Психолінгвістичні особливості концепту любові в англомовній картині світу

Мови художньої літератури функціонує як засіб творення естетичної реальності, виявляє творчі можливості та особливості кожного автора. Людина виділяє у світі явищ певні категорії та типи, і саме мова об’єктивує те, як був побачений і осмислений світ людським розумом, який чином він був заломлений і категоризований свідомістю.
Мовознавців давно хвилювало питання когнітивного аналізу концептосфери художнього твору. Способом представлення знань у мові, формам та особливостям функціонування вербалізованих концептів присвячено чимало сучасних досліджень. Зокрема це праці В.Т. Кузнєцова, С.Л. Фесенка. Проте, незважаючи на значну кількість робіт, чимало важливих концептів залишилися поза увагою вчених. До них належить і концепт кохання.
Сьогодні існує зростаючий інтерес до вивчення функціональних аспектів мови. Саме процес мовного спілкування, сприйняття, розуміння мовлення не можливе без психології. Вся мовна система зберігається у психіці, у свідомості людини. Багато семантичних процесів (метафоричні метонімічні переноси та ін..) пояснюються законами асоціації, бо зв’язок предмета з його назвою має психічний характер, саме тому важливо провести аналіз психолінгвістичних особливостей концепту любові в англомовній картині світу.
Багато вітчизняних та зарубіжних лінгвістів займалися питаннями психолінгвістичного аспекту та культури спілкування. Зокрема, такі вчені як О.О. Леонтьєв, В.А.Богородіцкий, Ч.Е. Осгуд, займалися загальними проблемами психолінгвістики. Психолінгвістика (грец. psyché душа і лінгвістика) – галузь мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в їх співвідношенні з системою мови [3; 435]

Актуальність роботи полягає у тому, що вона спрямована на дослідження ще не вивченого психолінгвістичного аспекту концепту кохання. Дослідження сприятиме поглибленню знань з психолінгвістики та концепту кохання в англомовній картині світу.
Наукова новизна полягає в тому, що в роботі було вперше детально досліджено психолінгвістичні аспекти висловлювання концепту кохання в англомовній картині світу.
Предметом дослідження виступають психолінгвістичні особливості концепту кохання.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Психолінгвістика розкриває “справжню” психологічну структуру значень мовних одиниць, дозволяє експериментальними психолінгвістичними методами описати реальну, а не штучно модельовану лексикографією структуру значення. Психолінгвістика дає більше інформації по компонентах концептів, представлених в мовних одиницях, ніж традиційна системна лінгвістика, оскільки дозволяє своїми методами виявити багато додаткових ознак концептів, слова, що виявляються в асоціативних зв’язках, що виявляються в спеціальних експериментах.
Психолінгвістика своїми методами “дозволяє виявити периферійні, глибинні семантичні компоненти слів, які реалізуються не у всіх вживаннях тієї або іншої лексичної одиниці, але складають периферійну зону семантики слова. Саме периферійна зона є не що інше як ознаки відповідного концепту; слова, що актуалізуються в особливих умовах вживання, у вигляді периферійних сем. Для психолінгвістичного опису значень, ці компоненти будуть компонентами психологічно справжнє значення слова, при цьому всі вони є віддзеркаленням, репрезентацією відповідних концептуальних ознак. Проте психолінгвістичне справжнє значення слова в сукупності ядерних і периферійних компонентів – це не опис концепту, а лише опис його частини, даною лексичною одиницею, що репрезентується, і отримане шляхом “звернення” психолінгвіста до даної лексеми як одному з вербальних репрезентів того або іншого концепту[2; 35].
Суть психолінгвістики як науки про закономірності породження і сприйняття мовних висловів. Вона вивчає процеси мовотворення, а також сприйняття і формування мовлення в їх співвіднесеній з системою мови. Стосовно предмету дослідження психолінгвістики близька до лінгвістики, а по методах дослідження до психології.
Однією з суттєвих ознак лінгвістичної науки є актуалізація в ній концептуального підходу в досліджені мовних явищ та структур. Своєрідна мода на термін концепт у науковій і художній літературі з’явилася в кінці ХХ та на початку ХХІ століття, проте все-таки не дозволяє нам дати однозначне визначення даного терміну. До розуміння терміну концепт простежується значна кількість підходів[1; 327].
У лінгвістичних розробках поняття “концепт” активізувалося у зв’язку із тезаурусним вивченням лексеми і визначення принципів укладання ідеографічних словників. Семантичні дослідження, присвячені пошуку засобів встановлення відповідності між глибинно-синтаксичним і поверхнево-семантичним рівнями уявлення семантичного компонента аналізу системовідтворюючих знаків моделю світу, представленні у працях Ю.Апресян, Н. Арупнокової, Т.Бушгіної, О.Падучевої, Г.Колшанського, О. Селіверствої, створили наукове підґрунтя для паралельних перспектив вивчення проблеми узагальненої одиниці змістового боку мови.
На основі проведених численних досліджень можна стверджувати, що концепти формуються в свідомості людини. Доросла людина дивиться тлумачення невідомого для неї слова в словнику і через нього знайомиться з вже існуючим концептом.
Для ефективного створення концепту в свідомості людини, та для повноти його формування в мові необхідне обов’язкове залучення так званого досвіду (краще один раз побачити, чим сто разів почути). Лише у такому поєднанні різних видів сприйняття в свідомості формується повноцінний концепт.
Образна основа концепту має індивідуально-сенсорний характер, оскільки формується на базі особистого досвіду людини. Емпіричний образ, який лежить в основі схожий на виставу[4;147]. Ці образи конкретні і, загалом, часто вони відображають перше враження про те або інше явище, або формуються на досвіді взаємодії зі світом, який отримала людина в той або інший момент свого життя.
Наприклад, концепт love кодується у однієї людини, як образ коханої людини, в іншої особи, як біль, який вона колись пережила. У третього асоціюється з поцілунком, в четвертого з випадком чи ситуацією, під час якої людина вперше сказала про свої почуття, в іншого появляється образ відчаю, який за своє життя ще не мав такого почуття і так далі.
Образ, як складова одиниця універсального наочного коду, може бути неістотно важливим для концепту через його суто особистісну індивідуальну природу, проте він виконує знакові функції для концепту в цілому.
Багато образів, які лежать в основі відповідних одиниць універсального наочного коду виявляються в асоціативних експериментах.
Наприклад:
love – a girl, beauty, sex, wedding; affection – habit, strong feeling, person.
Однакові парадигматичні відповіді – образ, що кодує концепт, відображає індивідуальний досвід.
Формування концепту в онтогенезі йде від образно-чуттєвого до більш абстрактного. Концепт, який ще лише формується, зазвичай рівний конкретному чуттєвому образу. Психолінгвісти приділяють велику увага вивченню проблеми обробки й переробки набутих знань, отриманих шляхом сенсомоторного сприйняття світу за допомогою органів чуття, на підставі досвіду, мовленнєвої інтерпретації та переінтерпретації людини з дитячого віку до смерті[2;67]..
Концепт кохання відноситься до числа базових понять лінгвокультурології, який реалізується в словесному знакові і в мові в цілому. У лінгвокультурологічному трактуванні терміна концепт відбивається спроба сучасних дослідників подолати односторонність чисто раціональної інтерпретації світу, пов’язаної з понятійним способом його освоєння, і продемонструвати складну природу концепту, в якій поєднані дуже різні форми відображення дійсності, як раціональні, так і чуттєві. Багатокомпонентна і багатошарова структуру концепту може бути виявлена через аналіз мовних засобів її репрезентації. Концепт кохання є одиницею опису картини світу. У когнітивній науці концепт розглядається як ментальна одиниця, яка постійно переживає зміни: у його сферу можуть входити всі нові фонові концепти, може змінюватися стандартний набір ситуації, і ще більш рухливим є одиночний компонент у змісті [6; 236].
У структурі англійської лексеми love відсутня така складова, любові як любовний зв’язок, любовних відносин (роман, шури-мури, інтрига). Загальним для багатьох мов, а особливо англійської тлумачення концепту кохання є тенденція до семантичного представлення поняття через синоніми. Синонімічний ряд, використаний для тлумачення концепту кохання в англійській мові лексемами “affection, adoration, fondness, devotion, passion, like”. В багатьох мовах найбільш вживаною одиницею при тлумаченні концепту кохання є лексема “почуття”, “affection”.
Слід відзначити, що в англійській мові прослідковується домінування приказок з використанням лексеми love.
1. Любов долає всі перешкоди:
• love knows no boundaries[5; 423];
• love makes all burdens light[5; 423];
• love conquers all[5; 424];
2. Ті, що люблять люди втрачають здатність тверезо дивитися на речі:
• love is blind[5; 423];
• love sees no faults[5; 423];
3. Відсутність матеріальних благ може вбити любов:
• when the poverty comes in at the door, love flies out of the window[5; 876].
4. Любові можна домагатися усіма способамі:
• all is fair in love and war[5; 34];
• all strategies are fair in love[5; 35].
Таким чином, універсальне і національне в прислів’ях і приказках про любов в англійській мові проявляється в наборі ознак, що відображають структуру цього концепту. Кожен вираз несе в собі певне емоційне навантаження на свідомість, де відбуваються креативно-когнітивні процеси, що проявляються через мову й мовлення.
Висновки
Отже, сьогодні існує зростаючий інтерес до вивчення функціональних аспектів мови, психолінгвістики та концепту любові в англомовній картині світу. Психолінгвістика як область лінгвістики вивчає мову перш за все як феномен психіки, розкриває реальну психологічну структуру значень мовних одиниць. Концепт і концептосфера окремої особи формується поступово в свідомості, але з’явившись, цей образ здатний просуватися по рівнях абстракції. Універсальне і національне в прислів’ях і приказках з лексемою love в англійській мові проявляється в наборі ознак, що відображають структуру цього концепту.

Список використаних джерел та літератури
1. Вежбицкая А. Толкование эмоциональных концептов // Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М., 1997. – С. 326-375.
2. Белянин В.П. Психолингвистика // Белянин В.П. – М.: Флінт, 2003 – 232 с.
3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: підручник, 3-тє видання/ М. П. Кочерган. – К.:ВЦ “Академія”,2008. – 464с.
4. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения // Кубрякова Е.С. – М.: Наука, 1997. – 253c.
5. ODEI – Oxford Dictionary of English Idioms. – Oxford University Press, 1993. – 685 р.
6. http://wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%82%

Інші записи:

    Не знайдено

Студентські публікації, Факультету романо-германських мов

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю