Автор статті:

Юрій Олексійчук

Сучасний етап розвитку науки, і зокрема перекладознавства, характеризується досить інтенсивним підкріпленням новими напрямами досліджень. Розробляються теоретичні підвалини для інтеграції наукових галузей – соціології, етнології, психології та лінгвістики. Схожа картина постає з вивченням ґендерного аспекту в його поєднанні з багатьма іншими дослідженнями – психолінгвістичними та соціопсихолінгвістичними студіями, які висвітлюють нові особливості мовленнєвої поведінки індивідів, виявляючи розбіжності між дискурсивною діяльністю чоловіка та жінки, тим самим поєднуючи психолінгвістику з проблемами ґендеру.

Таким чином, саме вивчення ґендерної проблематики в мовознавстві й перекладознавстві стає одним із пріоритетних напрямів досліджень сучасних вітчизняних та зарубіжних мовознавців. Метою таких досліджень є встановлення певних особливостей у зіставленні однієї мови з іншими чи одного вихідного тексту з іншим. Крім цього, питаннями мовлення як ідентифікатора індивідуальних характеристик особистості займалися і продовжують займатися як українські, так і іноземні лінгвісти.

Метою нашого дослідження є встановлення ґендерних особливостей формування навичок перекладу у студентів старших курсів філологічних спеціальностей шляхом визначення психолінгвістичної та когнітивно-прагматичної специфіки викладу інформації різностатевими перекладачами.

Об’єктом дослідження є окремі синтаксичні одиниці не поєднані між собою логічним зв’язком. Переклад цих одиниць здійснювався студентами старших курсів спеціальності “англійська мова та література”, з урахуванням умінь та навичок, сформованих під час занять з теорії та практики перекладу в контексті низки підходів до процесу перекладу, перекладацьких трансформацій, модифікацій та інтерпретації тексту.

Предметом дослідження є ґендерні особливості перекладу англомовного тексту українською мовою.

За твердженням нейрофізіологів та нейропсихологів, чоловік та жінка за будовою головного мозку істотно різняться одне від одного. Відтак, інформація, яку вони отримують, обробляється по-різному. У жінок відносна маса мозолистого тіла – волокон, які з’єднують ліву і праву півкулі мозку, – більша, ніж у чоловіків, що забезпечує кращий обмін інформацією між цими півкулями. Цей феномен пояснює вищу розвиненість інтуїтивного мислення у жінок [18].

Мета та предмет дослідження вимагають вирішення таких завдань:

• розглянути психологічні та психолінгвістичні особливості мовленнєвої поведінки чоловіків та жінок, специфіку побудови синтаксичних структур;
• виявити розбіжності між текстом оригіналу та перекладу, що зумовлюються, передусім, вибором словникового варіанта для того чи іншого слова (залежно від факту існування контекстної прив’язаності таких слів та їх перекладів);
• здійснити психографологічний аналіз речень оригіналу та перекладів;
• визначити психолінгвістичні та комунікативно-прагматичні відмінності між оригіналом та перекладами.

Методи дослідження. У роботі використовуються лінгвістичні методи порівняльного та контекстного аналізу, психолінгвістичні методи контент-аналізу та психографологічного аналізу.

Дослідження полягає у спробі комплексного психолінгвістичного аналізу ґендерних особливостей перекладів англомовних творів. З допомогою такого аналізу вперше здійснюється диференціація перекладних мовленнєвих актів за ґендерною ознакою та узагальнюються характерні особливості та відмінності між структурою мовлення перекладача-жінки та перекладача-чоловіка за умови обмеженості інтерпретації авторським текстом.

Питаннями обробки інформації індивідом та когнітивної обробки дискурсу із подальшим перекладом (інтерпретацією) займалися як психологи, так і лінгвісти, зокрема Т. ван Дейк, В.Кінч, О.О.Леонтьєв, В.Н.Комісаров, П.Грайс [4, 13, 10, 3] та інші. Незважаючи на широку зацікавленість науковців цими напрямами, розгляд питання психолінгвістичного аналізу перекладу з відображенням його особливостей та, насамперед, відмінностей з ґендерного погляду, фактично відсутній. Отже, ґендерні аспекти перекладу художнього тексту як відображення найбільш абстрактного виду мовленнєвої діяльності нині надзвичайно актуальні.

Попри невелику кількість напрацювань у галузі ґендерних аспектів перекладу, необхідно зазначити, що певні напрацювання в цьому напрямку все ж існують. Щоправда, важливо те, що науковці розглядали переклад загалом у контексті психолінгвістики, а не як акт мовленнєвої діяльності індивіда з притаманними йому статевими особливостями в мовленні.

На жаль, так сталося, що ґендерні дослідження в українському перекладознавстві майже відсутні, зокрема одним з перших науковців, хто звернув увагу на те, що ґендер відіграє одну з ключових ролей у відображенні мовної компетенції індивіда (що в свою чергу залишає відбиток на структуруванні мовлення, виборі словникового варіанта, «засміченні» структур елементами емоційного характеру, тощо) є С.В.Засєкін, який у своїй праці «Психолінгвістичні аспекти перекладу» [7] подає стислий ґендерний аналіз казок. До науковців, які торкалися теми інтерпретації, когнітивної поведінки індивіда, психолінгвістичних моделей перекладу, належать Р.П.Зорівчак, В.П. Белянін, М.І. Жинкін, І.М. Горєлов, В.А. Кухаренко, О.Р.Лурія, Л.В.Засєкіна, С.В.Засєкін, О.О.Залевська [9, 1, 5, 2, 12, 14, 8, 6] та інші.

Постановка проблеми. Ґендер як поняття є визначенням чоловіків та жінок на основі їх соціальної ролі. Це не одне і те ж, що стать (біологічні особливості жінок та чоловіків), і не одне і те ж, що жінка, оскільки досить часто помилково вважають ґендер проявом фемінізму або навіть більше – ґедерного шовінізму. Ґендер визначається концепцією завдань, функцій та ролей, які встановлюються суспільством для жінок та чоловіків для виконання в їх суспільному та особистому житті [18].

Жіночому розуму притаманні операції індуктивного плану: від конкретного до загального, від деталей і окремих ознак до їх цілісного образу, а інтелектуальні операції чоловічого розуму – від загального до конкретного [18]. Для жінок більш властивим є предметне, конкретне мислення, яке базується на мовних здібностях (вербальне) мислення, в той час, коли у чоловіків переважає абстрактне, «позасловесне», можна сказати, «відірване» певним чином від мовних реалій мислення [17, 153]. У жінок більше розвинутий емоціональний і вербальний інтелект, здібності до сприйняття, а у чоловіків зорово-просторовий інтелект і технічні здібності. Жінки краще виконують тести на швидкість сприйняття знакової інформації та зображень, краще запам’ятовують розташування предметів у просторі, їх взаємне розташування, у них краще розвинута тонка моторика і швидкість виконання математичних операцій [18].

На думку нейрофізіологів, вербальне мислення у жінок сильніше прив’язане до роботи лівої півкулі мозку, ніж у чоловіків, у яких ця функція розподілена рівномірніше. Зате абстрактне мислення чоловіків сильніше прив’язане до правої півкулі [17, 154].

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Якщо говорити про гендерні аспекти мовлення, то науковці постають перед необхідністю встановлення і опису концепту «стать», а також засоби її лінгвістичного відображення на рівних мовних рівнях, зокрема при інтерпретації тексту з однієї мови на іншу. Не менш важливим також є завдання встановлення місце гендерного концепту в ціннісній картині світу, а також відображення в мові стереотипів, пов’язаних зі статтю. У випадку, якщо розглядаються гендерні особливості низки мов, неможливо уникнути міжкультурного порівняння, яке останніми роками стало об’єктом ретельного вивчення через питання валідності і строгості.

Процедура дослідження та обговорення результатів. Одним з підходів, які широко практикуються на даному етапі для складання особистісних характеристик індивіда, є психографологічний метод [11]. Цей метод спрямований на визначення психологічних властивостей особи, характеру, можливих прихованих захворювань та інших особливостей стосовно автора написаного тексту лише за його почерком. При цьому, може здійснюватись прогнозування можливих змін особи. З точки зору психології, за допомогою психографологічного аналізу можна дізнатися про ступінь вираженості вольових якостей, ступінь ініціативності, дисциплінованості, схильності до спілкування, ступінь конфліктності, про екстравертованість / інтровертованість, особливості розвитку інтелекту, ступінь духовної і фізичної сили, бадьорості, рівень тривожності та емоційної стійкості та багато іншого [20]. Досить багато з названих характеристик прямо чи опосередковано впливають на мовленнєву поведінку особи. Крім того, так само, як і в стосунках, чоловіки і жінки по-різному поводяться на словах.

Таким чином, саме метод психографологічного аналізу полягає у процесі дослідження вербальних характеристик текстів (зокрема їх обсяг, кількість речень, їх середній розмір, коефіцієнт словникової різноманітності, коефіцієнт агресивності/ дієслівності, коефіцієнт логічної зв’язності, коефіцієнт емболії (насиченість тексту нелексичними мовними одиницями типу вигуків, непотрібних повторів тощо) [7, 87].

Середній розмір речень може свідчити про певну специфіку інтелектуальних здібностей особи у плані вербального вираження думок або ж за визначенням такого розміру можна дати характеристику зміни емоційного стану індивіда.

Оскільки йтиметься про вибір словникового варіанта в контекстній залежності, потрібно зазначити, що в такому випадку аналіз такого вибору стає одним із найбільш значних та найпотужніших у психолінгвістичній діагностиці тексту. За словами Г.Г.Почепцова, завдяки встановленню цього коефіцієнта в мовленні людини, можна виявити психопатологію, наприклад, шизофренію, а також схильність до неї [15, 581]. Коефіцієнт словникової різноманітності вираховується за такою формулою:

К_{слов.різном.} = різних слів / 2N_{всіх слів}

Іншим критерієм мовної компетенції є коефіцієнт дієслівності (іншими словами – коефіцієнт агресивності). Суть цього коефіцієнту полягає у співвідношенні кількості дієслів і дієслівних форм (дієприкметників і дієприслівників) до загальної кількості всіх слів. Коефіцієнт вираховується за такою формулою:

К_дієсл. = дієслів / всіх слів * 100%

Як і в психології, високий коефіцієнт агресивності свідчить про можливу високу емоційну напруженість автора, яка передалася на сам текст проявами зміни динаміки подій та іншими характерними особливостями.

Коефіцієнт логічної зв’язності також вираховується за формулою співвідношення загальної кількості службових слів (сполучників, прийменників і часток) до загальної кількості речень. При величинах у межах одиниці забезпечується достатньо гармонійний зв’язок службових слів і синтаксичних конструкцій:

К_{лог.зв’язн.} = служб. слів / 3N_реч.

Коефіцієнт емболії (мед. ембола – закупорка кровоносної судини), чи “засміченості” мовлення, становить собою співвідношення загальної кількості ембол, тобто слів, які не несуть сематичного навантаження, до загальної кількості слів у реченні. До складу ембол входять вигуки (“ну-ну”, “ха-ха”, “еге”, “ж”, “ой” і т.і.), вульгаризми (ненормативна лексика), непотрібні повтори. Коефіцієнт емболії свідчить про особливості вербального інтелекту й емоційний стан мовця/ автора тексту.

Він також може дати уявлення про загальну культуру мовлення:

К_емб. = ембол / всіх слів * 100%

Навіть враховуючи той факт, що художній текст в принципі вважається андрогенним і є переплетінням функцій підрядності – якостей авторського “Я”, вони певним чином градуюються в залежності від характерологічного профілю того чи іншого автора. Іншими словами текст оригіналу і текст перекладу знаходяться у залежності від статі їх авторів.

Для того, аби окреслити певні тенденції, що спостерігаються в мовленнєвій діяльності чоловіків та жінок, а саме в діяльності перекладача, було здійснено аналіз перекладів, здійснених п’ятнадцятьма хлопцями і п’ятнадцятьма дівчатами факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія». Їм було запропоновано по 20 речень, які не були пов’язані між собою спільним контекстом. Звісно, певний зв’язок між ними був, але він проявлявся в опосередкованому зв’язку між окремими одиницями, що з’являлися в різних реченнях. Вони були різного обсягу і містили певні лексичні одиниці, що складали труднощі для перекладу з точки зору їх прив’язаності до контексту, або навпаки, їх відокремленості, що в свою чергу теж сприяє глибшому проникненню в значення слова і відкриває особливості мислення і комунікативної компетенції індивіда.

Насамперед було здійснено обрахування довжини речень оригіналу та перекладів, здійснених особами чоловічої та жіночої статі окремо. Перш за все була обрахована кількість всіх членів речень оригіналів англійською мовою та кількість членів речень, які не перекладаються (серед таких – прийменник of в ролі ознаки родового відмінку, означений і неозначений артиклі, частка to (якщо її роль полягала у позначенні інфінітива у різних синтаксичних конструкціях, але не у випадках, коли його можна було перекладати відповідним українським прийменником чи сполучником) та ін.)

Таким чином, було виявлено насамперед те, що довжина речень перекладів, здійснених перекладачами чоловічої статі у 43% випадків перевищувала кількість слів в оригіналі. Крім того, 22% речень мали однакову кількість членів у порівнянні з оригінальними реченнями, серед них 6% були перекладами трьох речень (по 6 варіантів на кожне), 3% (9 речень) і 4% (12 речень) були варіантами перекладу двох речень відповідно. В решті випадків, а це у 35%, довжина речень перекладу була меншою за таку речень оригіналу.

З іншого боку, під час підрахунку ти х же величин, було виявлено, що довжина речень перекладів, здійснених перекладачами жіночої статі перевищувала кількість слів в оригіналі у 45% випадків. Що цікаво, переклади одного з речень позначилися однаковою кількість слів у всіх випадках (5%). Більше того, знову ж таки 22% речень мали однакову кількість членів, серед них знову 6% були перекладами трьох речень (по 6 варіантів на кожне) і 6% – переклади двох речень (по 9 варіантів). В решті випадків, а це у 33% довжина речень перекладу була меншою за таку речень оригіналу.

На жаль, різниця у 2% не дає можливості однозначно заявити, що за довжиною речень можна виявити характерні особливості перекладу здійсненого чи то чоловіком, чи жінкою. Однак, кількість слів на користь перекладачів чоловічої статі певним чином не показує повної картини, оскільки у випадку перекладу авторів чоловічої статі наявні факти невиконання перекладу, що автоматично знижує процентне відношення. Тому, якщо врахувати цей факт і обрахувати довжину речень за винятком тих, які недоперекладені, то отримаємо різницю у 2% на користь перекладачів жіночої статі.

Після проведення психографологічного аналізу були отримані результати обробки різних характеристик синтаксичних конструкцій. Зокрема, після вивчення перекладів речень, було виявлено, що коефіцієнт словникової різноманітності в обох групах (і в хлопців і в дівчат) – одинаків і дорівнює 0,48. Щоправда, найнижчий коефіцієнт був виявлений у чоловічої половини – 0,44. Такий результат може пояснюватися тим, що на даному етапі професійного розвитку як перекладачів, особи чоловічої та жіночої статі при перекладі керуються одними і тими ж принципами, а саме – вони намагаються якомога ближче триматися оригіналу і таким чином вільна інтерпретація не застосовується, і звідси невелика кількість повторень, які могли б бути частішим у випадку перекладацького «вільнодумства». Основна маса повторень припадала на сполучники, частки і прийменники. Зрідка повторювалися іменники, прикметники та дієслова, але при детальнішому розгляді було виявлено, що ці повторення були зумовлені саме прив’язкою до оригіналу, де такі повторення і були, що підтверджує попередню тезу про дотримання змісту і форми оригіналу.

Після розгляду іншого критерію мовної компетенції – коефіцієнту дієслівності – було виявлено, що кількість дієслів у перекладах, здійснених особами жіночої статі, переважала над такою у реченнях, перекладених особами чоловічої статі. Оскільки цей коефіцієнт ще називається коефіцієнтом агресивності, то результати показали, що не набагато, але особи жіночої статі є агресивнішими з коефіцієнтом дієслівності 0,17 проти 0,15 в осіб чоловічої статі. Перевага в даному випадку пояснюється «розстановкою сил», оскільки серед студентського товариства, хлопці – у меншості і конкуренція в навчанні є більшою поміж дівчат. Таким чином, більша готовність до дій, яка характеризується цим коефіцієнтом, і притаманна більше представницям студентства.

Третім коефіцієнтом був коефіцієнт логічної зв’язності, який повинен був показати, хто з двох груп має більшу схильність до ускладнення синтаксичних структур. Результати показали, що особи чоловічої статі мають набагато вищий коефіцієнт логічної зв’язності – 0,99 проти 0,75 у групи протилежної статі. Такий показник можна вважати нормальним навіть враховуючи вікові межі досліджуваних груп, оскільки загальновідомі факти демонструють те, що в мовному онтогенезі чітко відображаються соціальні впливи. Спочатку діти засвоюють ту мову, яку їм дає найближче оточення і пізніше у певному віці вони починають рефлектувати і впливати на свою мову [16, 255]. Таким чином соціальний вплив на групу чоловічої статі є очевидним з огляду на соціальний статус чоловіків в нашій країні та те, яким чином вони висловлюють свої думки і переконання: їх завдання – бути домінантними і чітко формулювати свої директиви. Жінки ж за своєю психологією є більш говіркими, чим і пояснюється дещо ускладнена структура речень порівняно з чоловічою групою. (Тому інколи чоловікам стає важко зрозуміти жінок, і більше того, жінкам притаманне «додумування» власних моментів до отриманої інформації).

При аналізі вибору словникового варіанта, було виявлено, що у складних для вибору адекватного словникового відповідника, в групі жіночої статі виявлене упущення конфліктної лексичної одиниці у 50% випадків і використання вузького кола відповідників, в той час, коли чоловіча група на 100% підбирала варіанти біль-менш наближені до правильного та адекватного перекладу:
Оригінал: Josephine Carling was a heiress to an automobile fortune.

Переклади-1 (жін.): Джозефіна Карлінг успадкувала автомобіль / Джозефіна Карлінг була спадкоємницею, отримавши у майно автомобіль / Спадкоємницею автомобільного багатства була Джозефіна Карлнінг / Джозефіна Карлінг була спадкоємницею багатства у вигляді автомобілів.

Переклади-2 (чол.): Джозефіна Карлінг успадкувала колекцію машин / Джозефіна Карлінг успадкувала колекцію автомобілів / Джозефіна Карлінг успадкувала автомобільну вдачу / Джозефіна Карлінг є спадкоємницею автомобільної фортуни.

Таким чином, постає картина з одного боку невпевненості вибору словникового варіанта перекладачами жіночої статі, але водночас дуже близького за правильністю вибору такого варіанта при перекладі певної одиниці, а з іншого абсолютна впевненість чоловічої половини з порівняно низькою успішністю підбору варіантів.

Для визначення ступеня здатності вибирати словниковий варіант, що зумовлений контекстуальною залежність лексичної одиниці, групам було запропоновано кілька речень зі словом record у різних контекстах. Результати продемонстрували більшу здатність осіб жіночої статі до вибору відповідників.
Оригінал: Had the Republican candidates discussed the record of the Congress they would have exposed the Republican Party as a big business party which led the attack on the vital rights and liberties of the people.
Переклад-1 (жін.): … кандидати обговорили протоколи Конгресу,… / … кандидати обговорили офіційні документи Конгресу,…
Переклад-2 (чол.): … кандидати обговорили запис Конгресу,…

Абсолютна більшість чоловічої групи дотримувалася перекладу словом запис. Жіноча група продемонструвала ширший перелік відповідників, які є адекватними контексту.

Інший випадок з цим словом продемонстрував схожі результати.
Оригінал: By resorting to mass terror and armed violence against the black population of South Africa its rulers reached a new shameful record in their racial oppression.
Переклад-1 (жін.): … правителі досягли нової ганебної репутації … / … правителі досягли нового ганебного рекорду …
Переклад-2 (чол.): … правителі досягли нового ганебного рекорду …

У чоловічій групі використання слова рекорд є частішим, аніж у жіночій. Крім слова репутація, жіноча група використовувала варіанти слід, досягнення. У чоловічій групі було кілька випадків із застосуванням слова слід.

Висновки. Таким чином, можна констатувати те, що в мові перекладачів чоловічої та жіночої статей існують певні розбіжності, оскільки результати психографологічного аналізу продемонстрували словникову різноманітність, дієслівність (агресивність) та логічну зв’язність синтаксичних структур, які істотно різняться у чоловічої та жіночої груп перекладачів під час викладу інформації. Перед дослідниками ґендеру в перекладі виникає концептуальне завдання розробки необхідних методів для чіткішого встановлення фактів функціонування ґендеру в мові загалом і в перекладі зокрема, оскільки психологічно чоловіки та жінки не можуть мислити однаковими категоріями і відокремлення «його» від «її» є принциповим.

Більше того, детальнішого аналізу потребують ті тексти, які за своєю зовнішньою ознакою вже є «різностатевими», іншими словами, потрібно дати відповідь на питання: що відбувається з текстом і які проявляються тенденції його модифікації, якщо перекладач – чоловік, а автор – жінка або навпаки. Такі проблеми не можна обмежувати лише сухою статистикою і констатацією факту ґендерної розбіжності, а необхідний пошук конкретизації способів відображення фемінності чи маскулінності текстів та потрібне теоретичне підґрунтя для подальшого розвитку напряму психолінгвістичного погляду на ґендер у тексті.

Перспективами дослідження є подальший аналіз перекладної мови чоловіків та жінок, а саме глибше вивчення особливостей підбору словникових варіантів, побудови складносурядних та складнопідрядних речень.

Список використаних джерел та літератури
1. Белянин В.П. Введение в психолингвистику. – М.: “ЧеРо”, 2001. – 128 с.
2. Горелов И.Н. Избранные труды по психолингвистике. – М.: Лабиринт, 2003. – 320 с.
3. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. – Лингвистическая прагматика. – М.: Прогресс, 1985. – С. 217-237.
4. Дейк Т.А. ванн, Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. – М.: Прогресс, 1988. – С. 153-244.
5. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М.: Наука, 1982. – 157 с.
6. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. – М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 382 с.
7. Засєкін С.В. Психолінгвістичні аспекти перекладу: Навчальний посібник. – Луцьк: ВІЕМ, 2006. – 144 с.
8. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2002. – 168 с.
9. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. – Львів: Вид-во при ЛДУ “Вища школа”, 1983. – 176 с.
10. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. – М.: ЧеРо, Юрайт, 2000. – 136 с.
11. Крылов А.А., Маничев С.А. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. – СПб.: Питер, 2000. – 560 с.
12. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 272 с.
13. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологии. – Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2001. – 448с.
14. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – СПб.: Питер, 2004. – 320 с.
15. Почепцов Г.Г. Паблик Рилейшнз для профессионалов. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер. – 2002. – 624 с.
16. Психолингвистика: Учебник для вузов / Под. ред. Т.Н.Ушаковой. – М.: ПЕР СЭ, 2006. – 416 с.
17. Сорокин Ю.А. Переводоведение: статус переводчика и психогерменевтические процедуры. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. – 160 с.
18. http://psychology.nsu.ru/statgorchakova.html
19. http://www.gender.cawater-info.net/what_is/index_e.htm
20. http://www.poligraf.sp.ru/analpoch.html

Інші записи:

Юрій Олексійчук Факультет романо-германських мов