, the article contains the examples of synonyms, antonyms and phraseological units and their analysis. It also defines the role of the language devises in building of the unique style of the author.

Ключові слова: художня мова, стиль автора, тропи, синоніми, ідеографічні синоніми, антоніми, фразеологічні одиниці, образність, експресія.

Поезія це – вершинa розвитку літератури, вона є одним з найцікавіших та найдосконаліших творінь людства. Неповторність та естетична цінність поетичного твору залежить від певного, характерного тільки для нього набору та організації лексичних одиниць. Оскільки мовнi одиницi в художньому текстi виконують подвійну функцiю – комунiкативну та естетичну, – слово у ньому може реалiзовувати не тiльки свої безпосереднi номiнативнi значення, але й художньо-стилiстичнi, зі всiма притаманними їм емоцiйними, експресивно-образними компонентами [7, 10]. Особливостi використання лексичних одиниць повнiстю розкриваються лише у цiлiсному контексті твору. Деякi слова зазнають рiзкого семантичного зсуву, який пiдготовлений мiкро- i макроконтекстом, набувають незвичайної сутності i стають важливими художньо-образними елементами iдейно-естетичної структури поетичного твору. Дослiдження художньої мови передбачає виділення набору маркованих елементiв у текстi поетичного твору та вивчення тих зв’язкiв, якi встановлюються мiж мовними одиницями, релевантними для виявлення ідентифікаційних характеристик твору. Такий аналіз мови проводиться шляхом виділення лексичних угрупувань різного об’єму (семантичне поле, лексико-семантична група), які характерні власне для цього твору та зумовлені взаємодією лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів.

Дослідження мови поезії є досить широким полем для вивчення, оскільки поети використовують велику кількість різноманітних мовних засобів. Видатний англійський поет епохи Романтизму – Джордж Гордон Байрон досягнув надзвичайних успіхів у розвитку ліричної поезії, яка характеризується майстерним поєднанням різноманітних лексико-стилістичних засобів, що є досить недослідженим явищем його довершеної поезії.

Тому, актуальність даного дослідження полягає у тому, що вперше досліджується образний простір поезії Джорджа Байрона та лексико-стилістичні засоби його вираження. Дослідження присвячене вивченню лексичної системи поета та висвітлює цілу низку питання індивідуального поетичного стилю Джорджа Гордона Байрона.

Метою дослідження є виявлення лексико-стилістичних особливостей поетичного мовлення Джорджа Байрона, зокрема визначення особливості функціонування мовних засобів у поезії.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

–          висвітлити зміст лексико-стилістичних мовних засобів;

–          проаналізувати мову поезії;

–          розглянути приклади синонімів, антонімів, фразеологічних одиниць;

–          визначити мету, з якою автор використовує мовні фігури в поезії.

Об’єктом даного дослідження є поезія Дж. Байрона. Предмет вивчення становлять лексико-стилістичні засоби вираження образного простору поезії Дж. Байрона.

Варто зазначити, що стилістичні засоби (тропи), на відміну від виражальних засобів, не є мовними феноменами. Вони формуються в мовленні і більшість з них, як правило, не існують поза контекстом. Відповідно до принципів їх утворення стилістичні засоби поділяють на три типи: фонетичні, лексико-семантичні та синтаксичні. В основному всі стилістичні засоби є результатом переосмислення значення слів, словосполучень і синтаксичних структур, що дозволяє одиницям мови набувати додаткових значень та стилістичної цінності [5, 12].

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Кількість і характер тропів залежать від творчого методу і стилю письменника. Аналіз літературознавчих джерел засвідчив, що вчені по-різному визначають види тропів. Наприклад, О. Бандура розрізняє тропи першої групи (епітет, порівняння, метафора, уособлення, алегорія, символ), тропи другої групи (метонімія, синекдоха, гіпербола, літота, іронія, оксюморон, перифраз, евфемізм) [1, 79]. Автори літературознавчого словника-довідника “Nota bene!” Р. Гром’як та Ю. Ковалів зазначають, що основні різновиди тропів – метафора, метонімія, синекдоха, епітет, гіпербола, літота, іронія та інші засоби поетичного мовлення [3, 295]. А. Ткаченко вказує на наявність таких тропів у художній мові: порівняння, епітети, метафори, метонімія, перифраз (різновиди: табу, евфемізми), іронія (сарказм), оксиморон (оксюморон), катахеза, гіпербола, літота, алегорія, символ, образ-емблема [9, 242]. Т. Крайнікова подає таку класифікацію художніх засобів: прості (епітет, метафора), складні (алегорія, гіпербола, іронія, літота, метафора, метонімія, оксиморон (оксюморон), перифраз, персоніфікація, символ, синекдоха [7, 14]. В. Пахаренко визначає прості тропи (епітет, метафора, оксиморон (оксюморон)), складні – метафора (її різновиди: власне метафора, метонімія, алегорія, символ), метонімія (її різновиди: синекдоха, гіпербола, літота, антономазія, евфемізми, перифраз), іронія (її різновиди: власне іронія, сарказм, інвектива) [8, 10].

Поезія Дж. Гордона Байрона є яскравим прикладом використання стилістичних засобів для творення образів у поезії. Своєрідність мови поезій Дж. Байрона полягає в багатстві словникового складу та способі його використання відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного стану поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.

Емоційність і образність поетичних творів Джорджа Байрона створюється завдяки лексико-стилістичним засобам, зокрема помітним є використання синонімів та  антонімів.

Під терміном синоніми розуміють слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами [12, 182]. Розрізняють дві основні групи синонімів: ідеографічні (які мають різні відтінки значення) та стилістичні (що відрізняються стилістичними характеристиками) [4, 64].

Як показують наші дослідження, найчисленнішу групу у поезіях Дж. Байрона складають синоніми ідеографічного типу. Це зумовлено естетичними настановами автора, своєрідністю його творчої манери, особливостями спрямування віршів: для нього важливо передати найтонші відтінки явища, чому й сприяють ідеографічні синоніми.

На думку вчених, основне призначення ідеографічних синонімів у мові – служити засобом точного вираження думки в кожному конкретному випадку мовного вживання [11, 31]. Залежно від компонента, яким відрізняються значення двох синонімів, розрізняють такі підгрупи ідеографічних синонімів:

1. синоніми, що служать для підкреслення і виділення певної ознаки того ж поняття, яка з погляду мовця є істотною;

2. синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану;

3. синоніми, що характеризують інтенсивність дії або стану;

4. синоніми, що підкреслюють якусь особливість [10, 41].

У поезії Дж. Байрона переважають ідеографічні синоніми, у значенні яких виділяється певна сторона, ознака, риса названого словом явища, яка в значенні інших членів синонімічного ряду відсутня. Наприклади:

…A woman’s promises are naught…

How quick we credit every oath,

And hear her plight the willing troth…

“The woman’s vows are writ in sand” (To Women, 1810). У вірші То Women поет, використовує синоніми слова обіцянка, що мають різні відтінки значення: promise (обіцянка), oath (присяга, клятва), vow (обітниця). Таким чином, Дж. Байрон  не тільки уникає повторення, але й іронізує, завдяки різним відтінкам значення використаних слів, про те чого насправді варті жіночі обіцянки, відчувається вплив особистого досвіду письменника на написання цієї поезії про жінок.

Під час нашого дослідження ми виділили ряд синонімів, які використовує Джордж Байрон у своїх поетичних творах: sky – heaven; destiny – fate; to look — to glance – to behold; suffering — pain; to possess – to have – to own; sense – felling; grief – sadness; beam – light – spark; to like – to love; joy — delight; effusions – feelings; to defy — to refuse; symbol – sign.

Наведені приклади свідчать, що синоніми відіграють важливу роль в мові поезії. Завдяки їм автор надає одному явищу різних відтінків значення, уникає повторення, що робить мову поезії насиченою та мелодійною. Взагалі синоніми виконують специфічну функцію: щоб описати об’єкт більш детально і точно Дж. Байрон використовує ряд синонімічних слів з однією синтаксичною функцією; також синоніми є важливими для передачі і опису емоційного стану людини.

Окрім синонімів, Дж. Байрон використовує антоніми у своїх творах. Антонімами називають слова, що є протилежними за своїм значенням [8, 102]. Семантична природа антонімів, що передбачає вираження протилежностей, дозволяє широко використовувати їх як яскравий виражальний засіб у художній мові. Антоніми можуть виражати, наприклад, підсилення, постійність або станів, їх зміну чи послідовність [6, 121]. Антоніми поділяються на дві основні групи: кореневі (що мають різні корені) та афіксальні (в яких спеціальні афікси чи їх відсутність виражають семантичну різницю) [8, 114].

Антоніми опрацьованих віршів Дж. Байрона представляють групу кореневих антонімів. Наприклад: And if she love or if she hate. Alike she knows not to dissemble (The Girl of Cardiz, 1809). У поданих рядках письменник використовує антоніми love та hate, за допомогою яких виражає чіткість і контраст почуття любові та ненависті, що з давніх-давен існує у стосунках між людьми. Автор підкреслює думку про те, що наскільки сильно людина може кохати – настільки вона може й ненавидіти, варто лише чітко розмежовувати ці два поняття.

Проаналізувавши поетичні твори Дж. Байрона, варто зазначити, що антоніми є небагато численними, проте завдяки їм існує чітко виражений контраст зображуваної дійсності, почуттів, емоцій. Антоніми, що використовує Дж. Байрон, відтворюють його темперамент, бо саме за допомогою антонімів поет зводить і протиставляє полярні почуття і настрої. Митець бачить життя у контрастах, що свідчить не про протиріччя, а навпаки про цілісність сприйняття ним дійсності.

Окрім синонімів та антонімів Дж. Байрон у своїй поезії використовує фразеологічні одиниці. Сталі групи слів, що мають частково чи й повністю переносне значення називають фразеологічними одиницями [2, 214].

Фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги. Фразеологізми здавна вважаються однією зі специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення, мають більш яскраве експресивне чи емоційне забарвлення. Більшість фразеологізмів виражають основні риси, притаманні людині, а саме: радість і страждання, сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінощі. Проте, не всі фразеологізми містять у собі заряд експресії та емоційної наснаги [2, 217].

Існує декілька класифікацій фразеологічних одиниць, що базуються на різних принципах. Згідно з семантичним принципом фразеологiчнi одиниці  прийнято поділяти на: фразеологiчнi зрощення, єдності, фразеологiчнi словосполучення та вирази. Фразеологiчнi одиниці, які найчастіше використовує Байрон у своїй поезiї становлять дві великі групи – фразеологiчнi єдності та фразеологiчнi словосполучення. Наприклад:

To them be joy or rest, on me, thy future ills shall press in vain; I nothing owe but years to thee, a debt already paid in pain (To Time, 1809). В цьому випадку автор використовує стiйкi сполучення слiв in vain та in pain для того, щоб зробити вiрш колоритнiшим з точки зору поетичного забарвлення та простiшим в планi сприйняття, крім того ці сполучення слів забезпечують співзвучність рядків та роблять вірш мелодійнішим.

Thou art so true that thoughts of thee suffice to make dreams truths… But rising makes me doubt, that now thou art not thou (The Dream, 1814). У цьому вірші автор використовує фразеологічні одиниці: to make dreams truths та makes me doubt. Такi стiйкi сполучення слiв характеризуються смисловою єднiстю, але їх складовi частини можна легко видiлити і зрозуміти. Використання цих фразеологізмів надає віршеві особливої образності та глибини думки, автор піднесено говорить про мрію.

Підсумовуючи, слід відзначити, що фразеологiя англiйської мови дуже багата. Вона є продуктом багатовiкової мовної творчостi народу. Фразеологiчнi словосполучення є важливими засобами мовної образностi i виразностi. Вживання фразеологічних словосполученнь у творах як усного так і писемного характеру позитивно впливає на читача або слухача, допомагає виразнiше передати думку, робить розповiдi яскравiшими, надає мовi емоцiйнiшого забарвлення.

Отже, проаналізувавши поетичнi твори Джорджа Байрона, можна з впевненiстю стверджувати, що автор використовує значну кiлькiсть лексико-стилістичних засобiв увиразнення мови, що забезпечують мелодійність та експресивність поезії. Крім того, всі перераховані вище мовні фігури відіграють важливу роль у формуванні неповторного стилю автора. Твори Джорджа Гордона Байрона є неоціненним скарбом для лінгвістів.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Бандура О. М.  Мова художнього твору : [нарис]  / О. М. Бандура. – К. : Дніпро, 1964. — 121 с.
  2. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1973. – 440 с.
  3. Літературознавчий словник-довідник  [Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін.] – К. : ВЦ “Академія”, 1997. – 752с.
  4. Єфімов Л. П. Стилістика англійської мови і дискурсивний  аналіз / Л. П. Єфімов, О. А. Ясінецька, – Вінниця : Нова книга, 2004. – 240 с.
  5. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи / А. И. Ефимов – М. : Изд-во Московского университета, 1957. – 448 с.
  6. Звегинцев В. А. Теоретическая и прикладная лингвистика / В. А. Звегинцев. – М. : Просвещение, 1968. – 336с.
  7. Крайнікова Т. Мова художнього твору / Т. Крайнікова. – К. : Дніпро, 2002. – 150 с.
  8. Пахаренко В. Художнє слово : [короткий нарис практичної стилістики] / В.   Пахаренко – Вінниця : Нова книга, 2000. – 170 с.
  9. Ткаченко О. А. Мистецтво слова / О. А. Ткаченко. – К. : ВПЦ “Київський університет”,  2003. – 448 с.
  10. Шевченко В. Д. Основы теории английского язика / В. Д. Шевченко – Самара. : СамГАПС, 2004. – 72 с.
  11. Galperin I. R. Stylistics / I. R. Galperin – M. : Flinta, 1977. – 116 p.
  12. WellekSkip R. D. Theory of Literature/ R. D. WellekSkip – N. Y. : EPIC Press, 2005. – 384 p.

Науковий керівник:

Худолій Анатолій Олексійович

Кандидат філологічних наук, доцент

Завідувач кафедри лінгвістики, викладач

Факультет романо-германських мов

Лінгвістика

Інші записи:

    Не знайдено

Студентські публікації, Факультету романо-германських мов

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю