Проблеми дослідження документів при розслідуванні злочинів у кредитно-фінансовій сфері

Скоєння злочинів у кредитно-фінансовій сфері досить часто пов’язано з підробкою документів. Злочинці підробляючи документи заволодівають грошовими коштами, акціями, векселями, іншими цінними паперами та нерухомістю. Такі злочини стали досить поширеними і загрожують економічній стабільності в державі. Для досягнення своєї злочинної мети злочинці, останнім часом, стали широко використовувати досягнення науки і техніки, комп’ютерну та копіювально-множильну техніку [5]. На дослідження в експертно-криміналістичні підрозділи постійно надходять різноманітні документи, в тому числі і підроблені, якість яких вражає, що спонукає експертів працювати у напрямку розробки нових та вдосконалення вже існуючих методик дослідження таких об’єктів.

В різний час проблемою дослідження документів та розробкою методик дослідження займались такі науковці як А.E. Ароцкер, В.М. Абрамова, Н.І. Клименко, Е.П. Коновалов, В.В. Липовський, В.К. Лисиченко, А.І. Манцветова, В.Ф. Орлова, Л.Ф. Солнцева та ін. Науковці та практики неодноразово вказували на те, що необхідно удосконалювати ступінь захисту документів, підвищувати культуру оформлення документів та документообігу, розробляти нові методики дослідження документів, які б дозволяли виявляти навіть дуже майстерні підробки.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

З виникненням та розповсюдженням комп’ютерної техніки та засобів оперативної поліграфії питання підробки документів стало досить гостро. На дослідження до експертних підрозділів почали надходити документи, виготовлені на принтерах, які до речі, за якістю друку не поступаються поліграфічному обладнанню, з емітацією окремих елементів захисту. Об’єктами дослідження стали електрофотографії (ксерокопії, документи отримані засобами факсимільного зв’язку) що спонукало науковців та практикуючих експертів розробляти нові методики дослідження. В практику входять “електронні документи”, або як ще їх називають “комп’ютерні” [7, 300]. На сьогодні проблема дослідження різноманітних копій документів стоїть досить гостро. На нашу думку дуже обережно потрібно підходити до дослідження ксерокопій документів. Копія – це точне відтворення чого-небудь, що точно відповідає оригіналові [1, 453]. Такий документ має у верхньому правому кутку позначку “Копія” і завірений у певному порядку. Як відмічав професор Лисиченко В.К. на міжнародній науково-практичній конференції “Технічна експертиза документів: проблеми і розвиток”, яка відбувалась 20 та 21 жовтня 2005 року у м. Києві, не варто вважати копією документа, нехай навіть точне, його відображення не завірене у встановленій формі. В даному випадку ми маємо справу лише з аркушем паперу на якому щось зображено, можливо навіть майстерна підробка. Інколи трапляється, що такі підробки можуть бути і нотаріально завірені. На нашу думку такі об’єкти можна використовувати, в основному, для відшукання оригіналів документів, або дійсних копій, за наявності останніх. В основному такі “документи” з’являються з метою вчинення незаконних дій, відсутність же оригіналів мотивується їх втратою або випадковим знищенням. Ми вважаємо, що об’єктами дослідження можуть бути лише оригінали документів та копії, які оформлені належним чином.
Досить часто на криміналістичне дослідження надходять документи на яких з певних причин зникло зображення і неможливо без залучення спеціалістів, в основному експертів, встановити зміст документу. Таке трапляється коли документ отримано по факсу і тривалий час зберігались у несприятливих умовах, на окремих фіскальних чеках з часом також зникає зображення. Це пов’язано з властивостями паперу на якому формується зображення та способом друку. Такий папір не призначений для тривалого зберігання, як правило на ньому фіксується оперативна інформація, та інформація, потреба у якій швидко відпадає. На сьогодні експерти володіють досить ефективними методиками відновлення таких зображень. Хочеться зауважити, що в документи виготовлені на таких носіях, досить складно внести зміни, які б було неможливо виявити при експертному дослідженні. Також слід відзначити, що при зіставленні оригіналів документів та їх відображень отриманих по факсу, спостерігається незначне спотворення таких елементів документа як печатка та підпис. Це пов’язано з деякими технічними особливостями факсимільних апаратів. Ми вважаємо, що до дослідження таких об’єктів слід підходити обережно. В даному випадку можлива передача по факсу підробленого, як правило скомпонованого з окремих частин, документа. Не варто в цих випадках проводити криміналістичне дослідження печаток та підписів, тому що якість таких зображень не досить висока, багато важливих ознак взагалі відсутні, і краще в ході слідства відшукати оригінал самого документа, який пересилали засобами факсимільного зв’язку. В такому випадку отримане по факсу зображення документа буде слугувати нам взірцем того, що необхідно відшукати. При дослідженні документів виконаних засобами оперативної поліграфії необхідно встановити, чи були такі засоби у використанні в період коли було виготовлено документ, і чи мали підозрювані особи до них доступ.
Не менш важливим є також дослідження матеріалів документів. Матеріали документів досліджуються при вирішенні багатьох задач техніко-криміналістичної експертизи документів. Вони можуть бути самостійним об’єктом дослідження, коли виникає необхідність визначення або порівняння їх складу, в тому числі для встановлення спільного джерела походження. Потреба в дослідженні матеріалів документів існує у випадку ідентифікації знаряддя письма, встановлення належності частин одному документу, часу його виготовлення, відносної давності виконання окремих фрагментів, зміни змісту шляхом дописки [4, 7].
Сучасний стан документообігу у кредитно-фінансовій сфері досяг такого рівня, коли рукописним способом виконується лише незначна кількість документів. В даний час більшість документів виготовляється на знакодрукуючих пристоях і єдиним “індивідуалізуючим” об’єктом останніх є підписи. Підпис – це власноручне написання прізвища для посвідчення будь-яких фактів, в тому числі і змісту написаного. В підписі відображається менше почеркового матеріалу, ніж в тексті. Але, не дивлячись на це, встановлення особи виконавця за підписом проводиться експертами, в більшості випадків, безпомилково [6, 239]. Різні люди розписуються по різному. Дехто бажаючи економити час на виконанні підпису скорочують та спрощують його, інші просто не думають про можливість підробки, ще у частини людей короткий і простий підпис виробляється у процесі підписання великої кількості паперів. Прості та короткі підписи у документах досить часто підробляються і стають об’єктами криміналістичного дослідження. Основну масу становлять, як правило, банківські та бухгалтерські документи. При вирішенні ідентифікаційних задач трапляються випадки, коли експерт відмовляється від вирішення поставлених питань. Це буває тоді, коли підпис простий за своєю конструкцією, в ньому відсутні літери прізвища або імені виконавця, що може призвести до підробки таких підписів іншими особами. Вирішенню вказаного питання слід приділити більше уваги, оскільки значення документів у повсякденному житті зростає. На нашу думку в таких випадках слід більше уваги приділяти ознакам, що відображають структурні характеристики рухів, зокрема ступеню натиску [3, 53], ознакам, що відображають просторову орієнтацію підписів та рухів, якими вони виконуються [3, 53-55]. Особа, що підробляє підпис, відтворює в основному загальні ознаки підпису, ті що одразу помітні, і часто не звертає уваги на окремі, індивідуальні ознаки, які є характерними лише для конкретного виконавця підпису. При наслідуванні більше збігів спостерігається на початку підпису, співпадають яскраві, помітні ознаки і відрізняються малопомітні деталі [6, 246]. Особливу увагу слід звертати на початок та закінчення штрихів, по можливості виявляти кут, під яким було розташовано пишучий прилад до поверхні паперу. Про необхідність удосконалення почеркознавчих досліджень у своїх працях говорять і зарубіжні науковці та практики [8, 287-301]. Для повного та якісного проведення почеркознавчого дослідження необхідно мати достатню кількість якісного порівняльного матеріалу [2, 103], зокрема вільних та умовно-вільних зразків почерку та підпису, а також експериментальних зразків виконаних в різних умовах. Слід зауважити, що важливим етапом при підготовці до проведення почеркознавчої експертизи є відібрання зразків. Під час підготовки та проведення цієї слідчої дії складно, а іноді і неможливо обійтись без кваліфікованої допомоги відповідних спеціалістів. “Для забезпечення достатності та достовірності вихідних даних, пропонованих експертові, слідчому (судові) необхідно більш повно використовувати знання при їх збиранні. Тож потрібно підсилити роль спеціаліста в процесуальних діях, спрямованих на виявлення та вилучення об’єктів, готування порівняльних зразків й інших вихідних даних, необхідних експертові для дослідження”, – зазначають В.К.Стрижа, Г.М.Нагорний і М.Я. Сегай [2, 106]. Саме на підготовчому етапі до призначення експертиз вирішується ряд важливих питань, і цим не варто знехтувати. Особливу увагу слід приділити достовірності експериментальних та вільних зразків підписів. Важливим є також надання експертам відомостей про те, в якому стані перебувала особа в момент виконання підпису: чи не переживали емоційного стресу, чи не хворіла на захворювання, що могли вплинути на здатність писати, чи не було переломів кінцівок, в яких умовах виконувались досліджувані підписи тощо. Виконуючи вимоги законодавства щодо виявлення причин та умов що сприяють вчиненню злочинів, експерти звертають увагу слідчих та суддів на необхідність проведення роз’яснювальної роботи серед громадян, підприємців та керівників всіх рівнів про доцільність використання підписів з метою захисту документів від можливої підробки. Одним із засобів захисту має стати така нібито проста річ, як підпис, значення якого зростає багаторазово. Але швидко, масово “ускладнити” підписи не так то й просто. Культура підпису формується десятиліттями. Перш за все потрібна пропаганда культури підпису, його правового значення для громадян [5].
Підсумовуючи викладене необхідно відмітити, що об’єктами криміналістичного дослідження документів повинні бути лише оригінали, в окремих випадках копії, які оформлені належним чином. Фотокопії, ксерокопії та інші копії можуть бути використані лише для відшукування оригіналів документів, з яких вони були виготовлені. Важливим, а інколи і єдиним, елементом захисту документів на сьогодні є підпис. Необхідно вдосконалити існуючі та розробити нові методики дослідження конструктивно простих підписів, та підписів осіб, які перенесли важкі захворювання, а також підписи осіб похилого віку. Важливим також є підготовка та відібрання зразків для порівняльного дослідження, їх процесуальне оформлення. Вирішення цих питань дасть змогу не лише захистити документи від підробок, але й повно та якісно проводити експертно-криміналістичні дослідження таких об’єктів.

Література:
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004.
Криміналістичне документознавство: Практ. посіб. / В.В.Бірюков, В.В.Коваленко, Т.П.Бірюкова, К.М. Ковальов; За заг. ред. В.В.Бірюкова. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 332 с. – Бібліогр.: 323-330.
Молибога Н.П., Абрамова В.М., Свобода Е.Ю. Признаки, используемые при проведении почерковедческих экспертиз текстов, подписи и цифровых записей. Учебно-справочное пособие. – К.: НАВСУ, 2000.
Соклакова Н.А., Хрусталев В.Н. Криминалистическое исследование материалов документов. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2005.
Сысоева Л. Подпись как средство защиты прав личности // Журнал “Защита и безопасность”, № 2, 2005. – [Електрон. ресурс]. – Спосіб доступу: http:// www.npo-sm.ru / mag / 2054 html – Загол. з екрану.
Шляхов А.Р. Теория и практика криминалистической экспертизы. № 9-10, М., 1962.
B. Hołyst, Kryminalistyka, wyd. II, PWN 1975
Tadeusz Tomaszewski. Możlivości badań identyfikacyjnych wykonawców paraf // Problemy współczesnej kryminalistyki, Tom IV, ZGUW 2001

Інші записи:

Криміналістика, Правничий факультет , ,

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю