Нормативно-правові акти органів внутрішніх справ.

Правовою основою  діяльності міліції є: Конституція України, 3акон України «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Передусім це закони, що являють собою нормативно-правові акти вищого органу законодавчої влади, яким є Верховна Рада України, її зако­ни регулюють найбільш важливі суспільні відносини, в тому числі і у сфері охорони правопорядку, виражають волю й інтереси більшості населення, втілюють основні права людини, інші загальнолюдські цінності і мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших правових норм.

Найважливішим за значенням і місцем у системі законодавства є Конституція України (Основний закон), норми якої регулюють систему економічних, політичних, соціальних, духовних і організаційних відносин   у державі. Тому відповідні її норми є юридичною основою і для всієї ді­яльності міліції, чинного законодавства і правотворчості стосовно питань забезпечення охорони правопорядку.

Зокрема, у ст. 4 Конституції України  проголошено, що всі органи держави Україна діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, Інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов’язані додержуватися Конституції і законів України. У статті 71 передбачено, що на території України забезпечується верховенство законів республіки. До плинних законів належать всі Інші закони, які регулюють конкретні питання суспільного і державного життя.

Правовою основою для діяльності міліції є також підзаконні нормативно-правові акти компетентних органів, що видаються на підставі законів, відповідно до законів і для їх виконання.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Основними видами таких нормативних актів державних органів є: постанови Верховної Ради України. Так, у постанові Верховної Ради України “Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України  з питань правопорядку  заходи щодо посилення боротьби із злочинністю» від “26 січня 1993 р. міститься аналіз стану цієї діяльності з боку державних органів і посадових осіб і передбачені конкретні заходи щодо підвищення її ефективності. Крім цього, постанови Верховної Ради приймаються з метою тлумачення або роз’яснення діючого законодавства. Такою є постанова Верховної Ради України «Про застосування статей 154, 1556 Кримінального кодексу України та статей 1602, 2081 Кодексу України про адміністративні правопорушення» від /26 січня 1993 р., де роз’яснюються питання щодо застосування норм законодавства, які передбачають від­повідальність за спекуляцію, незаконну торговельну діяльність та пору­шення встановленого порядку, вивезення за межі республіки товарів народного споживання чи інших матеріальних цінностей; укази й розпорядження Президента України, який відповідно до ст. 1141 Конституції є главою держави і главою виконавчої влади. Наприклад, ним були видані укази «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю» від 21 липня 1994 р. і «Про тимчасові невідклад­ні заходи щодо посилення боротьби із спекуляцією та незаконною торго­вельною діяльністю» від 10 грудня 1991 р. Так, 28 вересня 1992 р. розпорядженням Президента України Кабінету Міністрів, міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади запропоновано здійснити конкретні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, зміцнення правопорядку в Україні, підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів: розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. затверджено По­ложення про Міністерство внутрішніх справ України: постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, 14 грудня 1993 р. постановою Кабінету Міністрів України  затверджена Національна програма протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994—1997 роки; постановою Кабінету Міністрів України від   5 липня 1993 р. затверджено Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю, яка є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС, 12 жовтня 1992 р. постановою цього органу державної виконавчої влади затверджено Положення про дозвільну систему, постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991 р. затверджене По­ложення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким визначається порядок проходження служби цими особами, їх права і обов’язки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27. 02. 1991 р. затверджені «Правила застосування спеціальних засобів при охо­роні громадського порядку в Українській РСР». Ці правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбов­цями, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби із злочинністю, дають перелік спеціальних засобів;

нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, які є відомчими правовими актами. До них належать накази, розпорядження (вказівки), рі­шення колегії міністерства, інструкції, статути, настанови. Видаються ці документи згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України у межах його повноважень, на основі чинного законодавства.

У відомчих актах МВС України забезпечується реалізація діючих правових норм, регламентується діяльність міліції щодо забезпечення виконання покладених на неї завдань і обов’язків, використання наданих законом прав співробітниками органів внутрішніх справ.

Так, наказом МВС України від 16 січня 1992 р. № 22 затверджено Інструкцію про роботу дільничного інспектора міліції, яка визначає завдан­ня, організацію праці, обов’язки та права цієї категорії працівників. Нака­зом МВС України № 404—1994 р затверджено Статут патрульно-посто­вої служби міліції України; наказом МВС України від 25 травня 1992 Р. № 269 затверджено Настанову з організації та здійснення органами внут­рішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, від 18 вересня   1992 р.  552 затверджено Положення про спеціальний прий­мальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту  тощо.

Особливу групу правових документів становлять міжнародно-правові акти, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини. До них належать міжнародно-правові акти, які вміщують правила діяльності, формулюють права і обов’язки відповідних суб’єктів (конвенції, пакти, уго­ди, договори тощо), а також міжнародні документи, які норм і правил поведінки не вміщують, прав і обов’язків безпосередньо не формулюють. Це декларації, заяви, меморандуми. Прикладами таких документів є прий­нята в 1998 р. Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні права (1966 р ), який Україна ратифікувала   в 1990 р. Документи Всесвітньої конференції по правах людини (1903 р.). У своїй діяльності міліція враховує ці документи, а також норми, що містяться в Кодексі поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, у Конвенції проти катувань та іншого жорстокого, нелюдського, що принижують гідність, поводження і покарання, а також інші норми, що регулюють питання здійснення правоохоронних функцій, дотримання прав і свобод громадян.

Міжнародні договори, угоди України являють собою укладені і належним чином ратифіковані (схвалені, санкціоновані, затверджені) Україною юри­дичні документи, які становлять невід’ємну частину законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм цього законодавства. Згідно з Законом України від 10 грудня 1991 р. юридична сила таких договорів і угод визначається тим, яким органом вони ратифіковані.

Наприклад, міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах (Закон України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р.). З метою зміцнення та розвитку безпосередніх контактів з органами внутрішніх справ інших держав у боротьбі з незаконним обігом наркотиків та організованою злочинністю 8 вересня 1992 р. між Міністерством внутрішніх справ України та Федеральним міністерством внутрішніх справ Австрійської Республіки укладена Угода про співробітництво в цьому напрямку (Наказ МВС України №1564—1992 р.), наказом МВС України № 376—1993 р. оголошені Угоди про співробітництво у боротьбі із злочинністю між МВС України та МВС Республіки Хорватія, Італійської Республіки, Румунії, а також країн СНД.

Інші записи:

    Не знайдено

Правничого факультету

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю