Історична еволюція договору будівельного підряду

В статті досліджується істоична еволюція договору будівельного підряду, її основні етапи, а також фактори, які так чи інакше вплинули на розвиток договору будівельного підряду як регулятора правовідносин в будівельному секторі економіки.

In this paper the evolution istoychna construction contracts, its main stages, as well as factors that somehow influenced the development of construction contracts as the legal regulator in the construction sector.

В дореволюційні часи в Україні, Росії наряду з іншими державами, підрядні відносини в області будівництва не набули розвитку. Якщо не брати до уваги «казенного підряду», то підрядними на будівництво визнавались відносини, об’єктом яких була індивідуальна праця (пізніше було виділено трудовий договір).

Метою дослідження є встановлення основних етапів розвитку договору будівельного підряду, а також встановлення певних закономірних особливостей еволюції договору будівельного підряду.

Розвиток підрядних відносин на будівництво в післявоєнний період, пройшов декілька етапів.

Спочатку  було прийнято Декрет СНК СРСР від 1 грудня 1919 р. В ньому мало місце досить неоднозначне відношення до будівництва як до виду діяльності, в чому законодавець бачив те проти чого була направлена революція, – приватне господарювання і приватний ринок. Як наслідок будівельний підряд підлягав особливому контролю з боку держави. З цією метою було встановлено, що про укладення кожного договору підряду, предметом якого було проведення будівництва і пов’язаних з ним робіт, незалежно від того хто уклав договір потрібно було повідомляти в фінансові органи. [1]

Через деякий час Постановою СТО від 24 жовтня 1920 р. державним підприємствам і установам, а також громадським організаціям взагалі заборонили вступати в підрядні відносини; при цьому всі укладені договори оголошувались з 1 січня 1921 року анульованими. Це означало, що проводити будівництво можна було лише «своїми силами». Так «підрядний» спосіб був витіснений «господарюючим», який як підкреслював І. Л Брауде, зводився до того, що «капітальне будівництво проводиться для власних потреб, своїми засобами».[2] В результаті єдиним замовником в області будівництва, на основі договору підряду на будівництво, залишалась держава, а саме казна.

З прийняттям Цивільного кодексу 1922 року, підрядні відносини було врегульовано в главі 7 («Підряд»). Але як було зазначено в ст 235 ЦК СРСР 1922 р., що за межами Кодексу діє спеціальний акт, який врегульовував підрядні відносини, в яких замовником виступали державні організації від імені держави. Мається на увазі Положення о государственных подрядах и поставках.[3]

Особливий інтерес щодо будівельного підряду почав проявлятись головним чином в 20 – 30-х рр., коли стала очедною неможливість реалізації великих планів тогочасної «совєтскої» держави, щодо розбудови могутньої наддержави. В цих умовах активно почали створюватись спеціалізовані державні будівельні підприємства відповідно до Постанови СНК СРСР від 1 червня 1928 р. [4]

Новий етап в розвитку законодавства в відповідній сфері був пов’язаний з Постановою ЦК ВКП (б) і Ради Міністрів СРСР від 11 лютого 1936 р. Цим актом було проголошено перехід на підрядний спосіб ведення будівельних робіт. Відповідно визначалось, що вказаний спосіб найкращим чином забезпечує створення і подальший розвиток крупної будівельної індустрії, яка буде базуватись на новітніх технологіях і професіональних кадрах. Саме з цих міркувань створювались будівельні трести, які повинні були замінити собою будівельні підрозділи, що існували на промислових підприємствах.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Виникла потреба в розробці кодифікованих актів, які б регулювали відносини, що вилились в осбливу галузь – будівництво. Відтак було прийнято Правила про договори підряду на капітальне будівництво та Правила фінансування будівництва Промбанком СРСР. Так, перші Правила про договори підряду на капітальне будівництво були затверджені 26 лютого 1938 р., другі – 24 серпня 1955 р., треті – 24 грудня 1969 р. Ці акти регулювали значну частину підрядних відносин, на основі принципів «соціалістічєского хозяйствованія». Як наслідок спеціальні акти маючи політичний підтекст витіснили загальні статті ЦК про підряд[5].

Поняття капітального будівництва (капитального строительства) згідно з тлумачним словником тих часів означає: капітальне (капитальное) – дорогий, той що має велику грошову вартість; будівництво (строительство) – будувати, здійснювати будівництво чого-небудь. [6]

На сьогоднішній день поняття капітального будівництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» від 27 грудня 2001 р. визнається процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об’єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання,  що не входить до кошторису об’єктів).

В 30 – 40-х роках поняття капітального будівництва мало специфічне значення. Це були відносини між державними, а також між державними і кооперативними організаціями щодо виконання робіт, які фінансувались з бюджету. Ці відносини базувались на обов’язкові для кожної сторони планові акти, а самі роботи предбачали дуже суворий державний контроль: контроль за початком, перебігом і здачею робіт щодо будівництва. В результаті в області капітального будівництва склався жорсткий організаційно-правовий режим.

Так, в Правилах 1938 р. закріплено положення про те, що підрядні договори укладались на будівництво, яке включено в титульні списки. На кожен рік будівництва обов’язково укладались  річні договори за кошторисними цінами з врахуванням затвердженого розміру зниження вартості будівництва.

Матеріально-технічне забезпечення забезпечувалось спеціально створеними фондами згідно з дорученням і правами на отримання ресурсів.

Затверджені в той час Правила фінансування будівництва передбачали, що Промисловий банк СРСР, який безпосередньо акумулював передбачені для всього будівництва коштів, був зобов’язаний здійснювати перевірку підрядних договорів. Якщо було виявлено грубі порушення, то банк припиняв фінансування.

Зміна умов договору мала місце тільки у випадку зміни міністерствами і відомствами СРСР і Радами Міністрів союзних республік затверджених річних планів капітального будівництва.

Також в цей період мало місце превалювання адміністративних актів над договорами, на основі яких виникали правовідносини між Підрядником і Замовником. Так, був створений Урядом СРСР, а пізніше відповідним міністерством, обов’язковий для сторін Типовий генеральний і Типовий річний договори підряду. Типові договори не містили жодної умови, щодо яких сторони повинні були б дійти згоди. Вся суть зводилась до того, що сторони лише заповнювали графи і тим самим вказували на те хто укладав договір, що є предметом договору, яка ціна договору.[7]

Останні Правила фінансування будівництва затверджені Постановою Ради Мністрів СРСР від 08 жовтня 1965 р. покладали обов’язок на Будбанк СРСР, який здійснював фінансування по всій державі, здійснювати контроль за будівництвом і був наділений правом застосування найжорсткіших санкцій у разі виявлення порушень

З прийняттям Цивільного кодексу УРСР 1964 р. виникли певні особливості в регулюванні правовідносин щодо будівельного підряду. Так, в кодексі мала місце диференціація між договором підряду і підряду на капітальне будівництво і визначалось що договір підряду і договір на капітальне будівництво – окремі договори.[8]

Диференціація полягала в суб’єктному складі (в договорі підряду сторонами могли бути будь-які учасники цивільного обороту, а в договорі на капітальне будівництво тільки соціалістичні організації), в предметі договору (за договором підряду це можуть бути будь-які роботи, а за договором підряду на капітальне будівництво лише суворо визначені), в змісті (в договорі підряду мова йшла про виконання робіт на власний ризик, а в договорі підряду на капітальне будівництво обов’язок підрядника полягав в тому, щоб збудувати об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації і відповідальність у разі випадкового знищення чи пошкодження майна накладалась на замовника), також при укладенні договору підряду на капітальне будівництво обов’язковим для сторін був плановий акт.

Саме адміністративні за своєю суттю елементи договору підряду на капітальне будівництво та ряд інших особливостей стали основою для того, щоб визнати, що «договір підряду на капітальне будівництво в соціалістичному праві – це не різновид договору підряду, а особливий договір, самостійний тип договору в системі договорів».

Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 р. відбувся поступовий перехід від соціалістичної формації до капіталістичної. Як наслідок роль держави в цивільному обороті як суб’єкта права перестала бути домінуючою, а відтак потребували прегляду основні принципи і законодавчі акти, що зрештою і відбулося з прийняттям Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р[9].

Отже, в розвитку підрядних правовідносин на будівництво можна виділити близько 5 етапів, які якісно відрізняються один від одного. В переважній більшості основою для становлення законності відігравав принцип доцільності та ідеологічні аспекти, що негативно позначилось на приватно-правових за своєю суттю відносинах. На сьогоднішній день українське цивільне законодавство перебуває на етапі становлення і негативні процеси в економіці держави можуть стати причиною внесення змін в акти, що регулюють будівельний підряд.


[1] Чибиряев С. А. История государства и права России: Учебник для вузов. – М.: 1998 г. С. 341

[2] Брауде И.Л. Договоры по капитальному строительству в СССР. – М.: Госюриздат, 1952. С. 102.

[3] Цивільний кодекс УРСР від 16 грудня 1922 року. – К., 1950

[4] Постанова Раднаркому СРСР «О мерах к упорядочению капитального строительства промышленности и электрохозяйства» від 01 червня 1928 року

[5] М. И. Брагинский, В. В. Витрянский // Договорное право. Книга третья, Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2001-2002. – С. 250 .

[6] Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н. Ушакова. Т. I. М., 1935. С. 1311, а также: Т. IV. 1939. С. 562.

[7] Барышев М.И. Правовые вопросы капитального строительства в СССР. М.: Госюриздат, 1958. С. 61.

[8] Верховна Рада УРСР;  Кодекс України, Закон, Кодекс  вiд 18.07.1963  № 1540-VI

[9] Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, NN 40-44

Інші записи:

    Не знайдено

Правничого факультету

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю

    смотреть сквиртинг