Бюлетень Королівського інституту релігієзнавства. – № 43. – Зима 2009. – 40 с. (рецензія)

النشرة . دورية تصدر عن المعهد الملكي للدراسات الدينية . العدد الثالث و الأربعون ، شتاء ٢٠٠٩ . ٤٠ ص

Королівський інститут релігієзнавства (Му’агад аль-Малікі лі-д-Дарасат ад-Дінійя, Royal Institute ForInter-Faith Studies), розташований у м. Амман (Йорданія) – одна з провідних наукових установ Близького Сходу, у сферу діяльності якої входять безпосередньо релігієзнавчі та культурологічні дослідження. Заснований у 1994 році за сприяння гашимітського принца аль-Хасана бін Таляля, Інститут працює у багатьох сферах наукової та громадської активності. Організовуються постійні конференції, спрямовані на вивчення проблем міжрелігійного та міжкультурного діалогу, публікуються наукові монографії та збірники праць, а також періодичні видання. Серед них – арабомовний (виходить щоквартально) та англомовний (виходить раз на півроку) бюлетень, де вміщено новини, звіти про конференції, чимало статей авторів з усього світу, присвячених широкому колу питань: соціальним та політичним факторам у розвитку релігійного життя Близького Сходу, становищу релігійних меншин у ісламських та європейських країнах, нагальних проблем у відносинах Сходу і Заходу, філософській, культурній та науковій спадщині азійських держав.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Перший випуск бюлетеня у 2009 році позначився значною увагою до арабо-ізраїльського конфлікту. І хоча традиційно Королівський інститут (це очевидно з попередніх видань бюлетеню) намагається уникати загострення політичних проблем, цьогорічні матеріали позначені палестинською тематикою. Так, зокрема, Аввад Алі, редактор видання, у своїй передмові (с. 1) наголошує на цивілізаційних та власне політичних витоках протистояння, за умов якого гуманістичні вимоги сакральних текстів часто відходять на задній план. Важливість вирішення палестинської проблеми на основі спільних для усіх релігій цінностей відзначається у надрукованій промові короля Йорданії Абд Аллаха ІІ, виголошеній у листопаді 2008 року на конференції з питань міжрелігійного діалогу у Нью-Йорку (с. 2-5). Палестинська тематика продовжується і у тексті виступу Хасана бін Таляля, яким було відкрито один із наукових симпозіумів. Хасан бін Таляль наголошує, що статус Єрусалима вимагає зміщення акцентів з політичного у релігійний бік – “у дискусії стосовно долі Єрусалиму релігія повинна обов’язково бути вищою за політику” (с. 6).

Серед матеріалів, присвячених арабському внеску у культуру Єрусалиму, особливе місце займає стаття палестинського історика ’Абд аль-Кадіра Німра Мухаммада (“Ісламський вплив на місто Єрусалим”, с. 11-14) де, серед іншого, подано опис пам’яток архітектури, окремі з яких сягають часів раннього Середньовіччя. Журналіст Кайс Абу Самр у своїй статті розкриває специфіку сучасної палестинської літератури (с. 15-17), а єгипетський публіцист “Хусайн Мал’ум” аналізує проблему статусу Єрусалиму в історичній перспективі – починаючи з угод між європейськими державами та Османською імперією (с. 18-20). Стаття суданського дослідника Садика аль-Факіга (“Примирення: шанування спільного й раціоналізація відмінного”) торкається проблем мирного співіснування різних напрямів ісламу; автор часто цитує відомого сучасного громадського та релігійного діяча, Шейха Йусуфа аль-Кардауві (с. 21-22). Тему “внутрішньоісламського” діалогу продовжує і туніський релігійний діяч Мухаммад Салах ад-Дін аль-Мустауві, наголошуючи на сучасних аспектах “смути” (фітна) між шиїтами та сунітами і шляхами її вирішення. Найважливішою сферою, де можливе примирення, автор вважає “практичну дійсність” (с. 24).

Одна зі статей, розміщених у бюлетені, частково стосується й України. У розлогому (с. 25-28) тексті йорданської журналістки Фатіми аль-Йасджин під назвою “Ісламська присутність у російській літературі” згадується Микола Гоголь (зокрема, його нарис про халіфа аль-Мамуна – с. 26), а також Агатангел Кримський (в силу зрозумілих причин, Агатангел Юхимович асоціюється з російською сходознавчою традицією), зокрема, його слова про унікальну роль ісламу для культури багатьох народів та перспективу його поширення і розвитку (с. 28). Досить цікава стаття про сучасну європейську релігійність (“Європа: прагнення до світу духа та віри”) належить перу Мухаммада аль-Джейша, відомого сирійського сходознавця (с. 29-31). Посилаючись на сучасні тенденції у культурі Європи, аль-Джейш намагається довести тезу про те, що Захід перебуває на порозі десекуляризації, прикладом чого є зростання інтересу до усього містичного та релігійного, зокрема у літературі. Запитуючи про те, “чи готова Європа до ісламу”, сам аль-Джейш дає неоднозначну відповідь: “ні”, якщо мова йде про обрядову практику, “так”, якщо мова йде про іслам як систему цінностей.

Іракський дослідник Мухаммад ’Абд аль-Латіф ’Абд аль-Карім у своїй статті під назвою “Соціальна історія сучасних євреїв-караїмів у Єгипті” аналізує інституційний розвиток караїмських громад та наводить цікаві зразки караїмської поезії ХХ століття – головним чином, посилаючись на раритетні видання газет і журналів (с. 33-38). Завершується бюлетень традиційною рубрикою про відомих науковців середньовічного арабського світу (с. 39-40). На цей раз мова йде про оригінального мислителя та лікаря Абу ль-Бараката аль-Багдаді (1087 – 1165 рр.), а також Абу ль-Хасана аль-’Ашшаба (1045 – 1101 рр.), відомого теоретика медичної науки Середньовіччя.

Перший номер Бюлетеню Королівського інституту релігієзнавства за 2009 рік охоплює досить широкий спектр тем – як культурно-історичних, так і політичних. Домінування останніх пов’язане не стільки з визначальною роллю певних ідеологій у близькосхідній гуманітаристиці, скільки зі специфікою “східного” розуміння співвідношень релігії та політики, релігії та культури. Бюлетень цілком відображає сучасну політику йорданської влади, спрямовану на підтримку мирного вирішення політичних конфліктів та забезпечення діалогу між представниками різних віросповідань. Саме тому, окрім суто наукових досліджень, видання вміщує чимало публіцистичних текстів, що робить його доступним широкому колу читачів.

Михайло Якубович

Інші записи:

Гуманітарний факультет , , ,

  • Посилання
    1. arrab muslim
      Серпень 7th, 2010 at 11:02 | #1

      Причиною напруженості в світі і на Близькому Сході і причини воєн у світі
      Існування сіоністського ворога арабської нації і окупації Палестини.
      Існування єврейського народу в центрі арабо-мусульманського велика помилка, тому що ця особа
      Не має основні характеристики елементів світової арабо-мусульманської, як релігія
      Мови, звичаїв і традицій.
      Єдине рішення, щоб покласти край напруженості і воєн і економічних проблем у світі
      Висилка євреїв з країн Близького Сходу, з Палестини, всієї Палестини. Це рішення
      Краще для всього світу і єврейського народу, в той же час. Привіт всім

    2. Аноним
      Квітень 8th, 2011 at 14:48 | #2

      Статья не плохая но очевидно, что эта статья проплачена мусульманами. Автор часто хвалит мусульман. нам европейцами не нужен ислам, у нас есть христианство.

    3. Аноним
      Квітень 8th, 2011 at 14:50 | #3

      Автор напишет что это просто рецензия. Рецензия и реклама мусульманам

    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю