Специфіка використання тактичних технологій у виборчій кампанії до Верховної Ради у 2006 році

Дана стаття присвячена вивченню проблематики використання виборчих технологій, що супроводжуються різноманітністю тактичних прийомів. Також звернено увагу на специфічність виборчої кампанії до Верховної Ради у 2006 році, які відбулися на основі пропорційної виборчої системи.

The following article is dedicated to the learning of problem issues of election technologies using, which are accompanied by the variety of tactical methods. The attention is also paid to the specification of the election campaign to Verkhovna Rada of Ukraine in 2006, which was held on the basis of proportional election system.Актуальність. Різноманіття тактичних прийомів, способів дії на людей, що існують в політичній практиці ставить перед політичними менеджерами проблему оптимального вибору. Найпоширенішими тактичними технологіями, які використовуються останнім часом у всьому світі, стають технології маніпулювання масовою свідомістю. В Україні вони ще не набули значного застосування. Та все ж і в нас спостерігається перехід від традиційних тактичний технологій до більш витончених – мікротехнологій, які використовують психологічний вплив на свідомість виборців. Тому дослідження специфіки використання тактичних технологій в ході виборчого процесу в Україні є надзвичайно актуальним.

Наукова новизна: в статті подано особливості використання тактичних технологій у виборчій кампанії до Верховної Ради у 2006 році. Дана стаття може бути використана при вивченні електоральних виборчих технологій.

Предмет дослідження полягає у вивченні прийомів тактичних технологій на прикладі виборів до Верховної Ради у 2006 році, адже ці вибори вперше відбулися на виключно пропорційній основі.

Тактика політичної кампанії є сукупністю прийомів, способів вирішення задач політичної кампанії[1]. Добре продумана тактика дозволяє задати алгоритм дії всім учасникам політичної кампанії і забезпечити реалізацію стратегії. Кожний тактичний прийом дозволяє мати доступ до мотиваційної структури особистості і впливати на неї. Оскільки індивідуальні особливості людей практично безмежні, то чим багатоманітнішими будуть тактичні прийоми, що використовуються в політичній кампанії, тим вищою є вірогідність того, що суб’єкту управління вдасться розповсюдити свій вплив на більш широке коло людей.

Дослідженню тактичних технологій у виборчій кампанії присвячені роботи багатьох вчених-політологів. Зокрема, В. Бебик, Д. Ковриженко, М. Кошелюк, Г. Пушкарьова вважають, що у виборчих кампаніях головну роль відіграють тактичні технології; Хімченко О., Фаєр С., Шпортко О. переконані, що тактичні прийоми виборчої кампанії та продумана політична реклама є визначальними у досягненні результатів виборів.

Розробка тактики політичної кампанії повинна бути послідовним вирішенням наступних проблем: відбір прийомів, способів дії на маси; попередній розподіл передбачуваних дій в часі і просторі з метою встановлення їх взаємоузгодженості; „наповнювання технік”, прийомів і способів конкретним змістом відповідно до головної теми переконливої комунікації; складання плану[2]. В практиці виборчих кампаній склалися чотири види їх тактичної побудови. Перший вид –стратегія ривка”, – коли політична кампанія починається масовано, потужно. Другий вид – „стратегія успішного фіналу”, коли політична кампанія будується за принципом посилення інформаційної дії, йде поступове нарощування темпу рекламних й інших заходів. Третій вид –стратегія великої події”, – коли вся рекламно-інформаційна кампанія підкоряється висвітленню однієї події, яка дуже вигідно виділяє позитивні якості кандидата. Четвертий вид –крейсерський рух”, – коли кампанія проходить рівно, всі рекламні й інші заходи рівномірно розподіляються в часі[3].

Залежно від задач, що вирішуються в ході проведення кампанії виділяють такі групи прийомів: група прийомів „посилення” – покращення позицій відносно конкурентів; група прийомів „напад” передбачає послаблення позиції конкурентів, нівелювання сильних і загострення слабких сторін, порушення тактичних планів конкурентів; група прийомів „маскування” включає в себе збереження ефективності виборних заходів кандидата; група прийомів „захисту” передбачає захист кандидата від антиреклами конкурентів, від компромату і наслідків кризових ситуацій; група прийомів „привертання і утримання уваги” – це заходи з привертання і утримання уваги виборців до самого кандидата і його позитивних якостей[4].

Досвід останніх парламентських виборів 2006 року засвідчив, що деякі з учасників виборчих змагань вдаються до прийомів, що суперечать правилам політичної боротьби в демократичному суспільстві[5]. Кожен кандидат намагається „вкласти” у свідомість електорату тільки йому вигідні ідеї, погляди, цінності, переконання тощо. Це важко зробити, бо поле виборчої боротьби настільки насичене інформацією, різною за змістом і характером, що на свідомому рівні вона вже сприймається з малою ефективністю[6]. Такий стан справ спонукає політтехнологів вдаватися до впливу на підсвідомість[7]. З метою запобігання цьому слід розробити стратегію інформаційної політики, яка містила б механізми запобігання маніпулятивному впливу на суспільну свідомість. Слід також пам’ятати, що виборча кампанія – процес творчий, який відбувається не лише за якимись стандартними правилами та абетковими рекомендаціями. Нестандартність, новизна, пошук нових рішень – ось далеко не повний перелік того, що може мати суттєвий вплив на успіх виборчої кампанії.

Під час розроблення тактичних технологій в Україні потрібно враховувати уподобання громадськістю певних архетипів української нації, зокрема культ господаря – образ політичного лідера, який знає, як навести лад у власному домі[8]. Ефективність виборчих технологій у сучасних умовах українського суспільства залежить від наявності: команди професіоналів; матеріально-фінансових ресурсів; організаційної структури; доступу до засобів масової інформації, особливо електронних; підтримки впливових людей; морально-вольових якостей політичного лідера.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Оцінюючи результат, що дозволив перемогти на парламентських виборах 2006 року Партії Регіонів, слід відзначити наступні фактори: орієнтація на протестні настрої великої кількості виборців та „продовження” виборчої кампанії 2004 року в контексті співставлення двох антагоністичних сил в державі. В агітаційних роликах знову звучали обіцянки про „покращення життя” і зростання ВВП, а „помаранчевим” було відведено роль бунтівників, які нічого не можуть дати виборцям, окрім хаосу. Також було зроблено чітку „ставку” на російськомовну частину України (південні та східні регіони) шляхом підняття питань про державний статус російської мови; доволі вдале створення віртуального образу лідера Партії Регіонів – Віктора Януковича. Звичайно, що опозиція тим сильніша, чим слабкіша влада, тому багато в чому команда В. Януковича повинна бути вдячна за перемогу владі. Зокрема, відсутність чіткої програми дій в останньої, внутрішні конфлікти і, як наслідок, славнозвісний Меморандум. Все це сприяло подоланню шокового стану у переможених на виборах-2004, їх згуртуванню, що дозволило провести широкомасштабну кампанію.

Регіонали активно впроваджували у своїй виборчій кампанії зазначені вище тактичні побудови та прийоми. Так, „стратегія ривка” була використана, коли розпочалася хвиля роликів на телебаченні та розміщення інформаційних матеріалів у пресі та в Інтернеті. Використання групи прийомів „посилення” дозволило показати успіхи уряду Януковича та непрофесійність представників помаранчевого табору і таким чином покращити свої позиції відносно конкурентів. Група прийомів „привертання і утримання уваги” були використані для привертання уваги виборців до Партії Регіонів: „регіоналами” були запущені „ролики прямої агітації” та тридцятихвилинний фільм про партію і Януковича на центральних телеканалах; на поліграфічних фабриках були надруковані вітальні листівки „від лідера Партії регіонів” до днів визволення областей від німецько-фашистських загарбників; 500 тисяч виборців Центральної України отримали „листа від Лідера” із закликом підтримати Партію Регіонів на виборах. „Стратегію великої події” було задіяно для висвітлення у засобах масової інформації з’їзду Партії Регіонів.

Отриманню доволі високого результату БЮТу на виборах 2006 року сприяли: харизма та енергійність самої Ю. В. Тимошенко; мінімум телереклами. Надзвичайно важливими для отримання їх підтримки були останні дні виборчої кампанії. Командою Тимошенко була використана „стратегія успішного фіналу”, коли темпи рекламних заходів нарощувалися поступово. В той час коли політологи із „Нашої України” та інші представники „помаранчевих” сил неоднозначно висловлювались щодо можливості співпраці із Партією Регіонів, БЮТ постійно наголошував на недопустимості такої співпраці та вів гру „прем’єр Тимошенко або Янукович”, тобто використовував групу прийомів „напад” для послаблення позицій своїх конкурентів та загострення слабких сторін своїх колишніх соратників. Це й призвело до підтримки Блоку Тимошенко більшістю „невизначених” в день голосування. В Україні ще не пройшли наслідки електорального розколу 2004 року, і виборці хотіли бачити чітку позицію щодо питання повернення „кучмізму”. Цим в найбільшій мірі і скористався БЮТ.

Вибори – 2006 стали іспитом для „Нашої України”[9]. Доволі висока підтримка виборців була отримана за рахунок: використання особистого авторитету Віктора Ющенка, що асоціювався із даної політичною силою. Цьому сприяли певні позитивні зрушення у соціальній та гуманітарній сферах, зокрема у питанні свободи слова. До головних же чинників у проведенні виборчої кампанії провладною командою, які вплинули на отримання нижчого результату від того, який би хотілося очільникам НУ є: непослідовність у діях та відсутність чіткої стратегії ведення передвиборчої боротьби, що призвело до помилкового позиціонування; невдала спроба вибору лідера блоку при відмові очолити його безпосередньо Президентом на фоні провальної спроби усунення із керівних органів НСНУ одіозних фігур; використання, зокрема у великій кількості телереклами, слогану-звернення до виборця „Не зрадь Майдан”, яке сприймалось як невірно адресоване; використання імені Ющенка у рекламі. Він і так у великої кількості виборців асоціювався із брендом НУ, і це додало частину голосів. Але в свою чергу породило спротив тих, хто вважає, що Президент повинен бути лідером всієї України, а не конкретної політичної сили. Також це слугувало закидом опозиціонерів на адресу влади щодо використання адміністративного тиску, що не сприяло авторитету Ющенка. При проведенні виборчої кампанії „Наша Україна” використала стратегію „крейсерівського руху”, коли вся кампанія проходить рівно, всі рекламно-агітаційні заходи були рівномірно розподілені в часі.

Висновки

Тактика є обов’язковою частиною стратегії, саме вона дозволяє вирішити проблему відбору прийомів дії на людей; попередньо розподілити необхідні дії в часі і просторі з метою встановлення їх взаємоузгодженості; наповнити прийоми конкретним змістом відповідно до головної теми виборчої кампанії; скласти план. Тактичні технології, що застосовуються в ході проведення виборчої кампанії допомагають досягнути запланованого результату.

Використання тактичних технологій в Україні має свою специфіку, яку необхідно враховувати під час проведення виборчих кампаній. У найближчому майбутньому широко використовуватимуться різнопланові технології впливу на підсвідомість виборців. Багато новинок у сфері тактичних технологій надходить до нас із-за кордону. В Україні зокрема охоче використовувалися російські тактичні технології. Однак досвід виборів народних депутатів 2006 р. засвідчив, що механічне перенесення застосовуваних в іншій країні технологій на наш ґрунт через психологічні особливості українського електорату не дає позитивних результатів. Переймаючи зарубіжний досвід, варто враховувати „українське сприйняття” його.

Під час розроблення тактичних технологій слід враховувати уподобання громадськістю певних архетипів української нації. Необхідно звільнитися від прихованого нехтування своїми істинними цінностями і можливостями, виявлення пріоритетів розвитку країни. Політичний розвиток України характеризується таким станом, коли держава знаходиться між ще незабутим авторитарним минулим та давно задекларованою, але поки що не сформованою демократією. У цілому ж для вдосконалення виборчих технологій в Україні необхідно, щоб відбулися якісні зміни у свідомості населення України, а також зміни суспільних норм і пріоритетів.


Список використаних джерел та літератури

1. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.

2. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології / М. Й. Варій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 400 с.

3. Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи. Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 31 жовт. – 1 листоп 2006 року. – К.: Атіка, 2007. – 552 с.

4. Вибори до Верховної Ради України 2006 року: Інформаційно-аналітичний збірник у 2-х книгах. – Кн. 1 / Гол. ред. кол. Я. В. Давидович. – К.: Атіка, 2006. – 624 с.

5. Глодя К. В. Специфіка використання виборчих технологій в умовах українського суспільства / К. В. Глодя // Актуальні питання культурології: альманах. – Т. 1. Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів. – Рівне, 2008. – С. 126 – 132.

6. Золотухін Е. Стрільба на ураження, або абетка виборчих технологій / Е. В. Золотухін // Віче. – 2005. – № 4. – С. 16 – 18.

7. Ковриженко Д. Управління виборчим процесом / Д. Ковриженко // Часопис парламенту. – 2002. – № 6. – С. 32 – 35.

8. Кошелюк М. Е. Технологии политических виборов / М. Е. Кошелюк. – М.: Питер, 2004. – 239 с.

9. Пушкарева Г. В. Политический менеджмент / Г. В. Пушкарева. – М.: Дело, 2002. – 400 с.

10. Нальотов А. Виборчі технології як чинник впливу на масову свідомість / А. Нальтов // Політичний менеджмент. – 2007. – № 5. – С. 126 – 137.

11. Фаер С. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. Ловушки” в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры / С. Фаер. – К.: Изд. дом Ин-Юре, 2001. – 136 с.

12. Шпортко О. Особливості політичної реклами як елемента комунікативного процесу / О. Шпортко // Політичний менеджмент. – 2007. – № 6. – С. 96 – 105.

Перелік ключових слів: виборчі технології, маніпуляція, виборча кампанія, тактичні технології, методи впливу.


[1] Пушкарева Г. В. Политический менеджмент / Г. В. Пушкарева. – М.: Дело, 2002. – С. 357.

[2] Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – С. 73.

[3] Фаер С. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: РR-секреты общественных отношений. Ловушки” в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры / С. Фаер. – К.: Изд. дом Ин-Юре, 2001. – С. 110.

[4] Ковриженко Д. Управління виборчим процесом / Д. Ковриженко // Часопис парламенту. – 2002. – № 6. – С. 32.

[5] Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології / М. Й. Варій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – С. 264 – 265.

[6] Шпортко О. Особливості політичної реклами як елемента комунікативного процесу / О. Шпортко // Політичний менеджмент. – 2007. – № 6. – С. 98.

[7] Кошелюк М. Е. Технологии политических виборов / М. В. Кошелюк. – М.: Питер, 2004. – С. 67.

[8] Глодя К. В. Специфіка використання виборчих технологій в умовах українського суспільства / К. В. Глодя // Актуальні питання культурології: альманах. – Т. 1. Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів. – Рівне, 2008. – С. 129.

[9] Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи. Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 31 жовт. – 1 листоп 2006 року. – К.: Атіка, 2007. – С. 18.

Інші записи:

    Не знайдено

Студентські публікації, Факультет політико-інформаційного менеджменту

  • Посилання
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю