Стан громадянського суспільства в Західній Україні ( на прикладі Рівненської області)

Анотація: у статті  розкриваються основні аспекти стану громадянського суспільства в Рівненській області, подається сучасна методика оцінки розвиненості громадянського суспільства,  розроблена в межах проекту міжнародної організації CIVICUS – Всесвітній альянс за громадську участь.   Дослідження завершується наданням рекомендацій щодо вдосконалення функціонування громадянського суспільства на місцевому рівні.

In the article  the basic aspects of the state of civil society open up in the Rivnenskiy area, the modern method of estimation of developed of civil society,  developed within the limits of project of international organization of CIVICUS, – World alliance is given for public participation.   Research is completed the grant of recommendations in relation to perfection of functioning of civil society at local level.

Постановка проблеми. Найвищим ступенем розвитку суспільства є громадянське суспільство з високорозвиненими правовими відносинами. Це – суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави, але активно взаємодіє з нею заради спільного блага. Активізація громадянського суспільства стала потребою становлення державності.

На сьогодні наше суспільство перебуває в стані системної кри­зи. Особливо загострюються політичні, економічні, соціальні відносини, тому так важливо дбати і про розвиток нашої держав­ності і про формування громадянського суспільства.

На сучасному етапі розвитку проблема громадянського суспільства є дуже актульною, оскільки воно  відіграє важливу роль у формуванні розвинутої політичної системи. У свою чергу політична система надає громадянам реальну можливість якнайповніше виявити та реалізувати свої політичні інтереси та права. Також громадянське суспільство спільно з державою створює розвинений правовий простір для забезпечення гідного розвитку людини. Разом з тим щоденна діяльність громадянського суспільста та його організацій є необхідною умовою функціонування правової держави і демократичного врядування. І навпаки, ігнорування та придушення громадських ініціатив, відсутність механізмів участі громадськості й організацій громадянського суспільства у процесі ухвалення рішень призводить до стагнації суспільства, зростання корупції, усунення дедалі чисельніших груп громадян від розв’язання соціальних проблем на рівні громад та держави загалом. Тому дуже важливо знати наскільки розвиненим є громадянське суспільство не лише в цілому в Україні, а й в   окремих регіонах. Це допоможе знайти механізми для поліпшення ефективності діяльності громадських організацій.

Аналіз останніх досліджень і публікаій. Проблеми громадянського суспільства розглядаються в різних аспектах у колективних монографіях «Громадянське суспільство в Україні: соціальні тенденції та чинники становлення» та «Громадянське суспільство : ідеологія і реальність», а також в роботах українських вчених В. Баркова, Ф. Рудича, В. Денисенка,  О. Крюкова, Г Щедрової та інших. Крім того,  дана проблема висвітлюється в працях зарубіжних вчених Х. Саймона, Семюеля П., Хантінгтона та деяких інших. Громадянське суспільство в контекті розвитку сучасної демократії розглядається  у дослідженнях В. Ткаченка, О. Токовенка, В. Кременя, В. Степаненка. Як система громадських організацій, профспілок, церкви та релігії – в публікаціях та монографіях М. Ходаківського, В.Полохало. Якщо говорити про Рівненську область, то варто згадати про  Шевчука Т.  і його статтю «Недержавні організації в громадському житті Рівненщини», де автор звертає увагу на  ефективність діяльності громадських організацій та  пов’язані з цим проблеми у даному регіоні.

Наукова новизна: незважаючи на чималий обсяг доробку науковців, не дослідженим є розвиток громадянського суспільства окремо по регіонах в Україні, зокрема і в Рівненській області. Крім того, ми використовували сучасну методику оцінки розвиненості громадянського суспільства,  яка була розроблена групою вчених різних країн, що працювали в межах проекту міжнародної організації CIVICUS – Всесвітній альянс за громадську участь, чого раніше зроблено не було

Предмет: відносини громадянського суспільства та держави.

Метою даної статті є дослідження діяльності громадянського суспільства на прикладі Рівненщини.

Відповідно до мети поставлені такі завдання:

–          з’ясувати поняття громадянського суспільства;

–          проаналізувати стан громадянського суспільства в Рівненській області;

–          виявити основні проблеми та знайти шляхи їх вирішення

Різні дослідники по-різному визначають громадянське суспільство, зокрема Колодій А. розглядає громадянське суспільство «як таку підсистему цілісної суспільної системи, в якій існує певна кількість добровільних асоціацій неполітичного характеру і домінують громадянські цінності та спілкування на засадах довіри і солідарності»[1]. Громадянське суспільство відрізняється від суспільства загалом тим, що залучає громадян до колективних дій в суспільній сфері для вираження своїх інтересів, ідей, обміну інформацією, досяг­нення спільної мети, висування вимог до держави і закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступає посередником між приватною сферою та державою і об’єднує величезне розмаїття формальних і неформальних організацій.

Одна з сучасних дослідниць громадянського суспільства Усаченко Л. трактує це поняття як «ідеально-типову категорію, яка одночасно описує та передбачає складне та динамічне поєднання неурядових інститутів, що: охороняються законом; дотримуються таких тенденцій у своєму функціонуванні як:ненасильство, самоорганізація, саморефлексивність; перебувають у постійних розбіжностях з інститутами державної влади, які тим не менше, «оформляють», обмежують та уможливлюють їхню діяльність»[2].

Таке бачення громадянського суспільства свідчить про: наявність низки його переваг, зокрема приділення надзвичайної уваги свободі індивідів від насилля; неможливість у сучасну епоху комп’ютеризації збереження «свободи комунікації» без створення різних за розміром недержавних ЗМІ; актуалізацію інтелектуальної й політичної необхідності відродження демократичного творчого образу думок.

Такий підхід, безумовно,  автоматично свідчить про оновлення трактування  демократії, що розуміється автором як особливий тип політичної системи, в якій інститути громадянського суспільства та держави виявляють тенденцію до функціонування як два необхідні елементи, як окремі й одночасно дотичні, різні та разом з тим взаємозалежні.  Саме тому влада завжди має бути потенційним предметом публічного обговорення, компромісу, угоди, консенсусу.

Як відомо, громадянське суспільство має свою внутрішню структу­ру і для  нього характерніше не вертикальні, як у державі, а гори­зонтальні ієрархічні зв’язки — між організаціями, асоціа­ціями, спілками та окремими громадянами. Ці зв’язки умовно можна поділити на три рівні: економічні зв’зки, соціокультурні відносини та відносини, пов’язані з потребами у політичній участі, з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і цін­нісних орієнтацій. Серед елементів структури громадянського суспільства виділяють: недержавні соціально-економічні відносини та інститу­ти (власність, праця, підприємство), незалежні від держави виробники (приватні фірми, бан­ки, корпорації), політичні партії і рухи, суспільні об’єднання та організації (асоціації, спілки, товариства тощо), сфера охорони здоров’я та освіти, ЗМІ, церква, родина тощо[3]. За цими параметрами і буде здійснюватись аналіз громадянського суспільства в Рівненській області.                                                                                               Для початку коротко охарактеризуємо регіон. Область із центром у місті Рівне утворено 4 грудня 1939 року. За сучасним адміністративно-територіальним поділом область включає 16 районів, 4 міста обласного і 7 районного значення. Територія області – 20, 1 тис. кв.  км (3,3% території України).  Загальна кількість населення – 1168, 3 тис.  осіб (2, 4% населення України). Регіон включає 11 міських рад, 16 – районних, 17 – селищних, 338 – сільських[4].

Розвитку економіки регіону сприяє широка інфраструктура транспорту та зв’язку і вигідне географічне положення: через область проходять великі авто- та залізничні магістралі Київ-Варшава, Київ-Брест, Київ-Чернівці, Мінськ-Одеса.

У загальному обсязі матеріального виробництва області провідне місце посідають промисловість і сільське господарство.

Всього в області працює 265 промислових підприємств усіх форм власності з річним обсягом виробництва продукції понад 2 млрд. грн. Галузь хімічної промисловості представлена ВАТ «Рівнеазот». На території області функціонує Рівненська атомна електростанція.

Зростає внесок малого підприємництва у розвиток господарського комплексу регіону. В області здійснюють господарську діяльність понад 4 тис. малих підприємств, на яких працює 39,3 тис. чол. Обсяги виробництва продукції малими підприємствами області складають 11,4% від загальних обсягів виробництва регіону (по Україні – 7,3%)[5].

Рівненська область займається зовнішньою торгівлею із 77 країнами світу. Регіон належить до групи інвестиційно привабливих регіонів України. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку регіону, сягає близько 50 млн. дол. США. Найбільші обсяги інвестицій вкладені нерезидентами з Канади, Великобританії, Росії, США.

Як ми бачимо економічні відносини базуються на економічно­му плюралізмі, різноманітності форм власності при дотри­манні інтересів як особи, так і суспільства в цілому. Кожен член громадянського суспільства є власником цілком конкрет­ної власності або має право на користування і розпорядження власністю, виробленим ним суспільним продуктом.

У силу свого демографічного складу Рівненська область є досить проблемним соціальним регіоном.

Рівень безробіття на Рівненщині у процентному відношенні до кількості працездатного населення є дуже високим в Україні.

У Рівненській області прийнято близько 100 програм соціального спрямування (лише в галузі медицини – 17, у галузі молодіжної політики – 7), проте фінансуються вони здебільшого за залишковим принципом. Область є дотаційною, а тому навіть обов’язкові виплати малозабезпеченим та інвалідам виплачуються завдяки субвенції з держбюджету. Поширення набула така форма вирішення соціальних проблем, як «будівництво толокою»: кожен район зобов’язується внести свій вклад у розвиток соціального об’єкта загальнообласного значення.

Щодо охорони здоров’я, то багато заходів щодо вирішення проблем галузі не реалізовані через брак фінансування.

Разом з тим працівниками лікувально-профілактичних закладів міста проводиться широка санітарно-освітня робота серед батьків, дітей та підлітків у навчальних закладах. На тему здорового способу життя читаються лекції , проводяться бесіди.

На базі пологових будинків м. Рівного працює центр планування сім’ї та «Школа мам», метою даних громадських організацій є сприяння народженню здорового покоління.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

На сьогодні  в місті функціонує 39 загальноосвітніх закладів, 34 дошкільних закладів, 7 позашкільних навчальних закладів. У місті функціонує мережа профільних класів, у яких навчається 75 % учнів 10-11 класів. Створена мережа класів з поглибленим вивченням предметів, у яких навчається   25 % школярів.

Однак, через недостатнє фінансування не вирішеними залишаються наступні проблеми: теріально-технічна база, обладнання, музичні інструменти, методично-інформаційна література шкіл естетичного виховання застарілі, відсутні сучасні інформаційні технології, комп’ютерна техніка, не дотримуються у повному обсязі вимоги пожежної безпеки, всі приміщення потребують ремонту.

Таким чином, соціокультурні відносини, в яких реалізуються потреби продовження роду, виховання дітей, духовного вдосконалення мають безліч проблем в основному пов’язаних з недостатнім фінансуванням.

Громадянське суспільство життєздатне, якщо його члени мають високий рівень соціального, інтелектуального,  психо­логічного розвитку,  внутрішньої   свободи    і здатні до само­стійних дій при приєднанні до певного інституту суспільного життя, що в Рівненській області повністю не реалізовано.

Варто згадати і про такий інститут громадянського суспільства як ЗМІ. В області зареєстровано понад 300 друкованих видань, проте регулярно виходить і користується попитом у читачів лише незначна їх частина. Переважна більшість із них виходять у м. Рівному. Поодинокими винятками є міста Дубно, де виходить 6 газет, та Острог (2 газети). В основному ж у райцентрах видається лише по одній районній газеті, засновниками якої є, як правило, органи місцевої влади.

Профспілки випускають свою газету За відродження» (наклад 2 тис. примірників), працівники споживчої кооперації – «Рівненський кооператор»(5 тис.), правоохоронці видають і читають «Закон. Правосвідомість. Правопорядок» (5,6 тис.), а лікарі – «Медичний вісник» (5 тис.). Багато релігійних конфесій видають власні газети («Новина», «Осанна»). Мають свої друковані видання й деякі громадські організації: Рівненське обласне відділення КВУ – газету «Точка зору. Рівне» (1-5 тис. примірників), «Суспільне народження» реалізує проект молодіжної газети «Вован».

Найтиражніша нерекламна газета регіону «Рівне вечірнє» є приватною. Газета виходить двічі на тиждень, її п’ятничний 24-сторінковий випуск формату А3 друкується накладом у 23 тис. примірників. Частина площі, яку займає реклама, сягає 15-20%.

Політичні партії теж активно використовують пресу, намагаючись або заснувати власні видання, або контролювати існуючі. Так, газета «Волинь» (18 тис.) явно симпатизує УНП та блоку «Наша Україна», «Рівненський діалог» (5 тис.) – соціалістам. Офіційно ж партійними органами є «Нова Волинь» (НРУ) і «Червоний прапор»(КПУ).

Профспілковий рух на Рівненщині не вирізняється своєю активністю незважаючи на велику кількість профспілкових організацій, переважна більшість яких є об’єднаннями громадян за галузевим принципом. Найчисельнішою з них є обласна ФПУ, яка об’єднує практично всі галузеві профспілкові організації. Крім цього, на Рівненщині діють обласні осередки всеукраїнських профспілок «Україна», «Праця», «Столиця-регіони», а також профспілкові організації «Наше право», «Перспектива», «Рівненщина» та ін.

Загалом Рівненську область можна охарактеризувати як політично активний регіон. Як і весь Захід України, населення області в переважній своїй більшості обстоює національно-демократичні ідеї.

На території регіону зареєстровано 298 осередків політичних партій, з яких понад 70 – обласні організації політичних партій. Проте далеко не всі вони є дієвими та впливовими. Окремі з них можна назвати «партійними осередками з однієї особи».

Треба сказати, що  відносини, пов’язані з потребами у політичній участі, з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і цін­нісних орієнтацій сформовані досить чітко більшість населення надає перевагу політичній силі, яка зараз знаходиться в опозиції. Саме цей рівень гро­мадянського суспільства містить соціально найактивніші ін­ститути, тісно пов’язані з державно-політичною системою суспільства (насамперед політичні партії). До того ж громадяни повинні здійснювати свій вибір у відповідних умовах, а як відомо під час виборів в Україні часто порушуються виборчі права, не виключенням є і Рівненська область.

Одним з найважливіших інститутів громадянського суспільства, первинним його елементом є громадські організації, на основі  якісного функціонування яких можна  у великій мірі говорити і про рівень розвитку громадянського суспільства, зважаючи звичайно і на інші його елементи. Тому детальніше зупинимося на аналізі цього інституту.

Треба зазначити, що з 1993 по 2009 роки Головним управлінням юстиції в Рівненській області було зареєстровано 584 громадських організацій, з них місцевий статус мають 488 громадських організацій, а всеукраїнський – 5, решта  91 – місцеві осередки всіх рівнів [6].

Загалом по даних опитування Центру    Разумкова громадяни України вважають, що неурядові організації або зовсім не діють, або діють неефективно. Лише 10% опитаних  заявили, що безпосередньо стикалися з діяльністю громадських організацій (зверталися до них по допомогу, одержували консультації, брали участь у заходах, які вони проводили і інше)[7]

Громадські (неурядові) організації Рівненщини  є немасовими, але можна виділити групи  людей, яким вони надають цільові послуги. Це: найбільш незахищені верствина селення, жінки, діти, молодь, студенти, багатодітні та малозабезпечені сім’ї, бездомні, сироти, безробітні, ветерани усіх категорій (в тому числі діти війни)тощо.                     Громадськими організаціями надаються різні види послуг, які передбачені в чинному законодавстві України, зокрема:  соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, юридичні, послуги з працевлаштування і інші [8].

Значна частина громадських організацій займається відстоюванням інтересів своїх членів, як Товариство сліпих, Відділення багатодітних сімей, Товариство мисливців та рибалок, Автомобільний клуб тощо. Чимало організацій є громадськими об’єднаннями за професійним принципом. Близько 20% їх становлять молодіжні або дитячі організації; 28 із них є членами Рівненського обласного комітету громадських організацій, щонайменше 20 організацій є молодіжними відгалуженнями політичних партій. Серед благодійних організацій більше половини є благодійними фондами і лише 6 із них – членськими благодійними фондами[9].

Та все ж можна стверджувати, що деякі організації відчутно впливають на перебіг демократичних процесів в області. Це різнопланові організації, кожна з яких досягла у своїй царині неабияких успіхів, справляє вплив на певну категорію громадян, співпрацює з органами влади та бізнесовими структурами. Ось кілька прикладів діяльності таких організацій.

Рівненська обласна асоціація підприємців здійснює захист та лобіювання інтересів підприємців. Керівник асоціації є членом дорадчо-консультативної ради з питань розвитку підприємництва при главі ОДА. Спільно з адміністрацією Рівного асоціація займається створенням Єдиної реєстраційної палати міста, про що вже підписано меморандум.

Волинський ресурсний центр, що був одним з організаторів Форуму регіонального розвитку (м. Луцьк, 2001 р.), допомагає у формуванні планів стратегічного розвитку міст Острога та Дубна, займається питаннями налагодження міжсекторного партнерства.

Рівненська обласна громадська організація «Комітет виборців України» крім незалежного спостереження за виборами переймається питаннями прозорості діяльності влади, звітності депутатів усіх рівнів, поданням правової допомоги громадянам.

Звичайно діяльність неурядових організацій є корисною але малоефективною, вони неспроможні впливати на ситуацію в регіоні чи країні. Причинами такого становища є:

  • відсутність достатніх коштів для їх діяльності;
  • слабкість організаційного управління;
  • відсутність широкої інформації про діяльність даної організації;
  • можливі фінансові зловживання керівного складу;
  • відсутність підтримки в діяльності з боку населення;
  • неготовність  нашого суспільства  до широкого поля діяльності таких об’єднань;
  • недосконала шкала оподаткування неурядових  організацій і ін[10].

Із вищеназваних причин неефективної діяльності неурядових організацій в Україні можна виділити дві групи важливих проблем  для Рівненщини: відсутність належних ресурсів для діяльності організацій; відсутність попиту у суспільстві на діяльність певних організацій.

Якими ж ресурсами користуються неурядові організації для забезпечення своєї діяльності? Це членські внески, прямі пожертви фізичних осіб, прибутки від власної діяльності, донорська діяльність вітчизняних фондів, видатки із місцевих і центрального бюджетів, корпоративна благодійна діяльність бізнесу, міжнародні донорські структури і ін. Неурядова організація не може розраховувати на державне фінансування, але якщо її діяльність спрямована на забезпечення конкретних соціальних потреб суспільства, вона вправі вимагати від держави фінансування, відповідно тому обсягу роботи, яку вона виконала. Фінансуватися державою можуть неурядові організації, якщо вони виконують конкретне соціальне замовлення, наприклад: поліпшення матеріального становища, сприяння розвитку малозабезпечених, безробітних, інвалідів і осіб що потребують опіки тощо.                            .

В Україні ресурси для створення неурядових організацій формуються через державні програми та відповідні гранти. Дуже часто мета з якою це фінансування надається організації та дійсність розходиться. Новостворені організації отримавши грант забувають з якою метою були створенні і займаються іншим проектом, щоб знову отримати грант. Такі дії позбавляють інші неурядові організації, які гідні отримати цей грант, коштів для їхнього розвитку[11].

Нестача ресурсів пов’язана також з відсутністю попиту на діяльність неурядових організацій. Громадяни України майже не знають про роль, функції та можливості неурядових організацій. Крім незнання українці практично не приймають участі в діяльності неурядових організацій.

Тому для того,  аби поліпшити ефективність діяльності громадських організації Рівненщини неохідно здійснити наступні кроки:

  • урегулювати підприємницьку діяльність інститутів громадянського суспільства,
  • запровадити механізм державного замовлення на надання інститутами окремих послуг на конкурсних засадах,
  • підтримувати суб’єктів господарювання та громадян, які надають фінансову допомогу чи здійснюють добровільні пожертвування громадським організаціям для чого запровадити податкові стимули для громадян і бізнесу надавати кошти організаціям громадянського суспільства,
  • спростити процедуру легалізації та реєстрації зазначених інститутів.

Реалізація вищеперерахованого дозволить забезпечити подальший розвиток громадянського суспільства, налагодить комунікацію між органами виконавчої влади та зазначеними інститутами, розвине благодійництво, меценацтво в області.

Висновки щодо функціонування громадських організацій на Рівненщині – неоднозначні. Якщо судити по темпам щорічного зростання кількості зареєстрованих громадських організацій то можна сказати що «третій сектор» – успішно розвивається. Якщо ж судити про залученість людей до громадських організацій і їх бажання працювати в них, то можна сказати що громадська активність дещо звужується, хоча в Рівненській області і  діють достатньо ефективні відомі широкому загалу громадські організації. Але варто сказати, що активність громадських організацій і їх вплив на свідомість людей ще недостатні. Значна частина громадських організацій займається відстоюванням інтересів своїх членів.

Для того, аби виявити проблеми та рельний стан розвитку громадянського суспільства в Рівненській області вважаємо за доцільне використати сучасну методику оцінки розвиненості громадянського суспільства. Вона була розроблена групою вчених різних країн, що працювали в межах проекту міжнародної організації CIVICUS – Всесвітній альянс за громадську участь[12]. Результатом їх праці стала методика  оцінки та порівняння ступеня розвиненості громадянського суспільства із застосуванням чотирьох найбільш значущих компонентів:

  • середовище, в якому існує та розвивається громадянське суспільство;
  • структури самих НДО та типів звязку між ними;
  • цінностей властивих громадянській активності у даному суспільстві;
  • впливу, який активність громадських організацій справляє на зміни соціально-політичного середовища[13].

Дані компоненти оформляються у вигляді числа, що відкладається на відповідній певній компоненті осі. Геометрична фігура, отримана об’єднанням точок на чотирьох осях описує стан громадянського суспільства на даній географічній території[14].

Якщо аналізувати першу компоненту – середовище, в якому існує та розвивається громадянське суспільство, то варто зазначити, що  економічні відносини базуються на економічно­му плюралізмі, різноманітності форм власності при дотри­манні інтересів як особи, так і суспільства в цілому. Рівне є  сприятливим інвестиційним регіоном. Крім того, Рівненська область відзначена як одна із найбільш інноваційно розвинених областей України і 28 жовтня 2009 р. у м. Рівне в рамках співпраці Державного агентства України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) та Рівненської облдержадміністрації (ОДА) відбулась виїзна сесія «Розробка фінансових схем та інфраструктури для підтримки інновацій в Україні» за фінансуванням Європейського Союзу.

У силу свого демографічного складу Рівненська область є досить проблемним соціальним регіоном. Рівень безробіття на Рівненщині є дуже високим. Хоча в Рівненській області прийнято близько 100 програм соціального спрямування, соціокультурні відносини, в яких реалізуються потреби продовження роду, виховання дітей, духовного вдосконалення мають безліч проблем в основному повязаних з недостатнім фінансуванням.

Загалом Рівненську область можна охарактеризувати як політично активний регіон. Як і весь Захід України, населення області в переважній своїй більшості обстоює національно-демократичні ідеї.

Таким чином, негативними чинниками, що впливають на розвиток регіону, є радіоактивне забруднення значної частини території області внаслідок аварії на ЧАЕС, недостатнє фінансування таких інститутів громадянського суспільства, як освіта, охорона здоров’я, культура, високий рівень безробіття та особливості вікової структури населення: адже кількість осіб пенсійного віку майже дорівнює кількості працездатного населення області. Тому середовище, в якому існує громадянське суспільство можна оцінити в 5 балів.

Щодо другої компоненти, то треба зазначити, що структура самих недержавних організацій не є чітко оформленою. Багато з організацій включають до свого складу лише по декілька чоловік, які не завжди виконують покладені на них функції. Разом з тим, часто між громадськими організаціями зв’язки встановлюються не горизонтальні, як повинно бути, а вертикальні, коли сильніші організації поглинають менш впливові.  Ось чому ця компонента оцінюється в 4 бали.

Третя компонента – цінності, властиві громадянській активності в регіоні у великій мірі формувалися, як і в усій Україні, під час тоталітарного режиму і тому громадяни переважно не довіряють громадським організаціям, або вважають, що вони не здатні справляти великий вплив на життя суспільства. В цілому українці досить низько оцінюють ефективність громадських організацій. Так, за даними Інституту соціології НАНУ, негативний баланс довіри до громадських організацій фіксується у сталому значенні середнього балу індексу довіри (за 5-ти бальною шкалою) – 2,4 бала у 2004, 2005 та 2006 роках. І лише у 2008 р. середній бал індексу довіри до громадських організацій склав 2,6 бала. Однак, цей показник все ще залишається досить низьким[15].

Хоча рівень довіри до них є вищим порівняно з державними органами влади.  Тому оцінка даній компоненті – 4 бали.

Остання компонента характеризується тим, що попри велику кількість організацій громадянського суспільства в області, не можна сказати, що регіон відзначається значною громадською активністю.  Переважна більшість громадян заявляють про неналежність до жодної з громадських організацій чи рухів. Хоча, позитивною тенденцією є те, що їх частка поступово скорочується (у 2005 р. вона складала 83,7 %, у 2006 р. – 83,6 %, а у 2008 р. – 83,3 %[16]). Проте, все ж таки існує значний дефіцит громадянської активності населення, що є однією з головних перешкод, яка суттєво гальмує розвиток вітчизняного громадського сектору на сучасному етапі. Незважаючи на велику цифру різного роду об’єднань, кількість реально діючих організацій є на порядок нижчою. Та все ж можна стверджувати, що деякі організації відчутно впливають на перебіг демократичних процесів в області. Це різнопланові організації, кожна з яких досягла у своїй царині неабияких успіхів, справляє вплив на певну категорію громадян, співпрацює з органами влади та бізнесовими структурами. Тому оцінка – 5 балів.

На малюнку 1 ми отримали  геометричну фігуру, об’єднавши всі отримані точки (бали). У ідеалі ми мали б одержати квадрат розміром 10*10, а ми отримали зовсім іншу фігуру, що говорить про стан розвиненості громадянського суспільства в Рівненській області, зокрема в цій сфері є багато проблем, які потребують вирішення.

Малюнок 1

Висновки:

Таким чином, розвиток громадянського суспільства  є нерівномірним у територіальному вимірі. У деяких областях спостерігається доволі активне життя реального третього сектора, який домігся вагомого значення в політичному житті регіону(Івано-Франківська,  Львівська,  Сумська область та м. Києв); в інших третій сектор є здебільшого несамостійним, він переповнений фактично політичними організаціями, які мімікрували під незалежні організації громадянського суспільства( Харківська, Запорізька область); в більшості ж областей організації громадянського суспільства розвиваються самостійно і незалежно від політичних та бізнесових структур, проте їхній вплив залишається обмеженим. Якщо говорити про Рівненську область, то вона належить до третьої групи областей України, громадянське суспільство на Рівненщині ще в процесі становлення. Необхідно здійснювати послідовні кроки для того, аби громадянське суспільство стало реальністю і запорокою успішного розвитку не лише в Рівненської області, а й в інших регіонах, тобто в Україні загалом. А тому необхідно:                                            1. Змінювати суспільні інститутів і зразки  поведінки. Новостворені інститути потрібно намагатися затримати якомога довше, щоб вони встигли сформувати нові ставлення і моделі поведінки. Звичайно, перетворення у нас відбуваються, але вони не є чітко продуманими та послідовними. Адже нові структури, якщо їх вдається затримати на достатньо довгий час, врешті-решт сформують і нову культуру. Тут якраз могла б стати в пригоді терпеливість та поміркованість нашого народу, якщо тільки вона не буде надмірною і не дозволить можновладцям панувати безвідповідально.

2. Громадські  організації створювати, що слідкуватимуть за дотриманням права урядовцями і не допускатимуть їх втручання у громадське життя та через залучення ними пересічних громадян до вирішення проблем своєї громади. Вони дуже важливі, оскільки формують місцеві і особисті свобо­ди, такі необхідні для підтримання демократичної рівності і запобігання тиранії більшості стосовно меншості. Окрім того, вони підтримують дух довіри, взаємної поваги і кооперації.

3. Здійснювати просвіту, змістом якої має бути культивування цінностей ринкової економіки і відкритого демократичного суспільства, а знаряддям — засоби масової інформації, науково-публіцистичні статті, живе спілкування еліти (інтелігенції) з народом. Важливе значення має також сімейне виховання, громадянське спрямування шкільної та вузівської освіта. До завдань просвіти слід віднести й подолання комплексу меншевартості та широко розповсюджених стереотипів щодо незгідливості, індивідуалізму або вождистських орієнтацій українців. Не відкидаючи негативного досвіду, пов’язаного з чварами й роздорами в середовищі українських громадських діячів і політиків, потрібно більше акцентувати увагу на прикладах позитивного вирішення проблем національного єднання і співпраці та умовах, коли це ставало можливим.

Використана література:

1.Герасіна Л., Журавський В., Панов М. Політологія: Підручник для студ. юрид. вищ. навч. закл. – 2-ге видання перероб. і доповн. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 520 с.

2. Громадські організації в Україні: Стат. Бюлетень/Державний комітет статистики України. –К., 2009.  – 168 с.

3. Держава і громадянське суспільство: аспекти взаємовідносин. Матеріали до загальнообласного Дня інформування населення // http: // www. rv.gov. ua/.sitenew/main/en

4. Інформація про хід виконання програми соціально-економічного розвитку  м.Рівного  на 2006-2010 роки  за  2006  рік //http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/info_u_eko_005.

5. Колодій А. Проблеми і перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні// Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К.: Центр освітніх Ініціатив, 2001. – 793 с.

6. Політологія: Підручник для студентів юрид. спец.  вищих навч. закладів /М. І. Панов, Л. М. Герасіна,  В. С. Журавський та ін. –  2-ге видання перероб. і допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім»  «Ін Юре», 2005. – 520 с.

7. Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. – Львів: Генеза-ЦПД, 2007. – 197 с.

8. Рудич Ф. М. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку . – К. : Парлам. Вид-во, 2006. – 274 с.

9. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демокартичного політичного режиму // Право України, №5,  2001. – 187 с.

10. Соціально орієнтовані недержавні організації: наші досягнення. – Рівне, 2006. – 136 с.

11. Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України. 2002-2006 роки: Звіт за даними дослідження / Л. Паливода, О. Кікоть. – К.: БФ  « Творчий центр Каунтерпарт», 2006. –  114 с.

12.Українське суспільство 1992 – 2008. Соціологічний моніторинг / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. –  560 с.

13. Усаченко Л. Моніторинг розвиненості громадянського суспільства як технологія соціального прогнозування// Стратегічні пріоритети, №1 (6), 2008. –  216 с.

14.Шевчук Т. Недержавні організації в громадському житті Рівненщини // http://postua.info/news.php?nid=6

15. Человеческий фактор в управлении / Под ред. Н. А, Амбрамовой, К. С. Гинсберга, Д. А. Новикова. – М.: КомКнига, 2006. – 496 с.

16. www. civisus. org

Перелік ключових слів: громадянське суспільство, держава, громадська організація, неурядова організація, «третій сектор», профспілка, ЗМІ, демократія.


[1]Колодій А. Проблеми і перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні// Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К.: Центр освітніх Ініціатив, 2001. – С. 515.

[2] Усаченко Л. Активізація соціального партнерства органів державної влади з організаціями громадянського суспільства як мірило успішності конституційної реформи // Стратегічні пріоритети, №2 (7), 2008. – С. 185.

[3] Політологія: Підручник для студентів юрид. спец.  вищих навч. закладів /М. І. Панов, Л. М. Герасіна,  В. С. Журавський та ін. –  2-ге видання перероб. і допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім»  «Ін Юре», 2005. –  С. 347.

[4] Регіональна Україна. – К.: «Геопринт», 2003. – С.250.

[5]Інформація про хід виконання програми соціально-економічного розвитку  м.Рівного  на 2006-2010 роки  за  2006  рік //http://www.city-adm.rv.ua/RivnePortal/ukr/info_u_eko_005.

[6] Громадські організації в Україні: Стат. Бюлетень/Державний комітет статистики України. –К., 2009. –  С. 41.

[7] Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демокартичного політичного режиму // Право України,№5,. 2001. – С.12-17.

[8] Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. – Львів: Генеза-ЦПД, 2007. – С. 68-69.

[9] Шевчук Т. Недержавні організації в громадському житті Рівненщини // http://postua.info/news.php?nid=6

[10] Рудич Ф. М. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку . – К. : Парлам. Вид-во, 2006. -С.274.

[11] Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України. 2002-2006 роки: Звіт за даними дослідження / Л. Паливода, О. Кікоть. – К.: БФ  « Творчий центр Каунтерпарт», 2006.  – С. 14

[12] www. civisus. org

[13] Человеческий фактор в управлении / Под ред. Н. А, Амбрамовой, К. С. Гинсберга, Д. А. Новикова. – М.: КомКнига, 2006. – С. 84-85.

[14] Усаченко Л. Моніторинг розвиненості громадянського суспільства як технологія соціального прогнозування// Стратегічні пріоритети, №1 (6), 2008. – С. 24.

[15] Українське суспільство 1992 – 2008. Соціологічний моніторинг / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. – С. 530

[16] Українське суспільство 1992 – 2008. Соціологічний моніторинг / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2008. – С. 530

Інші записи:

    Не знайдено

Студентські публікації, Факультету політико-інформаційного менеджменту

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю