ПОЛІТИКА ЯК СТРИПТИЗ ДЛЯ БІДНИХ … Сурмяк-Козаренко Олена. Гола, боса і в вінку. – Тернопіль: Джура, 2010. – 176 с.

Спочатку інтригує сам жанр твору – ”політичний стриптиз”. А зі звороту книги дізнаємося, що ”… політика – це та ж проституція …”

Здавалося, що рамки гри окреслені та нічого нового вже неможливо добавити. “Інна мовчала. Вона давно зрозуміла, що в цій державі все абсолютно замішане на політиці” (с. 16).

Інна – вчителька у школі мистецтв, яка не має коштів, щоб повезти своїх обдарованих дітей на завершальну стадію Міжнародного конкурсу. Сюжет нанизується на прості (майже банальні) речі: ”Бо партій розвелось, вибачте, як гною” (сс. 30-31). А далі ще гірше:

”- Угадав. Я вступила в партію.

– А чому не в лайно?”  (с. 42).

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Інна займається виборчою кампанією однієї із партій. Бідність, безправ’я та інші проблеми не цікавлять партійних вождів. “От проголосують за нас, прийдемо до влади – і тоді будемо щось робити” – відповідає один із них (с. 115). Сурмяк-Козаренко уміло описує природу, ідилію взаємовідносин Інни та її коханого Ореста як контрапункт/протиріччя з партійною суєтою та метушнею. Спроби розбудови партії конвульсивні, нечіткі, дисгармонійні. Партійні зусилля Інни люди сприймають своєрідно: ”… просто весь район гудить, що ти всіх на ноги підняла, у велику політику вдарилась” (с. 120). І як апогей марності зусиль головної героїні звучить: “ … нащо воно тобі?” (с. 120). Коханий намагається відвернути її, достукатися до її серця: ”Ти не можеш зрозуміти, що ми живемо в час, де кожен сам за себе” (с. 124). Коли Інна намагається влаштувати хвору дитину в санаторій, старий лікар-єврей зауважує: “Ти ба, і навіть серед політиків зустрічаються люди!..” (с. 127).

Володя, один з організаторів виборчої кампанії в районі, зауважує: ”У мене враження, що ми доводимо країну “до ручки”. Так далі не може бути” (с. 132). Оце авторове ”до ручки” якнайкраще передає сьогоднішню ситуацію в Україні. І коли Інну відсторонюють від керівництва виборчим штабом у регіоні (після важкої, але плідної праці), вона починає усвідомлювати прірву партійних хитросплетінь та підступності, де потреби виборця для вождів – на останньому місці. І ще коли Інна втрачає свідомість, секретарка приймальної їй зауважує: ”Не можна так близько все брати до серця. Це всього лише політика” (с. 155).

Після всіх махінацій та маніпуляцій, коли Інна навіть не попадає до списку кандидатів в депутати до районної та міської рад, приходить одкровення: ”Життя показало, що все, абсолютно все продається і купується, і найдешевше коштує людська совість!” (с. 175).

Питання залишається відкритим. Якщо цю країну вже не змінять політики

(а це очевидно), то хто її змінить?

Валерій ПОЛКОВСЬКИЙ

м. Сейнт-Альберт

Канада

Інші записи:

    Не знайдено

Факультету романо-германських мов

  • Посилання
    1. Квітень 15th, 2011 at 08:49 | #1

      Просто в нас такі політики…

    2. Оксана
      Лютий 26th, 2012 at 00:45 | #2

      Вічна дилема народу та його “обранців”…

    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю