Автор статті:

Ірина Мельник

Анотація. Стаття присвячена розгляду актуальних питань сьогодення, таких як: формування та пропаганда української національної ідеї та ідеалів в умовах процесу державотворення та розвитку інформаційного медіа-простору. Головна увага зосереджена на ролі регіонального телебачення (на прикладі телерадіокомпаній Західної України) як засобу комунікації, що найбільш позитивно впливає на зміцнення духовності, національної ідентичності, самобутності та моралі, на підтримку національної ідеї, які є обов’язковими складовими незалежної, демократичної держави з багатим історичним минулим та світлим майбутнім.

The article is devoted to the consideration of the present time vital questions such as the formation and propaganda of the Ukrainian national idea and the ideals under conditions of the process of state establishing and the development of the mass media sphere. The main attention is focused on the role of the regional television (as exemplified by the television and radio companies of Western Ukraine) as the means of communication, which the most positively influences on strengthening of spirituality, national identity, originality and morality, on support of national idea, which are the indispensable components of independent democratic state with rich historical past and bright future.

Постановка проблеми. Одним із головних чинників духовного об’єднання ідеєю державності були і будуть національні засоби масової інформації. Саме вони уособлюють та формують світогляд народу, творять політичний імідж країни на міжнародній арені, спрямовують суспільство на вирішення державотворчих завдань. Від позиції українських ЗМІ, і зокрема, телебачення, багато в чому залежить не лише модель подальшого розвитку українського суспільства, але й те, як у цьому суспільстві буде почуватися громадянин України.

Усвідомлення українською нацією потреби у створенні чітко продуманої, послідовної державної стратегічної програми підтримки телеканалів, які сприяють утвердженню духовно-національної ідеї та ідеалів, наслідуванню елементів національної моралі, є запорукою успішної реалізації специфічних можливостей телебачення, яке має бути засобом не лише інформування, розважання, а й морального, національно-патріотичного, релігійного виховання – найважливіших складових процесу формування духовності особистості [7, с. 231]. Надзвичайно важливу роль у цьому процесі має телебачення на регіональному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема вивчення понять “національна ідея” та “національний ідеал” розглядалася і розглядається значною кількістю вчених та науковців, наприклад: А. Свідзинським, Ю. Бадзьо,  Н. Гречкою, О. Гринівим, М. Жулинським, Ю. Римаренко. Питання місця та ролі регіонального телебачення у формуванні національної свідомості та духовності, у пропаганді національних ідеалів стало предметом вивчення у наукових дослідженнях І.Л. Пенчук, М. Гриценка, М. Боришевського, Н. Темах, С.В. Кузнєцова та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою статті є вивчення та визначення механізмів формування регіональним телебаченням української національної ідеї та ідеалів. Для досягнення мети поставлені такі завдання:

-                     на основі аналізу наукової літератури уточнити поняття “національна ідея” та “національний ідеал”;

-                     визначити  чинники та необхідні умови формування та підтримування в суспільстві національних ідеалів;

-                     з’ясувати роль регіонального телебачення (на прикладі телерадіокомпаній Західної України) у процесі формування та пропаганди національної ідеї та ідеалів, національної свідомості та ідентичності.

Викладення основного матеріалу. Людина – суспільна істота і, виходячи з тези про єдність людської психіки, можна твердити, що будь-якій людській свідомості властиве самоусвідомлення (внутрішнє пізнання своєї сутності, своїх можливостей, самовизначення себе в соціумі і зовнішнє усвідомлення своїх особливостей через індивідів, із яких спільність складається), яке здійснюється історично, суспільно та індивідуально, одночасно є потребою духовного поступу і виявленням індивідуальної життєвої волі та волі нації.

Україна проголошена демократичною та національною державою. Але за відсутності сприятливих соціальних, економічних, духовних і культурних умов розвитку зберігається глибока прірва між елітами й широкими масами населення. Окрім цього ознаками соціально-політичної, економічної та ціннісно-культурної ситуації є відсутність у громадян відчуття власної причетності до суспільних процесів. Маємо в результаті кризу ідентичності і комплекс меншовартості, які під впливом історичного минулого породжені підсвідомими і свідомими сподіваннями, що національне, релігійне, економічне, політичне благополуччя прийде ззовні [2, с. 25]. Це очікування правди, свободи і справедливості ззовні є, на жаль, стрижнем української ідеї-ідеалу і зараз. Звичайно, значно легше чекати в мрійливій задумливості і журбі, ніж в несприятливих умовах, ризикуючи свободою і життям, спонукати себе до самостійної роботи духу, плекати в собі мужнє начало, активну відповідальність за свою сім’ю, націю, державу, Як не прикро, це й є менталітет української нації, як такої. І не має значення, які обставини до цього призвели.

Який би напрямок розвитку наша держава не обирала на шляху до незалежності і після її проголошення, найбільший інтерес для неї повинні  мати національна ідея та ідеали. Однак, проблема формулювання цих явищ, яка є не абстракцією, а вплетеною в повсякденне життя категорією, залишається не розв’язаною. До національної ідеї та ідеалів апелюють (і ними спекулюють) різні політичні сили, їх часто й неоднозначно тлумачать ЗМІ.

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Науковець Ю. Римаренко потрактовує національну ідею, як на психологічний феномен народного буття, менталітету народу, що згуртовує його в єдине ціле і є одним із основних постулатів українського національного відродження у сфері державності. Усвідомивши ідею нації як самостійного суб’єкту історії, котрий прямує до найвищого розвитку загальнолюдських цінностей буття, українці повинні спрямовувати свої зусилля не лише на вивчення та збереження найліпших рис своєї вдачі, але й на вироблення активно-зацікавленої позиції по відношенню до суспільства та держави, на переборення комплексу меншовартості та зневіри у власних силах, на усвідомлення простої істини: “щоб вижити, треба стати господарем власної долі” [8, с. 156]. Головною спрямованістю національної ідеї повинно стати перетворення народу у націю, а відтак – введення цього народу у історію, подолання природної замкненості його життя і відокремленості від світового загалу.

Національна ідея, втілена в культуру, утворює національний духовний ідеал і в силу цього визначає формування національної вдачі. Незаперечним є й те, що вся життєдіяльність людей спрямовується ідеалами і підпорядкована ним. Український національний ідеал – це органічний сплав окремих ідеалів, які – кожен на свій лад – відображають визначальні потреби історичного розвитку українського народу, сутнісні аспекти його буття, його життєві вимоги, доленосні, але поки що не вирішені завдання, без усвідомлення, вирішення та задоволення яких народ не здобуде свободи [3, с. 81]. У значення слова “ідеал” зазвичай вкладається такий зміст: це найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їх діяльністю, прагненнями, а ідеал національний Ю. Римаренко визначає таким чином: “створена в уявленнях картина національного життя у соціально-облаштованому суспільстві, повна гармонії інтересів, що є простором для розвитку національної культури” [8, с. 157].

Не може бути національної самостійності, якщо народ у своєму духовному розвитку не вийшов із меж етнографічної свідомості й не піднявся до рівня розуміння свого національного “я”, тобто усвідомлення того, що моє національне “я” – не малорос, і, тим більше, не “хохол”, а українець, що єднає всіх українців у єдину національну родину – українську націю [9, с. 14]. “Ми, – писав І. Франко, – мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І це почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні – всі без виїмка – поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природніми засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично часткою його” [1, с. 35-36]. На цій основі І. Франко формулює ідеал національної свідомості як духовної підвалини єдності нації та національної самостійності. Нація єдина, якщо її дух пройнятий високою національною свідомістю.

Національний ідеал – це не тимчасовий клич, не мода, це велика історична відповідальність перед народом і своїм сумлінням. Хто відданий українській нації, хто почувається українцем за переконанням, душею та серцем, той не може бути “перевертнем” і зрадником, той вірою і правдою служить своєму народові, є жертовним борцем за здійснення національного ідеалу. “Ми, – писав І. Франко, – мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати” [1, с. 37].

Вирізняючи та формуючи національну ідею та ідеали для України, необхідно шукати не тільки ті “больові точки”, що роз’єднують нас, а й “точки дотику”, що об’єднують. Адже найважливіше завдання національної ідеї саме для України — це не лише забезпечення достойного життя людей (це само собою зрозуміло для будь-якого народу), а, насамперед, — згуртування нації, яка упродовж досить тривалого часу була розірвана [5, с. 3].

Змістовне наповнення національної ідеї має відбуватися з урахуванням національних культурних традицій українців, а також сприяти виконанню громадянами свого соціокультурного й політичного обов’язку: поважаючи свободу вибору, виражати основні прагнення народу, що формувалися впродовж останніх десятиліть. Звідси необхідною умовою духовного, культурного, економічного піднесення українського народу є витворення такого ідеалу, який ґрунтувався б на пріоритеті особистості як основної суспільної цінності і вирішальної рушійної сили будь-яких процесів у суспільстві, а виховання повинно зробити людину спроможною виробити і поширити ідеали на своє життя.

Надзвичайно важливим в сучасному українському суспільстві є завдання формувати імунітет проти антиукраїнських, антидержавних ідей; дух держави, енергію слова спрямовувати на виховання національної гордості молодої людини, поваги до національних ідеалів та ідей, стимулювати мислення, систематично впливати на формування свідомості. Без сумніву, неабияке значення в реалізації цього завдання мають процеси суспільної комунікації, необхідна динаміка, масштаб і зміст яких забезпечується через національну систему мас-медіа. Тут першочергову роль відіграє телебачення, переважно регіональне, передачі якого покликані допомагати молодій людині збагнути, хто вона, визначаючи її індивідуальність, чого вона прагне, передбачаючи мету, що для цього треба зробити, вказуючи шляхи до успіху, давати відчуття перемоги, приносячи моральну винагороду. Регіональні телеканали пропонують такий телепродукт, зміст якого б відповідав стереотипам національної самосвідомості українського народу й об’єктивній реальності. Це не тільки оспівування легендарних етнічних образів, а систематичний і доволі інтенсивний показ гідності нації, пропагування національної мови, оспівування національного духу, духовного життя [4, с. 37]. Виконуючи інформаційно-пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативно-естетичну та соціальну функції, регіональне телебачення сприяє утвердженню високих духовних і моральних цінностей, українських національних ідеалів та ідеалу молодого українця, що можна проілюструвати на прикладі діяльності телерадіокомпаній Західної України (“РТБ”, “Нова Волинь”, “Галичина”, “НТК”, “НТА”, “TV-4” та “БУК”).

Виховання почуття власної гідності й патріотизму у людини починається із подолання комплексу меншвартості, зруйнування стереотипів про українську відсталість і провінційність. Воно базується на історичній пам’яті (національних традиціях, символах) та національній культурі (духовній, матеріальній). Героїзація історії допомагає творенню нового іміджу нації з модерною культурою. Відродження і розвиток духовності та національної самосвідомості, ознайомлення телеглядачів з класичною та сучасною українською та світовою культурою і мистецтвом, традиціями та історією рідного краю – все це є основним напрямом діяльності регіонального телебачення України на благо утвердження національної ідеї та ідеалів.

Знаючи, що національний ідеал усвідомлюється молоддю через романтизацію історії, що системний, комплексний підхід до аналізу та тлумачення історичних фактів, подій налаштовує глядача на те, щоб знімати мірку з величі, а не з принижень, що на утвердження національних ідеалів ефективно впливають етно-специфічні культурні зразки, мова, традиції, звичаї, місцевий матеріал, регіональні українські телеканали продукують та пропонують серію програм, які спрямовані на досягнення вище названих аспектів. Прикладом можуть стати телепередачі, створені телерадіокомпаніями Західної України, такі як: “Моя родина – Україна”, “Без права на забуття”, “Вічне древо”, “Палітра мого міста”, “Місто Кола – спадок предків”, “Українські традиції”, “Мій рідний край”, “Культура і мистецтво, “Червоної Русі – підкова золота”, “Духовність та український світ” та ін. Своєю змістовною наповненістю вони виконують виховну роль у процесі пропаганди та формування національних ідеалів, свідомості, ідентичності.

Формуючи національну ідею у свідомості українців, не варто забувати про особливі і визначні дати в історії українського народу загалом, і в житті історичних постатей зокрема. Також, у час переоцінки культурних цінностей особливо гостро для патріотично налаштованої молоді постало питання стереотипу національного героя. Все це має велике значення у пропаганді національних українських ідеалів і тому займає особливе місце у змістовному наповненні телепродукту регіональних телеканалів, які створюють спеціальні програми, в яких розповідають про видатних українців, про їх вклад в історію і культуру, про знаменні історичні події минулого, про історичний досвід народу, про місце України на політичній карті світу. Наприклад, телепередачі: “Почерк долі”, “Цей день в історії”, “Так було”, “Не чекали”, “Життєві історії”, “Знай наших”, “Слід”, “Унікальна Україна”, “Строката планета”, “Невигадані історії”, “Славетні імена України”, “Пам’ять”. Новаторство таких програм полягає у тому, що вони подають багато нових відомостей про життя видатних людей, подробиці про значні історичні події, які раніше замовчувалися. Огляди минулого створюють широку панораму історії, оперуючи різним часом і простором, вони показують єдність ходи історичного часу і його вплив на наше життя.

Регіональне телебачення відіграє важливу роль у національній системі, зокрема, якщо воно передбачає право меншин виражати себе. Разом із загальнонаціональними телерадіокомпаніями регіональне телебачення, що підтверджено на прикладі телеканалів Західної України формує духовні інтереси різних категорій населення, орієнтує на нові цінності, сприяє збереженню регіональної ідентичності й культурної спадщини, зміцнює моральність у суспільстві, виховує і розвиває національну свідомість, утверджує принципи державності незалежної України, сповідує християнську мораль, адже коли відроджується духовність, тоді відроджується і міцнішає держава.

Позитивний вплив діяльності регіональних телерадіокомпаній у пропаганді національних українських ідеалів забезпечується також професіоналізмом журналістів, основою якого є національна свідомість, моральність, громадянська позиція, здорові естетичні смаки, знання специфіки телевізійної комунікації, дотримання принципів журналістської діяльності, а також врахуванням вікових, соціальних, культурних, освітніх, професійних, національних особливостей людини [6].

Висновки. Отже, говорячи про виховання національних ідеалів в українців, варто зазначити, що, спрямовані у майбутнє, вони виростають із минулого. Висвітлення регіональним телебаченням нашої історії, культури, мистецтва, літератури, звичаїв, традицій, звільнення від упередженості, різноманітних табу, популяризація справжніх національних святинь, утвердження у свідомості україноцентризму, максималістської культури державотворення є важливою передумовою національної злагоди та засобом фомування і пропаганди національної ідеї. У державі кажуть: сильна Україна — це сильні регіони. Особливості життя кожного регіону, його минуле і теперішнє, що транслюється місцевими телерадіокомпаніями складають загальну картину життя держави, її етнічної цілісності. Інтелектуальна, культурна еліта, представлена тележурналістами регіонального рівня працює на формування національних ідеалів, а справа народу – надихатись ними,  маючи на меті побудову нового, справедливого, вільного українського суспільства, розвиток якого б забезпечила власна українська демократична держава.

Список використаних джерел та літератури:

1. Бадзьо Ю. Національна ідея і національне питання [Текст] / Ю. Бадзьо. – К.: Смолоскип, 2000. – 52 с.
2. Боришевський М. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості [Текст] / М. Боришевський. – К.: Наукова думка, 2000. – 64 с.
3. Гречка Н. Чи можливе становлення нації без національної ідеї? [Текст] / Н. Гречка // Віче. – 1996. – № 12. – С. 81 – 82.
4. Гриценко М. Регіональні та місцеві телекомпанії України на сучасному етапі [Текст] / М. Гриценко // Наукові записки Ін-ту журналістики. – 1999. – Т. 1. – С. 35 – 40.
5. Жулинський М. Українська національна ідея в ідеологічній системі державотворення [Текст] / М. Жулинський // Голос України. – К., 1995. – 23 листопада. – С. 3 – 5.
6. Кузнєцов С.В. Особливості морального і духовного розвитку особистості в глобальному інформаційному суспільстві [Електронний ресурс] / С.В. Кузнєцов С.В. // Режим доступу : http://www.refine.org. ua/page.php. – Заголовок з екрану.
7. Пенчук І.Л. Україномовне інформаційне середовище як фактор формування національної свідомості [Текст] / І.Л. Пенчук // Поліграфія і видавнича справа: Наук.-техн. зб. – Львів, 2002. – С. 230 – 234.
8. Римаренко Ю. Національний розвій України: проблеми і перспективи [Текст] / Ю. Римаренко. – К.: Юрінком, 1995. – 272 с.
9. Свідзинський А. Українська національна ідея та шляхи її втілення [Текст] / А. Свідзинський  // Універсум. К., 1996. – № 11 – 12. – С. 14 – 16.

Перелік ключових слів. Національна ідея, національний ідеал, телерадіокомпанія, телебачення, регіональне телебачення.

Інші записи:

Ірина Мельник Факультету політико-інформаційного менеджменту