Автор статті:

Гончарук Оксана

Перш за все, варто відзначити, що в Острозі у міжвоєнний період не припиняли функціонувати такі осередки культурного життя як братства. Братство імені князів Острозьких (утворилося у1909 році) – просвітницьке і краєзнавче товариство, що визначило своєю метою збереження, реставрацію, вивчення і популяризацію пам’яток Острозької старовини, заснувало у 1916 році історичний краєзнавчий музей. Воно стояло біля витоків відродження Острога. Історико – культурний заповідник– спадкоємець справ Братства імені князів Острозьких – оберігає пам’ять про дев’ять віків історії міста.

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Як відомо, після Ризького договору 1921 року Острог відійшов до Польщі [1, c. 4]. 20 – і роки його історії все ще залишаються малодослідженими. Тому будь –яка згадка про Острог цього періоду є важливим доповненням до 900 – літньої історії міста. Є дані, де описується славний рід князів Острозьких, пам’ять про яких ще збереглася. Жива вона не тільки в письмових згадках історії країни, яких стосовно міста Острога збереглося, на жаль, небагато, не тільки в наукових дослідженнях Волині та Польщі, але вона жива в умах і серцях острожан та жителів Давньої Волині і досі. Славний воїн на полі бою, захисник руського та чеського народів, відомий політичний та державний діяч, з яким рахувались королі польські і до порад якого прислухались, князь Костянтин Острозький відомий всьому світу. Не менший слід в історії залишив його кровний родич Федір (Феодор), який на схилі віку став ченцем Києво – Печерського монастиря. Якщо про його світське життя збереглося багато відомостей (зокрема літописець, зазначає, що він був “муж великої діяльности й валечности”, брав участь у відомій битві під Грюнвальдом у 1410 році, пізніше підтримував гуситів у Чехії), то про його життя в Печерському монастирі знаємо дуже мало. Відомо лише, що він прийняв постриг під ім’ям Феодосія й віддався подвигам мовчання й послуху. Дата смерті його докладно невідома ( приблизно 1446 рік чи початок 50 – х років ), а мощі його спочивають у Дальніх печерах Києво – Печерської лаври [2, c. 6]. На початку ХХ століття пам’яті цих славних князів були присвячені й деякі інші установи. В1908 році широко відзначалося 300 – річчя з дня смерті засновника Острозької Академії князя Василя – Костянтина. Ця подія спонукала інтелігенцію до конкретних справ, провідником яких у життя стала релігійно – просвітницька і науково – краєзнавча організація – Братство імені князів Острозьких під покровом преподобного князя Федора. Установчі збори Братства відбулися в лютому 1909 року, а 11 (24) травня цього ж року – в день святих Кирила і Мефодія – був обнародуваний його статут [1, c. 4]. Першим головою Братства був обраний директор гімназії Іван Окойомов; пізніше цю посаду обійняв мировий посередник Ілля Івашкевич. Ініціатором створення Братства, його провідним діячем, організатором усіх справ і починань був спостережник церковно – парафіяльних шкіл Острозького повіту священик Михайло Тучемський (1872 – 1945 рр.). Своїм головним завданням Братство імені князів Острозьких визначило збереження, вивчення та популяризацію пам’яток острозької старовини. Наприкінці 1909року воно розпочало народні читання з лекціями на історико – краєзнавчі теми, здійснювало випуск популярних видань ( серед яких підготовлені М. Тучемським “Преподобный Феодор, князь Острожський”, “Сторожевой замок князей Остожских в Остроге”, “Город Острог в современном князю К. К. Острожскому состоянии”). В 1910 році при Братстві були засновані давньосховище та бібліотека, почали комплектуватися збірки стародруків, рукописних книг, архівних документів, нумізматики, церковного мистецтва, археології інших старожитностей, насамперед пов’язаних з добою князів Острозьких [1, с. 5]. Список колекції давньосховища відкривала Острозька Біблія 1581 року, два підсвічники князя Василя – Костянтина Острозького 1575 року, печатка міста Острога 1700 року. Головна заслуга Братства перед Острогом, Волинню, українським народом – порятунок та реставрація визначної пам’ятки вітчизняної архітектури XVI століття – Вежі Мурованої на Замковій горі. Її відбудова здійснювалася за допомогою народних пожертв. Авторство проекту ремонтно – реставраційних робіт в замку належить волинському єпархіальному архітектору Володимиру Леонтовичу, консультантом проекту був академік архітектури Петро Покришкін. Сприяння та допомогу надавали Київське товариство охорони пам’яток старовини та мистецтва, Імператорська Археологічна Комісія в Санкт – Петербурзі, депутати Державної Думи від Волині, особливо єпископ Кременецький Никон (Безсонов). Війна не дала змоги відразу втілити у життя головну мету Братства – відкрити у відреставрованих приміщеннях замку історичний музей. Натомість тут розташовувався військовий госпіталь місцевого комітету Червоного Хреста для поранених солдатів [1, c. 4]. Але через постійні зміни влади в місті у 20 – 30 роки братство імені князів Острозьких, як і більшість церковних братств того часу, мало невизначений статус і в його розпорядженні були незначні кошти, тому братчики не могли багато зробити для увічнення імені Острозьких. Із речей, що були відказані в дар церквам, на 1927 рік збереглися такі пам’ятки: Біблія, про яку вже згадувалося, мідний п’ятисвічник, напрестольний мідний хрест з срібними прикрасами та ікона преподобного Феодора давнього письма, яку в 1927 році реставрував місцевий художник Гудєв [3, c. 7]. Братство імені князів Острозьких заклало міцний фундамент систематичній науково – музейній праці та краєзнавчим дослідженням в Острозі. Отже, не зважаючи на непевну політичну ситуацію в країні в 20 – 30 – ті роки, церковно – громадські та культурно – просвітницькі організації Острога продовжували, як і раніше, відігравати важливу роль у справі збереження цієї чудової пам’ятки історії, якою є місто Острог. Події 1918 – 1939 років, а особливо закриття товариств, нерідко арешти та депортації їх керівництва і активу органами поліції не сприяли збереженню архівів острозьких організацій. Завдяки фондам польських державних установ, перш за все, відділу безпеки Острозького (з 1925 року Здолбунівського повітового) староства збереглися формуляри і анкети острозьких організацій, матеріали спостережень за ними, протоколів зборів, які дають можливість ознайомитися з діяльністю Російського благодійного товариства. Воно було засноване на початку 20 –х років на кошти Православного Церковного святого Кирило – Мефодіївського братства, Братства імені князів Острозьких під протекторатом преподобного Федора Острозького, російської інтелігенції. Велику матеріальну допомогу товариству надав поміщик Петро Михайлович Міркович із села Розваж. Російське благодійне товариство було зареєстроване 28 червня 1924 року. Головою обрали місцевого лікаря Хроневича Степана Ксенофонтовича. Для товариства по вулиці Дубенській було побудовано одноповерховий будинок, який був покритий черепицею [ 4, c. 188]. Товариство було організоване виключно в благодійних цілях. В ньому панувала атмосфера дружби, любові, взаєморозуміння. Тут збиралися місцеві інтелектуали, об’єднані єдиною ціллю – творити добро людям, надавати духовну та матеріальну допомогу всім, хто її потребує. Його членами були представники російської інтелігенції, царські офіцери, емігранти з Росії, священослужителі. Кожний член товариства щомісячно в його скарбницю вносив 50 грошей [4, c.187]. При товаристві було зібрано чудову бібліотеку, яка у своєму складі мала книги російських та світових класиків. Деякий час її завідувачем був Костянтин Мокшанський. При ній функціонувала читальна зала, де можна було прочитати нові газети та журнали, продекламувати вірші в колі друзів, пограти в лото та карти. Бібліотека Російського благодійного товариства була зареєстрована в 1925 році за адресою: вулиця Дубенська, 51 та нараховувала на той час 1733 книги російською мовою. Свого часу бібліотекою завідувала також Євгенія Коломацька. Один раз на рік проводилися загальні збори членів Острозького відділення Російського благодійного товариства [ 4, c.188 ]. Вступним словом засідання товариства завжди відкривав Степан Ксенофонтович Хроневич. На зборах обов’язково обирали президію (при цьому варто зауважити, що головою постійно обирали поміщика Петра Михайловича Мірковича). Хвилиною мовчання присутні віддавали шану померлим за минулий рік. На спільному зібранні розглядали та затверджували бюджет товариства, проводили вибори членів управління та ревізійної комісії. Оголошувалася подяка найбільш активним членам товариства, розглядалися та вирішувалися всі нагальні питання. На перших загальних зборах членів товариства було прийнято його Статут : 1. Метою Російського благодійного товариства є надання матеріальної та духовної допомоги, допомоги в культурно – просвітніх потребах, а також надання правової допомоги польським громадянам російської національності, а також людям, які не мають громадянства, але є росіянами за національною приналежністю. 2. Всі члени Російського благодійного товариства поділяються на постійних та тимчасових. Дійсним членами товариства можуть бути представники чоловічої та жіночої статі, які досягли повноліття та є польськими громадянами російської національності. Тимчасовими членами товариства можуть бути як чоловіки, так і жінки, які є повнолітніми, не мають громадянства та є представниками будь – якої національності, вільні за віросповіданням , але повинні підтримувати роботу товариства. 3. Особам, які мають бажання стати членами товариства, необхідно написати заяву на ім’я членів управління та мати при собі дві рекомендації. [4, с. 188] У товаристві святкували Дні культури. В російському товаристві збиралися після церковної відправи в Кафедральному Богоявленському соборі. Спочатку слухали доповідь, присвячену творчості відомого вітчизняного письменника чи композитора. Після виступу відбувався концерт. Арії з опер виконували Л. Смовська, Т. Берестовська, Б. Тульчинський, К. Козар. Російські романси чудово виконували А. Туркевич, Т. Туркевич, М. Нестерук, Є. Комарова, М. Степанович. Своїм співом приносили радість членам товариства Т. Нольє – Мазуркевич, Л. Викшемська, А. Поліщук. Партію біля роялю завжди чудово виконували О. Петренко та Н. Лисяна. Часто в товаристві ставили спектаклі за п’єсами О. Островського. Великою популярністю серед глядачів користувалися “Мертві душі” М. Гоголя, де роль Коробочки успішно виконувала Н. Бичковська. В товаристві була поставлена оперета “ Гейша ” [4, c. 189 ]. Перед такими вечорами Правління товариства розсилало квитки з запрошеннями: “Правління Російського благодійного товариства в місті Острог має честь запросити Вас з сім’єю на святкування “Дня культури”, яке відбудеться в приміщенні Російського благодійного товариства”. У даному запрошенні було також надруковано програму вечора за наступним зразком: 1. Церковна відправа в Богоявленському соборі о 12. 00 годині. 2. Відкриття – Доповідь на тему “ Чехов та сучасність ” – головний доповідач С. Г. Лобачевський. 3. Ювілей Чехова А. П. 4. Концерт за участю Т. С. Нольє – Мазуркевича, А. З. Поліщука, Т. Ніщинського. За роялем – О. Петренко. Режисер – А. Улуханов. 5. Буфет – Танці – Оркестр. 6. Дохід на користь товариства. Ціни від 2.50 злотих до 49 гривень. 7. Початок о 8 ½ годині вечора. Вхід за запрошенням. Правління товариства [4, c. 189 ] Зала, в якій проходили такі вечори, була розписана за мотивами російських народних казок відомим острозьким художником Костянтиновим Володимиром Степановичем. Після концерту починалися танці. Музика звучала у виконанні польського воєнного оркестру та єврейського джазу. Музиканти були друзями товариства і їх завжди запрошували на подібного роду вечори. Після концерту починали працювати ринки. В буфеті можна було придбати смачні тістечка, випити філіжанку кави чи склянку чаю. Солодкий стіл готували представниці товариства. В буфеті чергувала по неділях кожна жінка товариства. Поблизу приміщення Російського благодійного товариства було збудовано погріб, в якому зберігали солодощі. Всі кошти, отримані в результаті проведення вечорів, використовувалися виключно для благодійних цілей. Товариство платило за навчання в гімназіях та школах, допомагало бідним студентам, незаможнім сім’ям [4, c. 190 ]. Досить часто в Російському товаристві влаштовували для дітей бали, спектаклі, розігрували різного роду лотереї. Заможні євреї приносили в товариство для розіграшів іграшки. Великою популярністю серед дітей користувалися казки, які ставили А. Даненкович та М. Юр’єва (мати одного з керівників Російського культурного товариства в Польщі після Другої світової війни, письменника та історика П. Юр’єва). Всі ролі в казкових спектаклях грали діти членів товариства. У товаристві було поставлено казки “Зачарований царевич”, “Ляльковий переполох”, “Казка про сплячу царівну та сім богатирів”. Театральні костюми для дітей шили жінки з товариства. Часто в казках ставили “живий образ Русалки”. Зачіска та одяг для дітей були прикрашені білими лілеями. Звучала тихо музика у виконанні А. Даненковича. Учасники спектаклю в театральних позах на сцені без будь – яких рухів стояли кілька хвилин, потім всі по черзі починали рухатися, а Л. Покалло танцювала. І знову все повторювалося кілька разів. А на Різдво для дітей завжди влаштовували бали. Різдвяну ялинку, як правило, проводила Т. Папашиха. Роль Діда Мороза виконував Костянтин Мокшанський. Підготовкою призів, новорічних подарунків займався жіночий комітет. Було весело і дорослим, і дітям. Активним членом Російського благодійного товариства був Йосип Владиславович Новицький, директор Острозького музею, що розміщувався поряд. Йосип Владиславович був високоосвіченою людиною, вченим – істориком. Його цікаві лекції користувалися популярністю. В зібранні експонатів для музею допомогло саме товариство. Особливо полюбляли бувати в гостях у Новицького діти з товариства, яким він розповідав багато цікавих історій про свої подорожі по світу, про існуючі легенди. У 1933 році приміщення дуже постраждало під час нічної пожежі. Приміщення загорілося вночі. Гасили її всі члени товариства. До його відбудови взялися одразу після пожежі. За досить короткий проміжок часу воно було відбудовано та набуло більш величного вигляду. 12 січня 1935 року о 20. 00 годині було урочисто відкрито та освячено знову відбудоване приміщення [ 4, c. 191 ]. Варто зауважити, що Російське Благодійне Товариство було всепольською організацією з багатьма місцевими відділеннями і головним правлінням у Варшаві. Наприклад, крім Острога, його відділення існувало в повітовому центрі Здолбунові, мало там власну бібліотеку – читальню вартістю понад 4000 злотих, довголітнім головою його правління був Олександр Шохін, хімік за спеціальністю. В документах відділу безпеки повітового староства відзначалося, що Здолбунівське та Острозьке відділення товариства перебувають під політичним впливом партії “Русское национальное объединение” (РНО), зокрема члени їх правлінь дотримуються монархічних переконань і є симпатиками цієї партії, яка, хоч і діяла легально, брала участь у виборах до сейму і сенату, але перебувала під поліційним наглядом, підозрювалась у прагненні до відновлення Російської імперії, у зв’язках із закордонними білоемігрантськими центрами, які на незалежну Польську державу дивилися як на географічну новину і тимчасове явище і не відмовлялися бачити відновлену імперію неодмінно у кордонах від Варшави до Тихого океану [5, c. 93]. Крім Російського благодійного товариства, в Острозі і в повіті в 20–30–і роки минулого століття працювало більше десяти товариств та організацій добродійного характеру, побудованих переважно за національно – релігійною ознакою. Серед них – Українське допомогове товариство, терен діяльності якого охоплював весь повіт, зареєстроване у Волинському воєводстві 2 серпня 1929 року. Нараховувало 150 членів. Головою товариства був Юрій Богацький (згодом – Яків Іванов), членами правління – Ганна Габітова, Микола Ковальчук, Михайло Білоус[6, c. 5]. Плеяда острозького римо – католицького костелу була резиденцією Польського товариства добродійності, зареєстрованого воєводством 31 серпня 1926 року. Воно об’єднувало 65 членів, переважно жінок. Головою товариства був відомий острозький лікар Піотр Заславський, до складу правління входили місцеві католицькі священики Юзеф Пташинський і Владислав Арендарський, дружина директора гімназії Миколи Лисакова та інші. Відділення в Острозі і Здолбунові мало Товариство опіки над єврейськими сиротами і залишеними дітьми на Волині. В Острозі йому належав власний будинок на вулиці Кляшторній вартістю 8000 злотих, у якому з 26 лютого 1924 року і розпочало свою діяльність відділення заснованого в 1923 році загальноволинського товариства, утримуючи Будинок сиріт – заклад закритого типу[1, c. 4]. До організації належало понад 90 членів, свого часу правління очолювали С. Фришберг, Й. Пірільмітер, К. Гурвіц, С. Кусман, М. Толнін. Серед єврейського населення Острога працювало також благодійне товариство “ Гемілус – Хесед ”, що займалося організацією безпроцентних позичкових кас. Головна частина капіталу для ведення такої неприбуткової справи була виділена острозькому товариству американською організацією “Джойнт ” понад 27 тисяч злотих. Перед Другою світовою війною товариство нараховувало 177 членів, очолювалося Аврумом – Ароном Фінкельштейном (раніше – Марією Гольбертовою), до правління входили рабин Мордко Гюнберг, аптекар Абрам Шраєр, купець Йосип Фішман, канцелярист Яків Гурвіц. Близькими до добродійних за своїм характером були санітарні організації – острозьке відділення Товариства охорони здоров’я єврейського населення в Польщі (ТОЗ), Товариство боротьби з туберкульозом в Острозі, повітове відділення і місцеві гуртки Польського Червоного Хреста [1, c. 4]. Чи не найбільше збереглося архівних документів про діяльність ТОЗу, загальнопольської організації, острозьке відділення якої відкрилося у вересні 1923 року. Знаходилось воно спочатку по вулиці Дубенській, згодом – у власному приміщенні за адресою Татарська, 81. Товариство нараховувало в Острозі 92 дійсних членів [1, c. 4]. Довголітнім головою його був Йосиф Розенштром, напередодні війни ним став секретар острозької міської єврейської гміни Хаїм Давидзон. Серед активних членів правління зустрічаємо прізвища Еми Розенштрамової, Арона Ожаровкєра, Кіри Гурвіц, Зельмана Зільберштейна та інші. Джерелами надходження коштів товариства були членські внески, прибутки від вистав та вечорів, пожертви приватних осіб, субсидії держави, органів міського самоврядування, єврейської гміни, центрального керівництва ТОЗу. Серед головних напрямків діяльності виділяються розповсюдження медико – санітарної періодики, плакатів, буклетів, листівок, надання консультацій в амбулаторії товариства, утримання станції опіки матері і дитини (видача молока, цукру, рису, риб’ячого жиру, борошна, каші, медичний огляд матерів та дітей лікарем, домашні відвідини фельдшером); утримання зуболікарського кабінету, опіка 40 найбідніших дітей 4 – 7 – річного віку, що отримують виховання і засоби існування, організація в літні місяці дитячих таборів для найбідніших дітей шкільного віку – 2 зміни по 65 дітей, надання 250 найбіднішим школярам додаткових сніданків із булочки і склянки молока чи кави. Щорічні витрати організації на вказані цілі досягали 14 тисяч злотих [1 c.4]. Помітну роль в справі охорони здоров’я відігравало Товариство боротьби з туберкульозом в Острозі, що, крім власне міста, поширювало свою діяльність на гміни Новомалин, Сіянці, Хорів. З 1 квітня 1927 року товариство утримувало на членські внески, добровільні пожертви, прибутки від добродійних акцій, а також урядові субсидії амбулаторію – консультацію. Наприклад, за другий квартал 1939 року остання прийняла 195 відвідин, надала 140 порад, виявила 23 хворих туберкульозом, 3 особи направила до лікарні, 1 – до санаторію, 20 – на лікування кварцевими лампами. Членами товариства було 72 особи різних національностей ( серед них – 20 поляків, 12 українців, 17 росіян, 1 чех, 19 євреїв ), яких об’єднала справа боротьби із страшною хворобою [1, c. 4]. Цікаво, що його очолював голова Російського Благодійного Товариства лікар Піотр Заславський, скарбником був пенсіонер – фінансист чех Ярослав Томашек, а членами правління – Софія Фришберг, лікар Микола Янчевський, лікар Олександр Диджул. Діяльність зазначених товариств припинилася після вересня 1939 року. Під час перебування Острога у складі Польщі в будинку лікаря Волого розміщувалось Польське благодійне товариство. Воно надавало матеріальну допомогу бідним учням, студентам, всім членам товариства, які її потребували. При товаристві працювала бібліотека, книги якої в основному були польською мовою. Тут часто проводилися благодійні вечори. Отже, у міжвоєнний період в Острозі функціонувала велика кількість благодійних товариств, які проводили не лише благодійницьку, але й культурну роботу серед жителів Острога та його околиць.

Стаття присвячена функціонуванню благодійних товариств в Острозі між двома світовими війнами. Ключові слова: Острог, міжвоєнний період, братство, благодійність, товариство, відділення.

Статья посвящена функционированию благотворительных обществ в Остроге между двумя мировыми войнами. Ключевые слова: Острог, междувоенный период, братство, благотворительность, общество, отделение.

The article is devoted to activity of charitable associations in Ostrog between First and Second World’s Wars. The author making an attempt say a few words about history of charitable associations, paying attention on the main aspects of their activity. Keywords: Ostrog, the period between First and Second World’s Wars, fraternity, charity, association, department.

Гончарук Оксана Ігорівна

Факультет міжнародних відносин

Спеціальності “Історія”

Група І-41

Трофимович Володимир Васильович

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії

Факультет міжнародних відносин

Острогіана

Інші записи:

Гончарук Оксана Гуманітарного факультету