Виконання договору банківського вкладу

В статті досліджено виконання сторонами договору банківського вкладу як здійснення боржником дії (або) утримання від дії, яка складає об’єкт зобов’язального правовідношення.

The article investigates the parties of the treaty bank as the implementation of the debtor (or) the covenant, which is secured object of legal relations.

Виконання зобов’язання здійснюється за певними загальними правилами, які називаються принципами виконання зобов’язань.

Ще з часів колишнього Радянського Союзу в юридичній науці досить глибоко досліджувались питання про перелік та співвідношення цих принципів. Зокрема, до них відносили: принцип реального виконання, принцип належного виконання, принцип взаємного співробітництва, принцип економічності. При цьому, найбільш дискусійна була і залишається проблема співвідношення принципів належного та реального виконання.

З цього приводу в літературі було висловлено три основні точки зору: 1) реальне виконання є однією зі складових належного виконання[1]; належне виконання э частиною реального виконання[2]. Автором третьої точки зору є О. С. Иоффе, який вважає, що принцип реального виконання – це загальне правило, згідно з яким зобов’язання має бути виконане у тому вигляді, в якому воно визначене законом або договором.[3]

На наш погляд, слід погодитись з тими авторами, які вважають, що реальне виконання і належне виконання – різні явища. У першому випадку виражена сутність виконання як вчинення певної дії, а у другому – якісна характеристика дії.

Виконання договору банківського вкладу розпочинається з наступного дня після внесення суми вкладу.

Договір банківського вкладу має бути виконаний у тому вигляді який визначили сторони. Також, договір банківського вкладу повинен виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Предметом виконання як невід’ємний елемент виконання договору є ті конкретні суб’єктивні права і конкретні юридичні обов’язки, для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб’єкти права вступають в конкретні правовідносини і відповідно до вимог норми права, що реалізується, вчиняють належні правомірні дії.[4]

Таким чином за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Предметом зобов’язання в даному випадку є обов’язок банку виплатити суму вкладу з нарахованими процентами.

Сторони в договорі можуть передбачити додаткові умови, наприклад, щодо регулярного повідомлення про стан вкладного рахунку. В цьому випадку договір вважатиметься змішаним і до умов, що встановлюють договірні відносини, які є відмінними за юридичною природою від договору банківського вкладу потрібно застосовувати положення цивільного законодавства, які врегульовують саме ці відносини. Отже в будь-якому разі договір залишатиметься одностороннім в частині врегулювання договірних відносин банківського вкладу.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Виконання договору має здійснюватись належними сторонами, тобто банком і вкладником за договором.

Як випливає з ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання належними сторонами слід розглядати як:

–         виконання зобов’язання належній особі і

–         виконання зобов’язання належною особою.

Договір банківського вкладу виконується за місцем його укладення, тобто для того щоб одержати суму вкладу з нарахованими процентами потрібно звернутись в банківську філію, в якій укладено договір банківського вкладу, що досить часто є незручним. В будь-якому разі вказана норма суперечить законодавству, так як філія не є окремою юридичною особою, а отже вкладник вступає в договірні правовідносини з банком, а не з філією. Потрібно на законодавчому рівні визначити, що вклад може бути повернуто в будь-якій філії банку з яким укладено договір.

На сьогоднішній день виникають проблеми з виконанням договору банківського вкладу після його розірвання чи настання строку виконання.

Наглядною є ситуація з ПАТ «Західінкомбанк», в якому протягом 2009 року – лютого 2010 року введено тимчасову адміністрацію, а на сьогоднішній день, узаконено невиконання банком взятих на себе зобов’язань. Так, ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.02.10 по справі №6/104 за за позовом ВАТ «Не диверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інноваційні стратегії»» до Національного банку України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Західінкомбанк» про спонукання до виконання умов договору – застосовано заходи до забезпечення позову, а саме:

1. Заборонено Національному банку України та іншим особам вчиняти дії щодо задоволення вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк», які пов’язані  зі стягненням на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення.

2. Заборонено Національному банку України та іншим особам вжиття заходів, спрямованих на забезпечення стягнення, на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до законодавства України, в тому числі списання грошових коштів з кореспондентських рахунків ПАТ «Західінкомбанк», стягнення неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім зобов’язань у межах лімітів, установлених органами управління ПАТ «Західінкомбанк». [5]

Вказана ухвала на сьогодні є чинною, і це унеможливлює вчинення дій органами ДВС, за зведеним виконавчим провадженням, щодо стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» грошових коштів колишнім вкладникам.

В Україні створений та діє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, правовий режим якого визначається законом, який фактично гарантує виконання банком зобов’язань взятих за договором банківського вкладу.

У разі розміщення вкладником в одному банку — учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів, Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого законодавством. Вклади, розмір яких становить менше ніж 1 гривня, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує гарантованої суми за вкладами, розміщеними:

— членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, вклади в якому є недоступними;

— працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

— акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

— третіми особами, які діють від імені зазначених вище вкладників;

— вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

— вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Під вкладом (депозитом), на які поширюються гарантії законодавства, розуміються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у банку — учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чи залучені таким банком у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності. Фонд відшкодовує вклади лише фізичних осіб.

Підставою для відшкодування Фондом вкладів є їх недоступність, тобто неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку — учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Через особливо ризиковий характер договорів банківського вкладу досить часто є неможливим виконання банком взятих на себе зобов’язань, що є порушенням принципів належного і реального виконання та передбачає відповідальність.

Отже, договір банківського вкладу повинен виконуватись відповідно до  принципів виконання зобов’язань і у разі невиконання чи неналежного виконання договору має бути передбачена цивільно-правова відповідальність.

Так, моментом виконання договору банківського вкладу є момент виплати вкладнику вкладу з нарахованими процентами, однак досить часто саме на стадії виплати вкладу з нарахованими процентами виникають проблеми.


[1] Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями / Краснов Н.И. – М.: Госюриздат, 1959. – С. 16.

[2] Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР / Венедиктов А. В. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1954. –  С.164.

[3] Иоффе О.С. Обязательственное право / Иоффе О.С. – М.: Юрид. Лит., 1975. – С. 237.

[4] Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов / Нерсесянц В. С. – М.: ИНФРА-М, ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ, НОРМА, 1999 г. – С. 503-504.

[5] Ухвала Господарського суду м. Києва №6/104 від 12.02.10. – Архів прокуратури м. Луцька.

Інші записи:

    Не знайдено

Правничого факультету

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю