Методологія дослідження ефективності діяльності виконавчих комітетів міських рад в Україні

У статті розкрито підходи до дослідження ефективності діяльності виконавчих комітетів міських рад.

The article is dedicated to the approaches of investigation of Executive Committees effective activity.

Організація та діяльність виконавчих органів місцевих рад є складовою системи місцевого самоврядування в Україні. Ефективність їх діяльності потребує наукового переосмислення, яка зумовлена тим, що виконавчі органи сучасних місцевих рад стали наступниками органів державного управління місцевого рівня часів радянської влади, які не були органами місцевого самоврядування, і мали інші структурні зв’язки, не характерні для сучасної системи публічної влади. Практика організації та діяльності виконавчих органів місцевих рад сьогодення багато в чому свідчить про невідповідність існуючих відносин тій ідеї місцевого самоврядування, яка закріплена в Конституції України 1996 року.

Проблема дослідження ефективності функціонування виконавчих комітетів міських рад в Україні є суспільнозначимою, і водночас важкою для дослідження, оскільки немає розробленої чіткої методології, однозначних критеріїв за якими можна було б оцінювати діяльність виконавчих комітетів. Становлення та розвиток інституту виконавчої влади в Україні був предметом дослідження багатьох вчених. На особливу увагу заслуговують напрацювання К. Ващенка, Р. Павленка, В. Токовенка, В. Шаповала та ін. Теорія та практика аналізу урядової (державної) політики знайшла ґрунтовне відображення у працях О. Дем’янчука, Ю. Кальниша, О. Кілієвича С. Телешуна, В. Тертички та багатьох інших.

Мета статті – висвітлити можливі підходи до аналізу ефективності діяльності виконавчих комітетів міських рад в Україні.

І в першу чергу, нам необхідно з’ясувати суть поняття „ефективність”. Зазначимо, що воно має багато визначень.

Ефективність (рос. „эффективность”, англ. „efficiency”; „performance”):

1) результат, наслідок будь-яких причин, сил, дій;

Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів;

Ефективність технологічна — ступінь віддачі виробництва, машин, апаратів.

2) властивість певного процесу, яка зумовлена його якістю та кількістю засобів, що беруть участь у процесі, а також конкретною ситуацією; Ефективність уможливлює виконання певної задачі; характеризується певним співвідношенням між отримуваним сумарним ефектом та сумарними витратами на створення і використання засобів, що беруть участь у процесі, його організацію та здійснення.

3) у системах обробки інформації — швидкість обробки одиниці інформації, питомі витрати на обробки одиниці інформації.

4) (від лат. еffectivus – діяльний, творчий) – відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що визначається як відношення результату до затрат, які зумовили його одержання. [2]

Як бачимо це категорія, яка використовується в економічній та технічній сферах. Однак, в сучасному світі ефективність діяльності все частіше стає основним критерієм, який застосовується при оцінці функціонування держави та її органів. Загалом, ефективною вважають діяльність, яка результатом якої є досягнення встановлених цілей діяльності з мінімумом затрат. Хоча, діяльність публічної влади не завжди можна оцінити лише з точки зору економічних здобутків чи втрат зведених до фінансових показників. [6]

Саме тому для нашого дослідження важливим є чітко визначити сутність та сладові таких понять, „як ефективність політики” та „ефективність влади”.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Ефективність політики – (від лат. еffectus – виконання, дія ) – властивість політичних дій, рішень та поведінки, що відображає міру того, наскільки ці дії, рішення та поведінка приводять до бажаних наслідків. Оцінка тих чи інших дій, рішень або навіть усієї політики як ефективних залежить у першу чергу від критеріїв оцінювання.

Так, наприклад, політика того, хто стоїть на чолі держави (президента, прем’єр – міністра тощо), може бути дуже корисною для держави і тому ефективною з позицій державних інтересів. Але якщо виборці цього не розуміють і проголосують проти цього державного діяча на виборах, то його політика (та ж сама) буде неефективною з погляду його особистих інтересів. Відтак ефективність політики – це насамперед результативність здійснення політичної влади, ступінь всебічного виконання нею своїх функцій у політичній системі та в суспільстві, реалізації експектації окремих громадян і елітних груп як найвпливовіших у суспільстві. [5]

Ефективність влади – важливий показник практичної результативності діяльності влади, її корисного впливу на співгромадян, на поліпшення економічного, соціального, культурного, духовного розвитку суспільства. Ефективність влади – це орієнтир, мета, певний ідеал як для влади, так і для громадян, населення. [7]

Ефективність – це рівень відповідності результатів будь-якої діяльності поставленим завданням.

Відтак, до уваги ми будемо брати саме ефективність „влади”.

Як бачимо, у всіх наведених визначеннях основним словосполученням є «результат діяльності». Отож, відповідно до умовної першої схеми дослідження ефективності діяльності виконавчих комітетів  міських рад слід визначити якими повноваженнями наділений виконавчий комітет міської ради, як саме він їх реалізовує та якими є результати. Схема дослідження виглядала б наступним чином:

сфера (тобто, обираємо сферу в якій існують певні проблеми, котрі потребують вирішення) → проблема (яка існувала чи існує) → реагування на проблему (проведення засідання, введення рішень, проведення певних заходів тощо) →  результат (була вирішена чи просто переглянута) → оцінка результату ( тобто, наскільки серйозно поставився виконком до поставленої проблеми та які реальні заходи були зроблені стосовно вирішення).

Для дослідження ефективності діяльності виконкомів можна також співставити плани, за якими він працює ( вони складаються щоквартально) та звіти про виконання чи не виконання тих питань (проблем), що в плані зазначені.

Дослідник в галузі конституційного права В. Шаповал до двох найважливіших функцій виконавчих структур відносить виконавчу і розпорядчу. Виконавча діяльність – здійснення рішень, прийнятих представницькими органами. Розпорядча діяльність – здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій. Він також пропонує від державного управління відмежувати функцію політичного керівництва, яка здійснюється вищою ланкою в системі органів виконавчої влади – урядом щодо інших виконавчих структур. [8] Відтак, предметом оцінки (ефективності), в рамках інституту, повинно бути, у першу чергу, виконання вище вказаних функцій. Отож, звідси ми маємо ще одну схему для дослідження ефективності діяльності виконавчих комітетів міських рад, яка матиме такий вигляд: проблема → рішення → здійснення рішення.

Російськими вченими напрацьована методика оцінки якості процесів державного управління, яка безпосередньо пов’язана з діяльністю інституту виконавчої влади. Вони пропонують проводити оцінювання у трьох напрямках:

  • орієнтованості системи управління на результат – якість організації процесів та комплексність цілепокладання, планування, бюджетування (планування регіонального розвитку, планування діяльності підвідомчих організацій, управління регіональними програмами, управління відомчими цільовими програмами, оцінка ефективності бюджетних видатків);
  • внутрішня організація діяльності – впорядкованість виконання функцій і повноважень, (аналіз функцій органів виконавчої влади, регламентація діяльності органів виконавчої влади, протидія корупції, управління кадрами та оплата праці службовців);
  • взаємодія з споживачами державних послуг – інформаційна відкритість, технологічна і процедурна оптимізація, спрямована на ефективну взаємодію з громадянами (формування реєстру державних послуг, запровадження технологій «єдиного вікна», відкритість органів виконавчої влади, використання інформаційних технологій для надання державних послуг). [1] На нашу думку, всі  ці функції є притаманними у тому числі й виконавчим комітетам міських рад.

Вітчизняний науковець А. Гошко для оцінки ефективності роботи місцевої влади пропонує такий підхід:

факторно-критеріальна модель вимірювання рівня забезпеченості потреб населення опитуванням громадян, на основі якої визначають ефективність роботи органів місцевого самоврядування Запропоновано оцінювати діяльність органів місцевого самоврядування за допомогою механізму оцінки рівня досягнення кінцевої мети діяльності персоналу місцевих органів самоврядування, який ґрунтується на виявленні ступеня задоволеності потреб населення, що проживає на підвідомчій території. В основу моделі покладено загальний показник розвитку країн – індекс людського розвитку (ІЛР), розроблений в межах програми розвитку ООН. Автор розбиває потреби на складові елементи, які об’єднуються у три напрями: здоров’я, освіти та матеріального добробуту населення). Процес виявлення потреб ґрунтується на аналізі звернень громадян до місцевих органів влади та соціологічному опитуванні населення. Експертами визначаються порівняльна важливість (вагомість) кожного фактора у балах (десятибальна система). А ступінь забезпечення потреб визначається жителями з чотирьох позицій: повністю забезпечений (1), більше забезпечений, ніж не забезпечений (0,7), більше незабезпечений, ніж забезпечений (0,4), повністю незабезпечений (0). Отже, за основу розрахунків автор взяв два показники: важливість та значимість факторів. А сума добутків їх критеріїв і складала оціночний показник кожної потреби. В кінцевому результаті визначався інтегрований показник рівня життя населення як сума оціночних показників, поділена на їх кількість, який і вказував на рівень забезпеченості потреб населення і, своєю чергою, на ефективність роботи органів місцевого самоврядування;  [4]

Такий дослідник як Р. Білик зазначає, що одним із основних критеріїв ефективності діяльності виконкомів міських рад) є дотримання правової бази, яка передбачає, що:

  • органи влади, посадові особи та громадяни мають дотримуватися Конституції, законів України, міжнародних норм;
  • державні службовці виконують функції тільки в межах компетенції органу, де вони працюють, і в межах прав закріплених за посадою;
  • усі державні органи та посадові особи належним чином, а не для задоволення власних потреб, реалізують права людини;
  • державні службовці віддані державі, а громадяни довіряють службовцям. [3]

Отож, як ми бачимо із вищевикладеного матеріалу критеріїв для дослідження ефективності діяльності виконкомів є достатньо. Майже всі вони є дотичними та дуже схожими, саме тому ми  пропонуємо їх об’єднати в одну схему. Вона має такий вигляд: компетентність та спеціальна професійна підготовка керівника і державних службовців → дотримання ними правової бази (КУ, ЗУ та т.п.)(ці дві позиції потрібні для того, щоб визначити чи компетентним є державний службовець у проблемах які відносяться до певної сфери, та чи дотримується закону у своїх діях) → сфера → проблема → реагування на проблему → рішення (тобто, чи було прийнято якесь рішення стосовно певної проблеми чи було просто розглянуте і не взяте до уваги) → здійснення рішення (чи прийняте рішення виконується, чи існує лише формально і ніхто не турбується про його виконання) → результат (тобто, чи була вирішена проблема, яким саме шляхом, а якщо ні, то чому) → оцінка результату.

Список використаної літератури

  1. Алескеров Ф.Т. Оценки качества государственного управления [Текст] : Алескеров Ф.Т., Головщинский К.И., Клименко А.В. – М.: ГУ ВШЭ, 2006. – 36 с., 3-6. ISBN 351/354:303.442
  2. Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія [Текст] : у 3-х т. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
  3. Вісник Української Академії державного управління [Текст]. Р.Білик Критерії ефективності діяльності районної державної адміністрації. – № 2, 2001. ч.1
  4. Гошко А. Оцінка діяльності місцевих органів самоврядування [Текст]  – К.: УАДУ – Видавничий Дім “Соборна Україна”, 1998.
  5. Політологічний енциклопедичний словник [Текст]: [Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка]; за ред. Ю. С. Шемшученка – 2 –е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736с.
  6. Система государственного управления. Политический анализ. Проблема эффективности государственной политики [Електронний ресурс] Режим доступу: <http://www.espi.ru/Content/StartsevBook/table.htm>. – 25.02.2008. Назва з екрану.
  7. Халипов В. Ф. Політологічний енциклопедичний словник [Текст] : Навч. посіб. – К., 1997.
  8. Шаповал В. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект) [Текст] . – К.: УАДУ, 1996. – 59 с., cт.3

Інші записи:

    Не знайдено

Студентські публікації, Факультету політико-інформаційного менеджменту

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю

    проститутки одесса