Особливості вживання висловлень ввічливості представниками українського та американського суспільства

Стаття присвячена дослідженню залежності мовних процесів від соціальних, а в особливості, впливу соціального статусу мовця на використання слів ввічливості. У дослідженні проводиться детальний аналіз стратифікації населення України та США з одного боку та особливостей вживання висловлень вибачення, подяки та прохання з іншого.

The article is devoted to the investigation of the interdependence of the language processes and the social ones, in particular, the influence of the speaker’s social status on the use of polite words. The investigation considers the detailed analysis of the population stratification in the Ukraine and the USA on the one hand and the usage peculiarities of the utterances of apology, gratitude, and request from the other.

Постановка проблеми

Комунікація виконує у суспільстві інтегрувальну роль: вона опосередкує всі види соціальної діяльності, сприяє соціалізації особистостей, акумулює суспільний досвід, зберігає культуру, служить чинником цивілізаційної, етнічної та групової ідентифікації та відкриває перспективи для подальшого вивчення і деталізації цього феномену [2:25]. Тому, важливо дослідити цей арсенал засобів, що можуть підсилити або послабити ефект мовленнєвого акту, тобто модифікувати його прагматичне значення. До таких засобів належать висловлення вибачення, подяки, та прохання, кожен з яких вимагає дослідження не лише у середовищі однієї мови, а й на міжкультурному рівні. Актуальні особливості використання висловлень ввічливості у мовленні залежать від багатьох чинників, в тому числі і від соціального статусу мовця. Отже, необхідно визначити, яким чином встановлюється ця залежність у порівняльному аналізі українське-американське суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Іллокутивні мовленнєві акти, і загалом теорія мовленнєвих актів, є предметом дослідження Дж. Серла, Дж. Остіна, М. Вольфа, М. Олштайна, У. Коуена, В. Бузарова, О. Леонтьєва та інших. За характером іллокутивної сили, існує відповідна класифікація іллокутивних мовленнєвих актів, зокрема, досліджувані акти експресивного та директивного типу. До них належать висловлення-вибачення, висловлення-подяки та прохання, навколо яких побудоване це дослідження [4: 40].

Останні стали об’єктом дослідження і таких мовознавців, як Р. Ратмайр, У. Маумі, А. Тросборг, М. Айнштайн, Б. Фрейзер, Е. Гоффман, М. Сищинської, І.В. Чарікової, О.В. Попович, І.А. Конової, М.З. Баліцької, Т.В. Терещенко, Л. Гнатюк, Г. Дрінко. Вище зазначені лінгвісти зробили значний внесок у вивченні та класифікації іллокутивних мовленнєвих актів, їх типів та характеристик.

Проте, зважаючи на те, що дослідження присвячене залежності вживання висловлень іллокутивної сили від соціальних явищ, а, зокрема, від приналежності до певного соціального класу, варто відзначити також провідних соціологів та статистів, роботи яких були використані під час проведення дослідження. Насамперед, це праці Е.М. Лібанової, В.О. Мандибури, Л. Шангіної, У. Томпсона , Дж. Хіклі та М. Цвейга. Роботи цих авторів надали можливість аналізувати та порівняти інформацію про структуру українського та американського суспільства, його стратифікацію та відсоткове відношення складу суспільства. Ці дані були необхідні для визначення, яким саме чином соціальний статус впливає на вживання слів ввічливості у мовленні.

Також, оскільки робота присвячена висловленням ввічливості, було опрацьовано дослідження наступних авторів: Я.Н. Радевича-Винницького, , Ш. Блам-Калки, В.Дж. Едмонсон, Дж. Каспер, М Охіто, А. Вежбицької, Н.І. Формановської, Н.П. Плющ та В.В. Бузарова [1: 15]. Дослідження останніх були спрямовані на дослідження висловлень вибачення, подяки та прохання через призму мовленнєвого етикету та в якості невід’ємних його складників.

Метою є визначення взаємозалежності між вживанням висловлень вибачення, прохання та подяки та соціального статусу мовця, яким чином останній впливає на частоту та особливості використання слів ввічливості у мовленні українців та американців.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

  • визначити типологію висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання;
  • висвітлити теоретичні аспекти приналежності висловлень-вибачень та висловлень-подяки до іллокутивних мовленнєвих актів через безпосереднє надання визначення терміну «мовленнєвого акту»;
  • ідентифікація висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання як формул соціальної ввічливості, етикету;
  • зазначити можливі стратегії вживання формул ввічливості;
  • визначення семантичного значення висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання, особливостей їх вживання в українській та американській мові;
  • визначення соціальних та контекстуальних факторів, що впливають на вибір мовцем необхідної формули вибачення, вдячності чи прохання;
  • визначення впливу соціального статусу на особливості вживання формул ввічливості представниками української та американської національності.

Основна частина

Вживання висловлень ввічливості, таких як вибачення, подяка та прохання, як одних з ключових детермінантів культури та обізнаності мовленнєвої особистості знаходяться під впливом багатьох факторів. Ці формули етикету насамперед залежать від ментальності особистості, що належить до певної національності та є показником національних особливостей. Звісно, вживання висловлень-вибачень, подяк, та вираження прохання варіюється відповідно до аспектів статі, віку та соціального статусу [3: 44].

Дослідження має за мету визначення відмінностей у частоті та особливостях вживання формул етикету, зокрема висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання, на міжнаціональному рівні. Тобто, дослідження проводить аналіз діалогічного мовлення, що виконує іллокутивну функцію вибачення, подяки, чи прохання, з одного боку представників української національності, а з іншого – американської.

Об’єктом дослідження є група рецензентів, представників української та американської націй, кожна з яких, що передбачено анкетою, поділена на дві підгрупи – приналежність до вищого соціального статусу та нижчого. Загальна кількість рецензентів у кожній групі складала 100 чоловік – осіб як чоловічої, так і жіночої статі.

Обраним методом для виконання дослідження є один із найбільш ефективних методів соціолінгвістики – активне анкетування. Метод анкетування надає змогу емпірично визначити поставлену мету дослідження, вивести загальний результат на базі конкретних даних. Проте, варто також брати до уваги імовірність неправдивих відповідей рецензентів, що вноситиме певну долю похибки до загального результату.

За результатими «ввідних» питань анкети, представники «еліти» США відзначили здебільшого досягнення комунікативної мети висловлення як значення слів ввічливості у мовленні. На відміну від останніх, рецензенти, що належать до нижчого щабля суспільства США, обрали варіант, де слова ввічливості у мовленні вживаються здебільшого автоматично за суспільною традицією.

З огляду на метод дослідження та його об’єкт, проведення анкетування було би неможливим без сторонньої допомоги аналізу мовлення американців. Слід зазначити безпосередню участь у дослідженні американського професора Реймонда Ніколса, який здійснив анкетування на тему вживання формул етикету у мовленні представників американської нації та надав можливість провести аналіз та порівняння відповідей обох об’єктів дослідження.

Дослідження підтвердило, що соціальна диференціація є одним із важливих факторів, які впливають на мовленнєву особистість та її поведінку. Так, наприклад, у порівнянні мовлення американських та українських представників вищого прошарку суспільства, прослідковується значна відмінність.

Анкетування засвідчило, що частота вживання висловлень-вибачень і висловлень-подяки, прохання та загалом звертання до формул етикету у мовленні американської культури значно переважає частоту вживання останніх у мовленні українців вищого соціального статусу.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

До чинників, які стали причиною такої відмінності можливо зарахувати загальний недостатній рівень освіченості представників вищого прошарку суспільства в Україні. Адже детермінація «вищий прошарок» відбувається не за рівнем дійсної інтелігентності, а за рівнем фінансової забезпеченості, яка, в свою чергу, прямопропорційно пов’язана з поняттям «влади» [4]. Більшість представників вищого соціального статусу не виявляють бажання використовувати у своєму мовленні формули етикету.

У випадках вживання висловлень-вибачень та висловлень-подяки і прохання українцями, що належать до вищого прошарку суспільства, найбільш поширеними у діалогічному мовленні виявились наступні експресиви:

  • Вибач(те)! та його похідні. Здебільшого вживання цього експресиву супроводжувалося поясненням або обіцянкою відшкодування, що становлять окремі стратегії вибачення.

Наприклад: Вибач за вчинену мною дурницю! Обіцяю, більше такого не повториться.

  • Прошу (Вашого) вибачення! Вживання цього висловлення-вибачення найчастіше траплялося у діалогічному мовленні об’єктів дослідження з особами, старшими за віком. Ця формула ввічливого вибачення влучно та ефективно виражає бажання мовця отримати пробачення за сказане чи вчинене та має сильніший вплив на слухача, аніж стандартні види однослівних вибачень.

Наприклад: Прошу (Вашого) вибачення! Я не мав наміру образити Ваші вподобання!

Визначаючи висловлення-подяки, які були найбільш вживані представниками вищого класу української нації у період проведення дослідження, виділено наступні:

  • Дякую! як елементарний однослівний експресив, що займає відносно нейтральну позицію серед усіх висловлень-подяк та вживається у діалогічному мовленні здебільшого на рівні автоматизму. Це зазвичай проявляється у побутових ситуаціях повсякденного життя, таких, як подяка за обслуговування, сервіс, послугу.

Наприклад: «Ось ваша кава.» – «Дякую.»

  • Досить вживаними виявилися і вирази «надзвичайно/ щиро вдячний», які яскраво відображають бажання мовця показати свою позитивну оцінку сказаного чи вчиненого. Ця формула подяки зазвичай вживається з підсилювальними прислівниками та вважається найекспресивнішим видом вираження вдячності в українській мові.

Наприклад: Я щиро вдячний за Ваше привітання! Для мене це було неочікувано.

  • Спасибі! як варіант висловлення подяки у дослідженні було відзначено як часто вживаний. Проте, здебільшого він використовувався у сленговому діалогічному мовленні під час спілкування з однолітками, змінюючи спосіб вимови та набуваючи звучання російського Спасибо.

Наприклад: Спасибі, що почекав. Я не думав, що затримаюсь.

Найбільш поширеним та вживаним методом вираження прохання серед української «еліти» вважаються наступні:

  • використання імперативу (наказового способу), що, зрештою, для українського суспільства є цілком закономірним, адже українська «верхівка» відзначається своїм бажанням керувати та наказувати.

Наприклад: Давайте змінимо кошторис Верховної Ради.

  • використання питальних речень, що я також ефективною технікою прохання, адже запитання вимагає чи не найбільш негайної відповіді, реакції слухача. За правильної побудови цього питання слухач більш схильний дати позитивну відповідь, аніж за будь-якої іншої техніки прохання.

Як було зазначено вище, представники вищого соціального статусу американської культури проявили значну активність у використанні формул ввічливості, зокрема висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання.

Отже, до списку найчастіше вживаних провідною американською спільнотою іллокутивних мовленнєвих актів належать:

  • I apologize!, що вживалося в офіційному стилі у діалогічному мовленні неблизьких людей, осіб старших за віком та вищих за статусом;

Наприклад: That was my defect. I apologize!

  • Pardon (me) зазвичай стосувалося розмовно-побутових ситуацій перепитування та перепрошування за неправильно почуту репліку;

Наприклад: «I have completed my test successfully!» – «Pardon

  • Sorry! та Excuse me! Ці мовленнєві вирази використовувалися здебільшого у побутових мовленнєвих ситуаціях, при ненавмисному завдаванні слухачеві образи, шкоди тощо.

Наприклад: Sorry! It was so unkind of me to sit down on your purse.

  • Forgive me як прохання про прощення вживалося порівняно рідко, або ж, поза присутності спостерігача, адже саме цей вираз вважається більш інтимним та використовується у випадках здійснення негативного вчинку, який став причиною погіршення стосунків між мовцем та слухачем [6].

Наприклад: Forgive me. I never meant to hurt you!

  • речення для вираження прохання з дієсловами у формі умовного способу, які в англійській мові виражені різноманіттям конструкцій, такими як:

Pron.(N)’d better + Vinf.;

want + complex object;

Pron.(N) + would rather + Vinf.;

if I were you;

I’d like.

Наприклад: We had better switch to completing this task.

  • використання модальних дієслів наступного типу: must, can, ought to, need, should, would, may, might.

Наприклад: You ought to give her a piece of advice.

Підсумовуючи результати дослідження вживання вибачень, подяки та прохання українськими та американськими представниками вищого соціального статусу, робимо висновок, що частота вживання та різноманітність вибору формул ввічливості українцями вищого прошарку суспільства набагато менша, аніж їх використання американцями.

Проте, протилежна тенденція простежується у представників нижчого соціального статусу. Дослідження виявило, що представники української нації з рівнем забезпеченості нижчим від середнього є показниками ввічливості та мовленнєвого етикету, що можна було прослідкувати під час проведення анкетування. Незважаючи на положення в рамках суспільства, українці вживають висловлення-вибачення та висловлення-подяки на значно вищому рівні, ніж представники американської культури нижчого классу.

Визначити причини такої тенденції можливо шляхом детального розгляду «складових» структури нижчого класу українців та американців. Перш за все, слід зазначити, що за відсутності в Україні стійкого та чітко визначеного середнього класу – основи суспільства – всі претенденти на приналежність до останнього потрапляють у список «нижчого соціального статусу». А це, фактично, переважна більшість справжньої еліти та інтелігенції, яка на теперішній час знаходиться у стані кризи. Аргументи, подані вище цілком пояснюють високий рівень культури та освіченості представників так званого нижчого прошарку суспільства в Україні [5].

З іншого боку, проте, американці, що належать до нижчого соціального статусу здебільшого є безробітними та бідними, без освіти, а часто і за відсутності базової [8]. Цілком пояснюється причина неактивного використання ними слів ввічливості та дотримання правил етикету. Якщо ж вони і звертаються до їх використання у мовленні, більшість цих висловлень деформована та належить до мови сленгу.

Отож, варто зазначити, які саме висловлення-вибачення та подяки найчастіше використовувалися представниками нижчого класу української та американської нації. Спершу розглянемо результати анкетування у контексті українського народу. Так як вживання формул ввічливості у діалогічному мовленні було досить частим, використовувались наступні приклади експресивів:

  • Перепрошую, а також похідним висловом «за перепрошенням» за результатами дослідження було одним із найбільш вживаних варіантів висловлення вибачення. Ватро відзначити, що ця формула ввічливості є калькою з польської «пшепрашам» і «за пшепрошеніем». Проте, незважаючи на це, за частотою вживання «Перепрошую» не поступається чисто українським висловленням-вибаченням, таким як «Вибач» та похідним від нього. За результатами спостереження «Перепрошую» здебільшого вживалося за турбування іншої особи, за вчинену шкоду, непорозуміння та перепитування;

Наприклад: Перепрошую, а у Вас не знайдеться розміняти 20 гривень?

  • Вибач(те) та Пробач(те) вживаються на однаковому рівні та є абсолютними еквівалентами. Ці форми ввічливості є стилістично-нейтральними та зазвичай використовуються за наявності невеликої провини у розмовно-побутових ситуаціях при проханні вибачення за ненавмисну образу словами чи діями

Наприклад: Вибачте, не хотів чіпати Ваших особистих інтересів.

З іншого боку, «Вибач(те)» може вживатися як увічливе заперечення, вияв незгоди.

Наприклад: «Вибачайте… кричіть собі, я не маю наміру вас слухати»

У деяких ситуаціях слова вибачення не завжди означають, що людина, що вимовляє їх, відчуває себе в чомусь винуватою. Наприклад, якщо людина їде в тролейбусі і їй потрібно вийти, вона говорить, звертаючись до попереду людині, що стоїть: «Даруйте, ви виходите на наступній зупинці?» В цьому випадку слово «вибачите» не означає вибачення в повному розумінні цього слова, а є зверненням до незнайомої людини, яку потурбували. Такі слова ввічливості, як «вибачите за запізнення», «пробачите за неспокій», «прошу вибачення», свідчать про вихованість людини.

  • У розмовному мовленні вживаються також вибачальні вислови «даруйте (даруй)», «прошу дарувати», «даруйте ласкаво», «даруйте на слові»: «Даруйте, що звертаюсь до Вас з просьбою»
  • Як вибачення за серйозну провину, великий проступок вживається простіть (прости). Хоча соціологічне дослідження показало, що цей зворот вживається переважно особами старшого віку та у сучасній мові є дещо застарілим.

Наприклад: «Прости мене, Федоре, але я повинна була йому це сказати.»

У народі на цей вислів існує відповідь: (хай, нехай) Бог (Господь, Мати Божа, Небо і т. ін.) прощає (простить).

«Прости», «простіть» може вживатися при звертанні до кого-небудь у значенні ввічливого попередження про щось не зовсім приємне з погляду мовця

Наприклад: «Тепер уже, простіть, пізно сніг відкидати! Весна!»

Вживання зворотів зазначених вище говорить про пошану до партнера по спілкуванню і ввічливості, яка допомагає розташувати людей в свою користь. Проте якщо образа насправді відбулася, і особливо якщо відбулася випадково, потрібно принести вибачення. Важливо, щоб людина відчула щирість вибачення мовця. У вибаченні головне – власне розуміння суті своєї провини, реальна оцінка ситуації і усвідомлене визначення висновку щодо необхідності принесення вибачення. Для того, щоб оцінити, що відбулося належним чином, потрібно поставити себе на місце скривдженого. Очікування миттєвої відповіді на вибачення втрачає сенс, оскільки швидкість реакції на вибачення залежить від глибини образи і характеру людини.

Широко вживаними у мовленні представників нижчого соціального статусу України, як показали результати дослідження, виявились і висловлення-подяки.

  • найбільш уживаними, стилістично нейтральними висловами подяки є «дякую» і «спасибі», які можуть мати при собі слова, що посилюють вираження вдячності: дуже, сердечне, щиро, красно сердечно, щиро та ін.

Наприклад: «Сердечне спасибі тобі, брате, за твоє щире привітання»

«Дуже Вам дякую за Ваше привітання»

За народною мораллю, невдячність сприймалась як невихованість, черствість і завжди осуджувалась. Вважається, що дякування — одна з тих дій в житті людини, яку можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Вислів «дякую» (є особливою формою дієслова дякувати) вживається у багатьох слов’янських мовах: білоруській, польській, чеській, словацькій та ін. За даними етимологічного словника, це слово запозичилось з німецької через польську, у російській не вживається. Первісне значення пов’язується зі словом «думка» у розумінні: «Ви мені зробили добро, я думаю, я пам’ятаю про це». Підкреслення вияву вдячності досягається за допомогою загальноприйнятих слів: щиросердно, сердечно, красно та ін.

Наприклад: «Сердечно дякуємо за прийом! Чекаємо вашого візиту!»

Вислів «спасибі» у порівнянні з «дякую» є менш поширеним. Первісне значення “спаси біг” стерлось у свідомості тих, хто розмовляє, про що і свідчить редуковано-зрощена форма. У мовленні спасибі часто поєднується з прикметниками щире, велике, сердечне. Проте, за результатами спостереження, цей вираз вибачення піддався процесу зросійщення та часто використовується у російській фонологічній формі.

Подяка – соціальна мовленнєва поведінка, яка віддзеркалює у висловленні почуття вдячності адресатові за певну послугу, допомогу. Формули соціального етикету подяки жорстко не регламентовані: вибір відповідної формули залежить від ситуації спілкування, емоційного настрою адресанта [72].

За визначенням самими українцями, серед представників нижчого класу найбільш вживаними висловленнями прохання є:

  • «Будь ласка!» як найбільш поширений та найбільш елементарний спосіб ввічливо висловити прохання та спонукання слухача до дії.

Наприклад: Винеси сміття, будь ласка!

  • використання питальних речень.

Наприклад: Чи не хочеш ти подарувати мені квіти?

Проведене дослідження засвідчило про високу частоту вживання висловлень-вибачень та висловлень-подяки і прохання серед представників української національності, навіть незважаючи на меншу кількість різновидів українських формул етикету в порівнянні з американськими. Останні, проте, маючи широкий спектр різноманіття формул соціального етикету вибачення, подяки і прохання, не користуються популярністю серед представників нижчого суспільного прошарку американської нації. Це є показником загальної неосвіченості та відсутності соціальної культури цього класу американського суспільства, який, поставлений в жорсткі умови життя, не виявляє бажання слідкувати за мовленням.

Спостереження визначило, проте, певні варіанти формул ввічливості вибачення та подяки, які були використані представниками нижчого соціального статусу американців. Такими виявилися:

  • Sorry! та похідне від нього Soz, яке, ставши популярним у мові Інтернету, поширилось і на повсякденне мовлення американців нижчого соціального статусу. Звісно, «soz» вважається сленговим виразом та вживається виключно серед кіл осіб нижчого прошарку суспільства. Явище заміни кінця слова «Sorry» на один звук «z» не має чіткого пояснення.

Наприклад: Sorry! Soz. I am sorry for doing that.

  • Excuse me! під час проведення дослідження вживалося набагато рідше, аніж зазначені вище. Проте, у розмовно-побутових мовленнєвих ситуаціях можна було спостерігати використання цієї формули ввічливості [6].

Наприклад: Excuse me! Do you have smoke?

До списку вживаних висловлень-вибачень слід також додати і висловлення-подяки, які були зареєстровані під час проведення дослідження. До них належать наступні:

  • Thanks!, що є пріоритетом над нейтральним Thank you! та широко використовується у діалогічному мовленні американців з метою подяки співрозмовнику.

Наприклад: Thanks for your time!

Для підвищення експресивності цього висловлення-подяки можливі також вживання підсилювальних мовних засобів.

Наприклад: Thanks a lot for your understanding.

Thank you very much for lending me some money.

Сленговими варіантами вибачень, які траплялися під час проведення дослідження виявились такі фонологічні варіації, як Thank’ya та Thankzoo, що здебільшого траплялося у діалогічному мовленні підлітків у спілкуванні один з одним.

Наприклад: Thank’ya bro, you helped me out of this stuff.

Серед визначених американцями найбільш вживаних у їхньому мовленні висловлень прохання виділяються наступні:

  • please як універсальний спосіб висловлення прохання.

Наприклад: Please, describe your requirements.

  • вживання модальних дієслів у питаннях.

Наприклад: Сould I ask you for a favor?

Отже, національність та соціальний статус як основні аспекти проведення дослідження, соціолінгвістичним методом якого є анкетування, показали, що існують значні відмінності у вживанні формул етикету в діалогічному мовленні представників української та американської нації. Ця відмінність полягає у диференціації нижчого та вищого прошарків суспільства, що з соціолінгвістичної точки зору є одним з найсильніших факторів, що впливають на формування мовленнєвої особистості.

Загалом, дослідження дійшло до висновку, що вживання висловлень-вибачень, висловлень-подяки та прохання американцями вищого соціального статусу значно вище за частотою та різноманітніше за типологією, аніж вживання формул етикету українцями такого ж рівня в суспільстві.

Проте, як показав наступний аналіз анкет, рівень використання висловлень-експресивів українцями нижчого соціального статусу досить високий у порівнянні з вживанням вибачень та подяк представниками нижчого класу американської нації.

Дослідження, будучи спрямованим у сферу соціолінгвістики, надає можливість не лише спостерігати за процесами та явищами, що відбуваються всередині мовної системи, а й сприяє кращому розумінню та поясненню багатьох соціальних процесів у структурі суспільства.


Список використаних джерел та літератури:

  1. 1. Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. — К.: НМК ВО. — 1991. — С. 90-98.
  2. 2. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник. — 2-ге видання, перероблене і доповнене. — К.: Знання, 2006. — 291  с. — (Вища освіта ХХІ століття).
  3. 3. Формановская Н.И. Речевой этикет. Русско-английские соответствия: Справочник / Н.И.Формановская, С.В.Шевцова. – М.: Высш. шк., 1990. – 95 с.
  4. 4. Searle J.R. A Classification of Illocutionary Acts// Language in Society. – 1976. – Vol. 8, №1. – 128 p.
  5. 5. Лібанова Е.М. Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=50&c=1085 – Назва з екрану.
  6. 6. American Apology Strategies [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.immi.se/intercultural/nr9/bataineh.htm – Назва з екрану.
  7. 7. Kasper G. Linguistic Politeness [Електронний ресурс]/ Kasper G. – Режим доступу:  http://www.sciencedirect.com/science – Назва з екрану.

Ключові слова: мовленнєвий акт, іллокутивна сила, висловлення-експресиви, висловлення-директиви, мовленнєвий етикет, стратифікація, соціальний клас, міжкультурна комунікація

Key words: speech act, illocutionary force, utterances-expessives, utterances-directives, speech etiquette, stratification, social class, international communication.

Інші записи:

    Не знайдено

Факультету міжнародних відносин

  • Посилання
  • Требуется сиделка по уходу за инвалидами
    1. Кіт Учений
      Лютий 29th, 2012 at 20:33 | #1

      Дослідження є досить цікавим. Проте задекларовано занадто багато завдань, які,звичайно, виконати на вдалося. Стаття виграла б від скорочення вступної частини. Окремий царап за вживання в статті конструкції “…положення в рамках суспільства…”. Можливо в даному контексті варто було б вжити не ” положення”,а “становище”? Бо відчувається, що автор статті така же українка як я, чий батько російськомовний мулат, а мати взагалі міфічний персонаж – давньогрецька Муза.
      P.S. Один колега з групи небачених звірів говорив мені, що вибачення “Excuse me!” американці вживають, коли збираються наступити вам на хвіст,а “Sorry!”, коли вже наступили. Якщо так, то на це варто було звернути увагу, щоб наші люди не плутали, знаходячись на червоних доріжках та раутах. Soz.

    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю