РОМАН ІВАНА ФРАНКА „ДЛЯ ДОМАШНЬОГО ОГНИЩА“ У ЧАСОПРОСТОРОВОМУ АСПЕКТІ

У статті розглядаються жанрові особливості роману Івана Франка „Для домашнього огнища“, аналізується його композиція, з’ясовується специфіка моделювання художнього простору. Стаття розкриває новаторство Івана Франка у введенні в українську літературу урбаністичного простору і пов’язаних із ним смислобуттєвих проблем.

The peculiarity of  Ivan Franko’s novel „For the homefire“, it’s composition, the specific of the designess of the artistic spase are being analyzed in the article. The article shows the innovation of Ivan Franko’s in the introduction into ukrainian literature the urbanization space and the other connected with it problems.

Роман Івана Франка „Для домашнього огнища“ упродовж останніх десятиліть був об’єктом дослідження таких вчених, як Б. Кир’янчук [5, с. 58],               Н. Тодчук (Н. Павлик), Л. Каневська [4, с. 44], М. Кодак [6, с. 3], В. Мельник   [7, с. 105], І. Денисюк та ін. Вони розробили основні підходи до вивчення роману Івана Франка „Для домашнього огнища“ та заклали головні аспекти його інтерпретації. Та все ж, на нашу думку, твір до нашого часу є малодослідженим.  Таким чином, застосуємо часопросторовий аспект, на основі якого роман Івана Франка „Для домашнього огнища“ досліджували також Б. Кир’янчук, Н. Тодчук.

Актуальність дослідження зумовлюється вибором часопросторового аспекту, який дає змогу шляхом аналізу й інтерпретації ґрунтовно вивчити художній світ твору І. Франка „Для домашнього огнища“. Методика часопростору надає дослідженню системності, концептуальної зосередженості.

Новизна статті, крім того, що у ній розглядається малодосліджений твір Івана Франка, зумовлюється тим, що здійснюється спроба комплексного вивчення взаємозв`язку внутрішньотекстової і зовнішньої щодо тексту твору „Для домашнього огнища“ дійсності; часопросторова структура твору „Для домашнього огнища“ розглядається в тісній взаємозалежності з його жанром;  увиразнюється новаторство І. Франка в побудові самобутньої романічної структури – у створенні романного героя, у „зоні голосу“ якого присутній автор, у композиційно-організуючому принципі ретроспекції, у великому смисловому навантаженні часових і просторових  чинників структури твору; виявляється новаторство І. Франка у вве­ден­ні в українську літературу нових для неї тем і мотивів, зокрема: урбаністичного простору, простору абсолютного і трансцендентного щодо людини (виходу в Ніщо).

Метою роботи є виявлення шляхом аналізу художньої структури твору           І. Франка „Для домашнього огнища“ в аспекті часопростору оригінальних рис поетики українського письменника, які свідчать про органічне входження       І. Франка у світовий літературний контекст.

Перспективи подальшого дослідження –  це системне і ґрунтовне вивчення хронотопічних утворень у романі Івана Франка „Для домашнього огнища“, порівняння застосування методики часопростору українським письменником із творами інших тогочасних європейських модерністів.

Жанрову природу твору „Для домашнього огнища“ слід розглядати на основі її визначальної ролі у структурі художнього цілого та на рівні взаємозв`язку жанр – хронотоп. Адже М. Бахтін писав: „Хронотоп у літературі має істотне жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом, до того ж у літературі провідним началом у хронотопі є час. Хронотоп як формально-змістова категорія визначає (значною мірою) і образ людини в літературі; цей образ завжди істотно хронотопічний“[1, с. 122]. Із дослідження наукової полеміки навколо жанрової класифікації твору „Для домашнього огнища“ випливає, що до нашого часу існує розбіжність у визначеннях: деякі дослідники називають його повістю, а інші – романом. У проекції на структурні особливості твору і відгуки І. Франка про роман як жанр можна сформулювати авторську позицію щодо цього питання − тяжіння до роману і прагнення його створити. Відповідно виникає необхідність порівняти шляхом зіставлення деякі тенденції розвитку романного жанру у плані хронотопу, що простежуються у творах європейських письменників другої половини ХІХ ст., з іманентною структурою твору І. Франка. Виявляється, що значною мірою жанрова і хронотопна структура вказаного твору кореспондує з цим контекстом. Це підтверджує і аналіз жанрових особливостей твору, у процесі якого констатується схильність автора до новелізації сюжетних епізодів і конструювання як провідного саме романного героя, у долі якого реалізується романна, у розумінні І. Франка, колізія випробування у всіх буттєвих  вимірах.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

На підтвердження думки, що „Для домашнього огнища“ – це роман, проаналізуємо елементи художньої структури твору відповідно до теорії романного слова М. Бахтіна. У цьому випадку об`єктом уваги є різномовність і багатомовність твору Франка (де поняття „мови“ тлумач­иться як знакова комунікативна система професійних, терито­ріальних, станових суспільних груп і под. ), корінна зміна часопросторових координат художнього образу (переміщення в зону максимального контакту з теперішнім), що, на думку    М. Бахтіна, і відзначає принципово відмінний від специфіки інших жанрів характер роману як жанру. Заслуговує уваги також функціональна взаємодія різних стильових ліній, зокрема, авторської і персонаж них, присутність стилю автора (авторського голосу) у мовних партіях персонажів (капітана Ангаровича, Анелі, поліційного ревізора Гірша).  „Зона голосу“  окремого персонажа чи навіть автора може не збігатися з його мовною партією, в якій можуть проявлятися й інші стильові лінії.

Жанрове визначення твору Івана Франка як роману підтримує також       Іван Денисюк. Він пише: „Деякі свої твори автор називав романами, а виходили вони і в читацькій свідомості закріплювалися як повісті. Гадаю, що тут діяла інерція польської генелогічної свідомості, яка наш східнослов’янський роман мислить як повість. Зі скромності й туги за великою всеосяжною структурою Франко називав себе новелістом-мікроскопістом, але насправді він створив оригінальний жанрово-структурний тип роману з новелістичною концентрацією часу і простору. Сучасники недооцінюваличи не розуміли новаторства Франка у великій прозовій формі, пальму першості в художній досконалості віддаючи його новелам, оповіданням, образкам“[2 , с. 60].

Твір „Для домашнього огнища“ можна  розглядати як соціально-психологічний роман (жанрова домінанта), знаходимо у ньому і колізії його сюжетного, соціально-історичного та ін. хронотопів, які аналізуються  як романні.

„У творі відбувається поєднання різних жанрових і родових рівнів у його жанровій структурі, а також ця свого роду жанрова синкретичність впливає значною мірою на видозміну сюжетного і, загалом, романного хронотопу“[12, с. 237], – стверджує Н. Тодчук. Поглиблюючи думку названої дослідниці, зазначимо, що у романі простежується наявність ліричного і драматичного рівнів (як родових), що художньо втілюються в оригінальній авторській поетиці суґестії й особливій тональності окремих сюжетних епізодів (ліризм) та в динамічно-напруженій експресії сюжетного хронотопу (драматизм). Окреслені елементи жанрової структури твору в сукупності свідчать про значну концентрацію жанрового баладного компонента, специфіка якого полягає в органічному родовому поєднанні епос – лірика – драма. Унаслідок цього висловимо думку про доцільність трактування роману „Для домашнього огнища“ як явища баладної прози.

Також однією з центральних для нашої роботи є проблема аналізу сюжетного хронотопу роману у плані системного дослідження композиції й особливостей поетики „Для домашнього огнища“. Аналіз і вичленування окремих структурних елементів роману спонукають до висновку про функціонування в його сюжетному хронотопі вставних структур типу „текст у тексті“, які являють собою міні-новели, уведені за принципом „вторгнення“ у відносно однорідне текстове оточення. Виділяємо чотири такі умовно названі структури: „сновидіння Ангаровича“, „новела про барона Рейхлінгена“, „казочка про тата“, „боснійський інцидент“[13, 503 с.]. Всі вони характеризуються різною функціональністю. Основною функцією „сновидіння…“ є пророцтво,  застереження. Функцією „новели про барона…“ є нагнітання амбівалентності в образі Анелі та встановлення морального коду капітана Ангаровича. „Казочка про тата“ функціонує для певної героїзації образу капітана і водночас для посилення амбівалентності образу Анелі в бік позитивної оцінки. „Боснійський інцидент“ розкриває існування в образі капітана коду „людина війни“ та імпліцитно присутньої в ньому антиномії „війна – мир“. Таким чином, роман „Для домашнього огнища“ можна назвати  „романом метаморфози“ – настільки тотальними і корінними є перетворення, що зобразив    І. Франко, використовуючи  художній прийом контрасту.

На основі вчення М. Бахтіна про хронотоп як формально-змістову категорію літератури виділимо сюжетно-значущі й продуктивні у смислотворчому сенсі хронотопи, які є нерозкладними структурами, так би мовити, часопросторовими „згущеннями“, за допомогою яких реалізуються основні романні колізії. Зокрема, сюжетно-значущими є хронотоп дороги, хронотоп зустрічі, хронотоп пустки (порожнечі). Виокремимо також хронотопи іншого ряду – хронотоп ідилії (у романі маємо модифікацію – хронотоп зруйнування ідилії), екстремальний хронотоп (порогу), хронотоп безодні [8, с. 461], які несуть значне формальне і змістотворче навантаження, відповідно організовуючи художню структуру. Так, провідну роль відіграє метафоричний хронотоп безодні як смислового лейтмотиву сюжетних колізій (трагедії, що розгортається). Також слід виділити екстремальний хронотоп, у контексті якого реалізована ситуація падіння – момент екзистенційного вибору персонажа, смислобуттєвої самотності, втрати життєвої основи, трансцендентного виходу за межі власного „Я“ у простір Ніщо.

Важливого значення у романі „Для домашнього огнища“ набуває прийом   ретроспекції, яка композиційно організовує твір. Сюжетний хронотоп             І. Франко будує як послідовне переривання планів дуже короткого подієвого часу (неповні три дні) ретроспективними вставками, за допомогою яких сюжетний час твору розширюється до п`яти і більше років. Домінантними в художній структурі твору є хронологічна та асоціативна ретроспекції. Головна функція цього прийому полягає у „зриванні масок“ як із суспільства з його конвенціональними моральними нормами, так і з кожної людини зокрема, якщо вона її має. Ця функція зумовлює специфічну композиційну побудову роману, в якій у видиме благополуччя теперішнього і надії на ще краще майбутнє вривається приховуване неприємне минуле і руйнує все, що так добре оберігалося.

Особливу увагу привертає і специфіка моделювання художнього простору у романі „Для домашнього огнища“. У творі виділимо такі основні аспекти реалізації простору: 1) простір переживання як ключовий елемент екстремального хронотопу, у якому  через втрату звичної світооснови відбувається вихід за межі власного „Я“, переглядаються усі життєві принципи та ціннісні орієнтири, здійснюється вихід у трансцендентний простір Ніщо;  2) смисловий лейтмотив безодні пронизує увесь текст художнього твору, функціонує як ядерна метафора у просторі переживання, співпадає зі світотворчою вертикаллю; 3) абсолютний простір, який є позачасовим, трансцендентним щодо героя, щодо його побутової сфери, і у якому герой осмислює свою присутність у світі на рівні культурних архетипів цивілізованої свідомості; 4) авторський простір побутує в межах авторського хронотопу і включає позицію автора спершу як мешканця села, а вже потім міста, а також   авторський локальний простір у час написання твору – здалека від міста, у якому зосереджувалися родинна, професійна, товариська та ін. сфери життєвого простору І. Франка); 5)  локальний простір, який виражений у романі  І. Франка здебільшого у вигляді простору міста.

Найбільш повно реалізується у романі тема міського простору. Зокрема, його представленість у творі „Для домашнього огнища“ аналізується на тлі традиції зображення простору великого міста в європейській літературі другої половини ХІХ століття. Н. Тодчук висловлює припущення про „можливий взаємозв`язок сфери професійної діяльності автора (у цьому аспекті газетярської діяльності І. Франка, його журналістської практики) із представ­леністю й художнім розкриттям у власній творчості  добре відомого тематичного простору міського“[10, с. 55].  Простір міста зображується як універсум, здатний вмістити на обмеженому локальному просторі всезагальність буття“[10, с. 61], – пише Н. Тодчук.

Отже, просторова організація художнього світу в романі “Для домашнього огнища” виявляє новаторство І. Франка у введенні в українську літературу урбаністичного простору і пов`язаних із ним смислобуттєвих проблем і реалій.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе. Начерки  с исторической поэтики /              М. Бахтин // Литературно-критические статьи. – М., 1988. – С. 122-134.

2.Денисюк І. Перебудова і франкознавство / І. Денисюк // Слово і час. – 1990. – № 10. – С. 56-61.

3.Каневська Л. Етико-антропологічний ідеал І. Франка та його модифікації у прозі письменника / Л. Каневська // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України – К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2003. – Вип.4. – С. 83-87.

4.Каневська Л. „Простір страждання” Франкового героя-інтелігента (психолого-біографічний ракурс) / Л. Каневська  // Слово і Час. – 2003. – №9. – С. 44-53.

5.Кир’янчук Б. Діалогічна взаємодія хронотопів у творі Івана Франка „Для домашнього огнища“ / Б. Кир’янчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць. – Рівне: РДГУ, 1999. – С. 58-76.

6.Кодак М. Жанр у часопросторових вимірах: До генеалогії літературної класики / М. Кодак // Слово і час. – 2003. – № 5. – С. 3-9.

7.Мельник В. Модернізм української прози: генеза, розвиток, історичне значення / В. Мельник  // Сучасність. – 1996. –  № 12. – С. 105-109.

8.Павлик Н. Поліфункціональний хронотоп безодні в повісті І. Франка “Для домашнього огнища” / Н. Павлик // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Львів: Світ, 1998. – С. 461-466.

9.Тодчук Н. Поліфункціональність ретроспекції у реалістичній літературі ХІХ ст. (за твором Івана Франка “Для домашнього огнища”) / Н. Тодчук // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Вип. 28. – Львів: ЛНУ імені І. Франка, 2000. – С. 353-356.

10.  Тодчук Н. Простір міста у творі І. Франка “Для домашнього огнища”: деякі аспекти реалізації в романному хронотопі / Н. Тодчук // Проблеми славістики.– 2001. – № 1. – С. 54-62.

11.  Тодчук Н. Умови виникнення хронотопу відчуження у романі / Н. Тодчук // Сервантес і проблеми розвитку європейської прози. Зб. наук. Праць. Серія “Проблеми світової літератури”. – Вип.1. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2000.– С. 99-105.

12.  Тодчук Н. Жанрова своєрідність твору Івана Франка “Для домашнього огнища” (деталь в аспекті жанру) / Н. Тодчук // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів: Світ, 1999. – Ч.1.– С. 236-242.

13.  Франко І. Повісті та оповідання // Зібрання творів у 50-ти томах / І. Франко.– К. : Наукова думка, 1979. – Т.19. – 503 с.

Науковий керівник –– Кир’янчук Б.М., кандидат філологічних наук, доцент

Інші записи:

    Не знайдено

Гуманітарного факультету

  • Посилання
  • Узнайте всё про корпоративные туры на новый год на Красной Поляне, подробности далее...
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю