Автор статті:

Катерина Тодоренко

У статті розглянуто масову літературу як ефективний засіб політичного PR. Основні аспекти дослідження розкриваються за допомогою контент-аналізу книги Ю. Рогози “Вбити Юлю”. Таким чином, автор доводить тезу про те, що книга в сучасних умовах може використовуватися для створення політичного іміджу.

In the article mass literature is considered as an effective instrument of the political public relations. The main aspects of research are opened by content-analyze of the book “Vbyty Yulyu” by Yuriy Rogoza. In so way author proves the thesis that nowadays book may be used to create the political image.

Одним з феноменів сучасної світової політичної культури, безумовно, є|з’являється| PR|, що розглядається|розглядує| як ефективний засіб|кошт| легітимізації певного статусу і формування необхідної громадської думки. Політичний PR є інструментом ефективного управління електоральним процесом, значущою складовою управлінської діяльності, стержнем політичного процесу [2].
Простежуючи тенденції виборчих кампаній останніх років, можемо відзначити досить високу популярність такого засобу політичного PR, як масова література. Це пояснюється тим, що мовний вплив масової літератури використовують для полегшення усвідомлення читачем політичної ситуації, покращення рівня орієнтації в ній. Текст книги підказує реципієнтові підстави для вибору тієї чи іншої політичної сили, здійснює зрушення в його системі цінностей, переконань і соціальних установок. Як відомо, інформаційна влада впливає на поведінку людей за допомогою цілеспрямованого поширення (або блокування) певних відомостей, інформації, які не сприймаються реципієнтом як зовнішнє спонукання до якихось дій. Отож не дивно, що саме масова література, яку мало хто може запідозрити у нав’язуванні образів, творенні іміджу чи будь-якому іншому впливі, є одним з ефективних засобів політичного PR.
Базисом для визначення теоретико-методологічних засад нашого дослідження послугували праці відомих дослідників в галузі масової літератури. Зокрема, Гудкова Л. “Массовая литература как проблема. Для кого?”, Звєрєва А. “Что такое “массовая литература?”, Лотмана Ю. “Массовая литература как историко-культурная”, Мельникова Н. “Массовая література”, Пульхрітудової Є. “Литература, беллетристика и паралитература”.
Мета дослідження: з’ясувати значення масової літератури як засобу політичного PR у виборчих перегонах.
Завдання дослідження:
- провести контент-аналіз книги Юрія Рогози „Вбити Юлю”;
- з’ясувати чи можливо за допомогою масової літератури створити позитивний імідж політика.
21 серпня 2008 року журнал „Кореспондент” назвав імена ста найбільш впливових людей України. Такий рейтинг проводиться редакцією журналу вже вшосте. Проте, чи не вперше за час існування „Топ 100”, експерти не дуже ламали голови та списи, визначаючи першу сходинку. І так само вперше за шість років впливових чоловіків посунула найвпливовіша жінка – Юлія Тимошенко. Про це може свідчити і українське книговидання. Стільки книжок, скільки написано і видано про Юлію Тимошенко, немає ані про живих, ані про померлих співвітчизників [1, с. 16].
Сміливо можна сказати, що пристойна кількість книжок про Юлію Володимирівну, які всі разом можуть зайняти цілу полицю в супермаркеті, впливає на свідомість людей, роблячи першій леді непряму рекламу і мимоволі підвищуючи її популярність. Тому існує потреба вивчення цього впливу. Одним з найпопулярніших методів дослідження текстових документів є контент-аналіз.
Контент-аналіз (від англ|. contens| – зміст|вміст|) – метод якісно-кількісного аналізу змісту|вмісту| документів з метою виявлення або виміру різних фактів і тенденцій, відображених в цих документах. Особливість контент-аналізу| полягає в тому, що він вивчає документи в їх соціальному контексті. Може використовуватися як основний метод дослідження (наприклад, контент|-аналіз тексту при дослідженні політичної спрямованості газети); паралельний, тобто у поєднанні з іншими методами (наприклад, в дослідженні ефективності функціонування засобів масової інформації), допоміжний або контрольний (наприклад, при класифікації відповідей на відкриті|відчиняти| питання анкет) [4, с. 129].
З огляду на те, що книга Юрія Рогози „Вбити Юлю” була в свій час досить популярною, користувалася шаленим попитом і була випущена найбільшим тиражем, вважаємо, що вона є найкращим зразком для дослідження використання політичного PR в масовій літературі. В даному випадку ми знаємо, що PR застосовується, але не знаємо, як саме це відбувається і як впливає на цільову аудиторію. Як бачимо, існує певне знання про незнання. Отже, на основі окресленої за гносеологічним аспектом проблеми визначаємо тему дослідження – „Масова література як засіб політичного PR на прикладі романів про Юлію Тимошенко”. Об’єктом дослідження обираємо книгу Ю. Рогози „Вбити Юлю”. Предмет контент-аналізу – використання PR на сторінках роману з метою впливу на ставлення читацької аудиторії до конкретних політичних лідерів.
Робоча гіпотеза: Книга „Вбити Юлю” – дієвий засіб політичного PR, що дозволяє створити позитивний імідж Юлії Тимошенко та зобразити в негативному світлі багатьох відомих політиків України.
Для проведення дослідження обираємо суцільну вибірку, тобто аналізуємо всі розділи книги.
На основі змісту роману за вимогами вичерпності, взаємовиключеності, надійності та узагальненості виділяємо ряд категорій та підкатегорій, які дозволяють здійснити глибинне дослідження тексту:

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

1. Оцінка діяльності особи з точки зору автора.
2. Лідерство політичних діячів.
3. Нонконформізм героїв.
4. Стратегічність мислення.
5. Професіоналізм.
6. Патріотизм.
7. Характер політичного діяча.
8. Трудоголізм.
9. Відважність (рішучість).

Класифікатор контент-аналізу поділяємо на блоки відповідно до описаних в книзі осіб. Одиницями аналізу обрані слова та словосполучення. Саме серед них відшуковуються посилання на ту чи іншу категорію, виражену вербальною ознакою.
Одиниці рахунку призначені для кількісного вираження насиченості повідомлення категоріями. В даному дослідженні використовується підрахунок частоти появи одиниці в тексті. Тобто фіксується не тільки присутність чи відсутність, а й кількість зустрічань.
З огляду на те, що книга вийшла в світ безпосередньо перед парламентськими виборами 2006 року, можемо зробити висновок, що її цільовою аудиторією є все населення України, яке має право голосу.
За категоріями проведеного контент-аналізу, отримуємо такі дані про Юлію Тимошенко:

• Позитивна оцінка з точки зору автора: 127;
• Яскраво виражене лідерство: 68;
• Нонконформізм: 16;
• Стратегічність мислення: 19;
• Професіоналізм: 35;
• Патріотизм (відданість країні та народу): 75;
• Сильний характер: 47;
• Самовідданий трудоголізм: 63;
• Рішучість та відважність: 24.

Таким чином, Юлія Тимошенко постає справжнім політичним лідером, який здатний повести за собою народ („зараз на неї моляться, в її честь називають новонароджених” [3, с. 14]; „ця дівчинка – героїня своєї країни…, вона – месія, для неї вже виділене місце в підручниках майбутнього” [3, с. 8]) та користується авторитетом не лише у колег, а й у опонентів („Мартинко відчув мимовільну пошану до Юльки” [3, с. 80]). Тимошенко зображена справжнім патріотом своєї Батьківщини, який за жодних обставин не піде на компроміс з олігархами та бандитами; вона – неабиякий трудоголік („Юля взяла зі столу тюбик „Візина”, капнула у почервонілі від добового напруження очі” [3, с. 33]), що володіє сильним характером („у неї, Юлі, вистачить сил на все” [3, с. 63]) та стратегічним раціональним мисленням.
Дещо іншими якостями володіє, на першу думку, соратник Юлії Тимошенко, Віктор Ющенко:

• Позитивна оцінка з точки зору автора: 43;
• Лідерство: -18;
• Нонконформізм: -54;
• Професіоналізм: -21;
• Патріотизм (відданість країні та народу): 17;
• Характер: -61;
• Рішучість та відважність: -23.

Отож хоча президент не постає абсолютно негативним героєм, адже все-таки не є байдужим до долі українського народу, проте головний акцент робиться на слабкості характеру Ющенка, на відсутності самостійності та рішучості в прийнятті рішень, на залежності від думки оточення. Ющенко зображений такою собі маріонеткою, що має виключно позитивні наміри, але не може їх реалізувати, оскільки вони абсолютно не співпадають з позицією ляльководів („сірі кабінетні люди-тіні постійно дратують Президента, намацавши болюче місце, в один голос нашіптують…” [3, с. 21]).
Головним із радників Ющенка на сторінках роману є Петро Порошенко. Ось яким зобразив його автор:

• Оцінка з точки зору автора: -45;
• Нонконформізм: -26;
• Стратегічність мислення: 24;
• Професіоналізм: -12;
• Патріотизм (відданість країні та народу): -37;
• Характер:- 15.

Як бачимо, Порошенко – не обділений стратегічним мисленням, внаслідок чого може вдало маніпулювати Президентом. Водночас він жодної уваги не звертає на інтереси та потреби народу, надаючи перевагу меркантильним цілям. Незважаючи на те, що Порошенко сам є ляльководом, він також не володіє сильним характером і багато в чому залежить від думки своїх соратників. Говорячи про образ вцілому, варто відзначити, що автор наділив його виключно негативними характеристиками та зобразив як людину підлу, ницу, вульгарну, яка прагне влади, безкарності, багатства („він мріяв про роль народного героя… Гарна роль, найвигідніша. Приємна в плані самолюбства, а вже в сенсі дерибану і зовсім безцінна – за інерцією гарантувала як мінімум рік цілковитої безкарності…” [3, с. 15]).
Схожими до Порошенкових характеристиками наділений ще один герой – Віктор Пінчук:

• Оцінка з точки зору автора: -47;
• Нонконформізм: -21;
• Професіоналізм: -9;
• Патріотизм (відданість країні та народу): -42;
• Характер: -39;
• Самовідданий трудоголізм: -26;
• Рішучість та відважність: -24.

Незважаючи на те, що саме вчинок Пінчука є ключовим у романі, сам політик постає нерішучою, абсолютно безхарактерною, постійно переляканою особою („зараз на нього із дзеркала дивився не звичайний Віктор Пінчерук, а незнайома, мокра людина, затиснута в грудку, з білими від жаху очима” [3, с.10]), яка боїться залишитися без підтримки („Зараз головне – що скаже Тато” [3, с.25]), а у всіх своїх діях керується виключно почуттям страху.
Досить цікавими рисами наділений Олександр Мороз:

• Оцінка з точки зору автора: -38;
• Нонконформізм: 6;
• Стратегічність мислення: 48;
• Професіоналізм: 18;
• Патріотизм (відданість країні та народу): -29;
• Сильний характер: 24;
• Рішучість та відважність: -12.

Мороз зображений найбільшим стратегом та тактиком серед усіх героїв роману. Він, немов шаховий гросмейстер, прораховує ситуацію на кілька кроків наперед („Сам Самич… вибудовував лінію майбутньої розмови” [3, с.61]), однак цю свою сильну сторону використовує виключно у власних інтересах, абсолютно ігноруючи потреби країни. Мороз практично у всьому наслідує свого особистого героя Штірліца і багато в чому стовідсотково уподобився йому. „Суть цього образу полягала в тому, що народ-обідранець прощав „своєму” все, за що інших негайно зараховував до фашистів (а в наші каламутні дні – до кровопивць-олігархів” [3, с.56-57].
Сильний характер Мороза дозволяв йому мати власну думку та не йти на чиємусь повідку, однак в той же час шпигунська обережність стримувала його від необачних та невивірених кроків, та ж сама обережність час від часу спонукала до вимушеного компромісу з опонентами.
Здійснивши порівняння всіх головних героїв книги (див. діаграму 1), помічаємо, що Юлія Володимирівна – єдиний позитивний персонаж твору. Отже, можна стверджувати, що книга має „проБЮТівський” характер і спрямована на просування цієї політичної сили та її лідера – Юлії Тимошенко – на виборах народних депутатів Верховної Ради України.
Таким чином, можемо дійти висновку, що виокремлена на початку дослідження гіпотеза повністю підтверджується, тобто книга „Вбити Юлю” є досить дієвим засобом політичного PR, що дозволяє створити позитивний імідж Юлії Тимошенко та зобразити в негативному світлі багатьох відомих політиків України. А це, у свою чергу, дозволяє нам стверджувати, що масова література, і справді, є ефективним знаряддям сучасних політтехнологів, які досить часто використовують її, щоб заручитися підтримкою електоральних мас.

Список використаних джерел та літератури

1. Кокотюха, А. Як Юля на письменників впливає [Текст] / А. Кокотюха // Пост-Поступ. – 2008. – №8(28). – С. 16.
2. Кочубей, Л. Політичний PR: управлінська складова [Електронний ресурс] / Л. Кочубей. – Режим доступу до статті: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=28&c=713. – Заголовок з екрана.
3. Рогоза, Ю. Вбити Юлю [Текст] / Ю. Рогоза. – Х.: Фоліо, 2006. – 95 с.
4. Марченко, К.В. Материальная сторона жизни в зеркале субъективных смыслов: опыт контент-анализа [Текст] / К.В. Харченко // Социология: методология, методы, математическое моделирование. – 2009. – №1(28). – С.129-148.

Перелік ключових слів: вибори, засіб, імідж, книга, масова література, політика, PR.

Інші записи:

Катерина Тодоренко Студентські публікації, Факультету політико-інформаційного менеджменту