Відповідальність банку за договором банківського вкладу.

В статті досліджено цивільно-правову відповідальність банку як сторони договору банківського вкладу.

The article investigates civil liability of the bank as parties to the contract of bank deposit.

Договірне зобов’язання завжди супроводжується цивільно-правовою відповідальністю, яка наступає в разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов’язків перед контрагентом.

Традиційно цивільно-правова відповідальність тлумачиться як покладення на особу, відповідальну за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання (чи іншого охоронюваного цивільним законом права), несприятливих майнових санкцій, передбачених правовими нормами. Зокрема, таке визначення поняття цивільно-правової відповідальності застосував О.А. Пушкін[1].

Сутність цивільно-правової відповідальності боржника полягає в тому, що вона захищає майнові інтереси потерпілої сторони – кредитора. Це відрізняє цивільно-правову відповідальність від кримінально-правової, якою, передусім захищаються інтереси публічні, державні.

Безпосередньо в Цивільному кодексі України правила про відповідальність банку за договором банківського вкладу чітко не виписані. А також не закріплено обов’язки, які покладаються на банк і вкладника згідно з укладеним договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що у разі ліквідації банку кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості, відповідно до якої в третю чергу задовольняються вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб, а в четверту чергу вимоги вкладників – фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Законодавець, у зв’язку з приховуванням банками неплатоспроможності своїх фінансових установ для уникнення паніки вкладників зобов’язав їх посадових осіб вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності (банкрутства) банку. А також визначив, що власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України. Це означає, що посилання керівників банків, власників істотної участі на світову фінансову кризу як явище невідворотне не може прийматись як підстава для уникнення відповідальності банку за своїми зобов’язаннями, так як вважається що явище кризи штучне і відповідальність за неї лежить на її організаторах.

Обов’язковими елементами для настання цивільно-правової відповідальності є: протиправність дії, якою заподіяно шкоду; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною дією і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Склад цивільного правопорушення, є основою цивільно-правової відповідальності за порушення договору банківського вкладу.

Підставою цивільно-правової відповідальності банку є порушення ним зобов’язання за договором банківського вкладу (депозиту). Ми згідні з думкою О.А. Символокова, який розуміє під порушенням зобов’язань різновид протиправної поведінки, яка є підставою цивільно-правової відповідальності[2].

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідно, щоб поведінка суб’єкта була протиправною, якою порушуються права та обов’язки, передбачені чи санкціоновані нормами цивільного права, у тому числі й ті, що встановлені в договорах або, хоча й не передбачені конкретною нормою права, але не відповідають загальним началам і змісту цивільного законодавства.[3]

Особа, яка не виконала свої зобов’язання або виконала їх неналежним чином, несе відповідальність за наявності шкоди.

Під шкодою у цивільному праві розуміють зменшення або втрату певного особистого права чи майна.[4]

До реальних збитків належить сума, яку вкладник вимушений затратити внаслідок допущеного банком порушення зобов’язання. Так, якщо шкода заподіяна відмовою банку повернути вклад, оформлений договором банківського вкладу, то витрати будуть спричинені тим, що вкладник у зв’язку з необхідністю продажу вкладу, реалізує його за вартістю нижче тієї, яку він мав одержати від банку.

Упущена вигода відшкодовується за всіма правовими системами. Цим захищаються інтереси вкладника, який одержав би доходи при належному виконанні зобов’язання банком.

Вкладник повинен враховувати ризик заподіяння йому майнової шкоди.

Під немайновою шкодою розуміють наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми. Йдеться про моральну і фізичну шкоду.

Оскільки існує загальний зв’язок явищ, оскільки пошук причинного зв’язку можна вести безкінечно. Проблема полягає в визначенні причини і наслідку.

Безумовний інтерес являють собою міркування, які виклав з цього приводу В.В. Луць, зазначивши, що однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникають у потерпілої сторони, – наслідком протиправної поведінки заподіювача[5].

Безпосередній причинний зв’язок, якщо йдеться про виконання договору банківського вкладу має місце тоді, коли в ланцюгу подій, що послідовно розвиваються, крім протиправної поведінки особи і наслідками, які настали, відсутні будь-які обставини, що мають значення для цивільно-правової відповідальності. У таких випадках, коли, крім протиправної поведінки особи і наслідків, що настали, існують обставини, яким нормативно-правовий акт надає акцент у вирішенні питання про цивільно-правову відповідальність (протиправна поведінка інших осіб, дія непереборної сили), має місце непрямий (опосередкований) причинний зв’язок, недостатній для накладення відповідальності.

Відшкодування потерпілому збитків, заподіяних правопорушником, за рахунок майна останнього не тільки забезпечує майнову заінтересованість потерпілого, а й сприяє запобіганню цивільним правопорушенням у майбутньому.

Під виною Цивільний кодекс України визначає не психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків, а невжиття нею всіх об’єктивно можливих заходів, що залежать від неї і спрямовані на недопущення порушення зобов’язання. У такий спосіб вина у цивільному праві переводиться із сфери суб’єктивних психічних відчуттів у сферу об’єктивно можливої поведінки особи з урахуванням обставин конкретної ситуації. Слід вказати і на те, що ЦК закріплює презумпцію вини порушника зобов’язання, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦКУ відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Переконливою вбачається думка В.В. Вітрянського: для оцінки боржника не мають ніякого значення індивідуальні якості боржника і, тим паче, його «психічні переживання» у зв’язку із скоєним ним правопорушенням. Натомість використовується абстрактна модель очікуваної поведінки за тих чи інших обставин розумного і сумлінного учасника майнового обороту.[6]

На сьогоднішній день неоднозначна судова практика щодо стягнення моральної шкоди на користь вкладників. Так, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у мотивувальній частині рішення від 06.02.09 у справі № 2-7109 вказує: «щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вона є безпідставною і не підлягає до задоволення, так як спір між сторонами виник з договірних правовідносин і у зазначеному договорі у випадку порушення зобов’язання не було домовленості про відшкодування моральної шкоди».[7]

Однак, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у своєму рішенні від 25.09.09 у справі № 2-1086/2009 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі відділення N 23 філії ВАТ КБ “НАДРА” Кіровоградське РУ про розірвання договору про банківський вклад, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди вирішив стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень (одна тисяча). [8]

Вважаємо, що фізична особа все ж таки має право на відшкодування моральної шкоди, адже згідно ст. ст. 612, 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки. Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.[9]

Отже, цивільно-правова відповідальність за договором банківського вкладу наступає для боржника у випадках:

невиконання або неналежного виконання зобов’язань із забезпечення повернення банківського вкладу;

погіршення умов такого забезпечення;

прийняття вкладу від громадян не уповноваженою особою або з порушенням нормативно-правових актів, що регулюють вкладні операції;

неповернення вкладу (депозиту), його неправомірне утримання або невиплата відсотків.

Необхідно законодавчо визначити конкретні види та розміри цивільно-правової відповідальності банку за несвоєчасне повернення вкладу з нарахованими процентами.

Необхідно законодавчо закріпити, що банк зобов’язаний повернути вкладнику суму вкладу з нарахованими на нього процентами у дводенний строк з моменту звернення вкладника в філію банку.

Також необхідно збільшити страхові ставки, а також збільшити розмір страхового відшкодування Фондом гарантування вкладів і при цьому встановити жорсткі умови надання кредитів, адже кредитування опосередковано пов’язане з залученням вкладів і при неврегульованому кредитуванню є ризик неплатоспроможності банку у випадку вимог кредиторів.

Потрібно на законодавчому рівні визначити, що вклад може бути повернуто в будь-якій філії банку незалежно від місця укладення договору банківського вкладу.


[1] Гражданское право Украины.ч.1. под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко . – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С. 176-178.

[2] Символоков О.А.  Гражданско-правовая ответственность за нарушение обязательств при осуществлении предпринимательской деятельности: автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.03 / Символоков О.А.  – Рязань., 2002. –  С. 107-108.

[3] По лабиринтам права / под. ред. А.М. Куренного, С.А. Пашина. – М.: Юрид. лит., 1990. – С. 167.

[4] Цивільне право України: Підручник: У 2 кн.: Кн. 2  / За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцової – К.: Юрінком Інтер, 2004.– С. 701.

[5] Загальна теорія цивільного права: Підручник / О.А.Підопригора, Д.В.Боброва, О.В.Дзера та ін. / за ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. – К.: Вища школа. –– С. 839.

[6] Аржанов М. О принципах построения гражданского социалистического права / Аржанов М // Советское государство и право. – 1939. – № 3. – С. 34-44.

[7] Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.09 у справі Справа N 2-71/09 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SO5110.html

[8] Рішення Світловодського районного суду Кіровоградської області від 25.09.09 у справі № 2-1086/2009: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SO5972.html

[9] Постанова Пленуму Верховного Суду України№4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0004700-95

Інші записи:

    Не знайдено

Правничого факультету

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю