Система соціальних медіа у процесі інтеграції у маркетингові комунікації

У статті йдеться про систему «соціальних медіа» із спробою віднайти конструктив у суперечках щодо розмежування понять «соціальні медіа», «новітні медіа» та «Web 2.0». Автор виокремлює зв’язки  структури досліджуваної системи, розглядає соціальні медіа зсередини та ззовні, а також підкреслює переваги та недоліки функціонування та розвитку системи.

The article is referred to social media system,  attempting to find constructiveness in the disputes on the delimitation of the terms “social media”, “new media” and “Web 2.0”. The author singles out the connections of the structure, looking at social media from the inside and from the outside, and also underlines the advantages and disadvantages of the system functioning and development.

Про соціальні медіа можна говорити і у контексті PR, і у контексті технологій, і у контексті комунікацій. Та в усіх дискусіях хочеться дивитися у майбутнє, що коріниться у теперішньому та минулому. Соціальні медіа створили новий шар суб’єктів впливу. Йдеться мова про розуміння ролі, яку люди відіграють у процесі не тільки читання і розповсюдження інформації, а й створення контенту для участі інших людей. Це дозволяє нам міцно вхопитися за майбутнє комунікацій за умови адекватного розуміння й прийняття системних змін традиційної комунікаційної моделі.

Дослідження та публікації на тему соціальних медіа визначені специфікою об’єкта дослідження. Науковості у цьому тематичному полі небагато: існує багато американської літератури прикладного характеру («секрети», приклади успішних кампаній, FAQ, література “for dummies” і т. п.). Це також і пильний моніторинг динаміки соцмереж. Вітчизняні спроби розібратися у системних змінах у традиційному маркетингу, що викликані появою соціальних медіа, – це, що зовсім не дивно, бурхливі дискусії у віртуальних просторах.

Соціальні мережі популярніші порносайтів [1]. «Вікіпедія» налічує майже 4 млн. статей; а на Youtube завантажено більше 100 млн. роликів (65 нових роликів у день). Існує більш, ніж 200 млн. блогів, а 73% – активних користувачів читають блоги, 45% – починали свій власний блог. 39% – підписуються на RSS, 57% – користуються соціальними мережами.

IAB Platform Status Report: User Generated Content, Social Media, and Advertising – an Overview (April 2008) повідомляє, що «у 2008 році, якщо ви не в соціальних мережах, то ви не в Інтернеті» [7].

Лише 18% рекламних кампаній на телебаченні повертають вкладення. 90% тих, хто може перемикнути телевізор з реклами, робить це. Лише 14% людей вірить рекламі. А от Nelsen “Trust in Advertising” Report (October 2007) повідомляє, що 78% людей вірять рекомендаціям інших споживачів [9]. 14% і 78% – різниця відчутна. Крім того, 34% користувачів Інтернету публікують думки про продукти і бренди у своїх блогах; 36% – думають краще про компанію, якщо ті ведуть свій блог; 32% – довіряють думці блогерів про продукти і сервіси [9].

Брайян Соліс у своєму “Social Media Manifesto” (August 2007) (про який йтиметься далі) говорить про те, що соціальні медіа «тільки «розкручуються» і тому є суттєвим доданком в успіхові або провалі будь-якого бізнесу» [10].

То чи не говорять ці факти про суттєві якісні (та й кількісні) системні зміни у процесах маркетингових комунікацій? Тому й актуалізується інтерес до поняття соціальних медіа.

Об’єктом дослідження є маркетингові комунікації, а предметом – система соціальних медіа у процесі інтеграції у маркетингові комунікації.

Метою дослідження є через визначення поняття «соціальні медіа» описати причинені ними системні зміни маркетингових комунікацій.

Для досягнення мети було поставлено кілька дослідницьких завдань:

  • розмежувати поняття «соціальні медіа», «новітні медіа» та «Web 2.0»;
  • визначити системні зміни у просторі маркетингових комунікацій з переходом у добу Web 2.0;
  • дати прогнози щодо інтеграції соціальних медіа у маркетингові комунікації.

Соціальні медіа – це медіа, розроблені для поширення інформації через соціальну інтерактивність, створені за використання легко доступних технік. Соціальні медіа підтримують людську потребу взаємодії, використовуючи технології, що базуються на Інтернет і веб, аби трансформувати медіа-монолог у медіа-діалоги. Вони підтримують демократизацію знань та інформації, трансформацію людей від споживачів контенту до його створювачів. Андреас Каплан і Майкл Гейнляйн визначають соціальні медіа як «групу Інтернет-базованих додатків, що вибудовують ідеологічні та технологічні підвалини Вебу 2.0, що дозволяє створення і обмін UGC (user-generated content)» [3, p. 59-68]. Бізнес посилається також на соціальні медіа як на user-generated content (UGC) чи consumer-generated media (CGM). Вважається, що використання соціальних медіа є провідним фактором в ідеї, що сучасний період часу буде визначений як Доба Уваги (Attention Age) [10].

Використання терміну «соціальні медіа» різко виросло з липня 2006 року [6]. Тоді стаття Вікіпедії про соціальні медіа визначила їх як термін «для позначення медіа, сформованих здебільшого громадськістю як групою, в соціальному розумінні, у більшій мірі, ніж журналістами, редакторами і медіа конгломератами» [10].

Кріс Шіплі (співзасновник і Global Research Director у Guidewire Group) часто вважається першою особою, що використав термін «соціальні медіа» у значенні, яке ми розуміємо сьогодні. The BlogOn 2004 конференція 22-23 липня 2004 року фокусувалась на «бізнесі для соціальних медіа» [4]. Шіплі і Guidewire Group використовували термін «соціальні медіа» в обговоренні моменту, коли блогінг, вікі, соціальні мережі і суміжні з ними технології сходяться у нову форму медіа участі.

Термін також використовувався Тіною Шаркі (співзасновник iVillage, творець SVP AIM and Social Media, зараз голова BabyCenter.com) у 1997 році для описання такої форми спільноти, що існує завдяки Інтернет-контенту [10]; і Дарелом Бері у 1995 році для описання систем програмного забезпечення, які забезпечують спільне будування спільнот і суб’єктивного досвіду поділеного «простору» через електронні медіа. Він називав такі системи «social media architectures» [10].

У 2007 році Браян Соліс – лідер «FutureWorks», провідної PR і New Media агенції у Силіконовій Долині – написав пост під голосним заголовком «Маніфест соціальних медіа – інтеграція соціальних медіа у маркетингові комунікації» (The Social Media Manifesto – Integrating Social Media into Marketing Communications) [10]. Поява такої обширної праці він пояснює тим, що піарщики часто цікавляться тим, як використовувати соціальні медіа у своїх цілях замість того, щоб зробити спробу зрозуміти зміни у системі доставки інформації до споживача.

Еволюція соціальних медіа-мереж провокує кардинальні зміни у сфері PR і корпоративних комунікацій. Ці зміни суттєвіші, ніж ті, які були обумовлені появою радіо і телебачення.

Громадські мережі мають більше відношення до соціології, ніж до технологій. Їх головна суть – спілкування. Кращий комунікатор починається із кращого слухача. Тому майбутнє комунікацій виглядає приблизно так:

Все починається із поваги.

Маркетинг – це вміння слухати.

Маркетинг – це участь.

Маркетинг – це медіа.

Маркетинг – це спілкування.

Маркетинг – це коментарі [10].

Для початку давайте зрозуміємо зміст спілкування у цьому зрізі. Це – реклама, PR, маркетингові комунікації чи взаємодія з клієнтами? У дійсності, це – все перераховане. Як же інтегрувати конкретні маркетингові комунікації у цю нову реальність? Можливо, відповідні рішення приймуть перші обличчя компаній. Але швидше за все, ініціатива буде відходити від низів або менеджерів середньої ланки. І керівництву доведеться вибудовувати систему, основану на високому рівні довіри до свого персоналу. Природно, традиційний маркетинг не закінчиться. Але його доведеться інтегрувати з роботою у соціальних мережах [10].

У часи Веб 1.0 провідну роль у просуванні відігравав маркетолог. У часи Веб 2.0 цю роль отримують люди, які безпосередньо беруть участь у новій реальності. Ця роль полягає у тому, щоб прикладати вухо до землі, слухати і брати участь у спілкуванні там, де це необхідно [10].

Наступний крок – це зрозуміти, що повідомлення – це не спілкування, адже саме це – місце, де у багатьох компаній виникають проблеми. Вони не хочуть зрозуміти, що люди чують і говорять по-іншому. Варто усвідомити, що Інтернет дозволяє об’єднати клієнтські служби і PR-відділ в один департамент – створюються не лише розмови, а й відносини. Це гуманізує компанію, а її продукти й сервіси мають значення для людей [10].

Щоб отримати контакт зі своєю аудиторією, необхідно зрозуміти, хто ці люди і де вони надають перевагу отримувати інформацію. Збираючи цю інформацію, можна зрозуміти, що не існує «чарівної кулі», яка дозволить досягнути контакту з усіма відразу. Найкращі комунікаційні програми дозволяють в однаковій мірі привернути увагу традиційних медіа, впливових блогерів, людей і спільнот. Але вони потребують нового світосприйняття. Соціальний маркетинг говорить з людьми, не «до» чи «для» них, це спілкування людей «з» людьми, а не сповіщення [10].

Майбутнє маркетингу – в інтеграції традиційних і нових засобів комунікації. І його успішність буде залежати від того, наскільки компанія змогла оволодіти інструментами взаємодії з аудиторією. Інструментами можуть бути блоги, соціальні мережі, вікі-сайти, новинні агрегатори, файлообмінники і т. п. Але маркетологам доведеться заглибитися у соціологію. Технологія – це технологія. Інструменти будуть змінюватися. З’являтимуться нові мережі. Принципи роботи з людьми залишаться такими ж. Ключовий момент: все, що робиться, повинне бути присвячене не компанії, а людям. Йдеться мова про момент навчання та про формування спільноти. Будь-яка діяльність у соціальних медіа залучає до будування мостів, що з’єднують компанію з людьми.

Наведемо деякі приклади елементів системи соціальних медіа:

Комунікація:

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Співпраця:

Мультимедіа:

Відгуки та думки:

Дозвілля:

Інформаційні агрегатори: Netvibes, Twine (website) [10].

Спробуймо зупинитися на моментах, довкола яких виникають суперечки щодо понять «соціальні медіа», «новітні медіа» та «Web 2.0». Від традиційних новітні медіа відрізняються ширшим застосуванням новітніх технологій. Наприклад, геоблокінг – блокування відвідування ресурсу користувачами з інших країн, використання громадянської журналістики, коли інформаційний контент виробляє будь-хто, знайомий з технологіями, збирання інформації про користувачів з особистих профілів (такі бази даних допомагають рекламодавцям з’ясувати, хто їхні клієнти) – і це породжує нові форми персоналізованої реклами.

До речі, рекламодавці, за словами довгострокового експерта спільного проекту Ради Європи та ЄС «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» Ван Луна, охоче вкладають гроші в нові медіа: витрати на рекламу в соціальних мережах у США за останній час зросли з 2 до 3,5 млн доларів [1]. Інша характерна риса нових медіа: передплата цілого ресурсу підміняється передплатою на контент, створений конкретним автором – наприклад, як «дружба» в мережі LiveJournal.

Нові медіа кидають виклик традиційним ЗМІ. Так, портали громадянської журналістики та блоги стають першими й основними джерелами інформації, поданої самими свідками подій. Особливо помітною їхня піонерська роль стає у випадках катастроф і нещасних випадків. Наприклад, про вибухи в лондонському метрополітені 7 липня 2005 року майже немає професійних фото- і відеоматеріалів, а практично всі світові інформагенції користувалися аматорською зйомкою з мобільних телефонів очевидців. Коли ця подія сталася, корпорація Бі-бі-сі звернулася до англійців з проханням надсилати фото- і відео на редакційний e-mail. І протягом першої доби редактор інтерактивних новин отримав понад 20 тис. листів, 1 тис. фото і 20 відео [1].

Інший приклад, наведений представником Міністерства телекомунікації Сербії, консультантом з питань нових медіа Єленою Сурчулія, – детонація вибухівки на артилерійському складі у Сербії. Перший вибух стався 19 жовтня 2006 року о 3:45 ночі. За хвилину на місцевому форумі з’явилося перше повідомлення: «Вибух на пагорбі?». Для сербів протягом першої доби головним джерелом інформації стали саме форуми, блоги і чати, тому що журналісти традиційних медіа не встигали підготувати професійні матеріали: навіть перший випуск теленовин вийшов без повідомлення про подію. Розуміючи своє відставання, ЗМІ почали використовувати аматорський контент, але професійно аналізуючи його [1]. При цьому нові професійні медіа вимагають нових якостей від журналістів.

Із розвитком інернет-технологій до сфери PR увійшов новий напрямок комунікацій – PR у новітніх, або соціальних медіа. Оскільки в Україні це відбулося порівняно недавно, велика кількість нової інформації викликала деяку плутанину у вживанні термінів, які відносяться до комунікацій за допомогою новітніх інструментів.

За визначенням, новітні медіа – це термін, який охоплює появу різних видів  цифрових, мережевих, інформаційних та комунікаційних технологій другої половини ХХ сторіччя [8].

Термін «новітні медіа», насправді, не є досить новими і є дуже загальним.

Що зазвичай відносять до новітніх медіа:

  • Веб-сайти;
  • Е-пошту;
  • Чати;
  • DVD та CD;
  • 3D та технології «віртуальної реальності» [2].

Говорячи про новітні медіа, слід також згадати про принципову зміну комунікаційної моделі – а саме те, що принцип «старих медіа» – «one to many» перетворився на «many to many».

Щодо соціальних медіа, то поява цього терміну відбулася саме завдяки еволюції Вебу до 2.0. Контент, який створюють користувачі (user generated content), інтерактивність та швидке збільшення популярності Веб 2.0 ресурсів створило всі умови для того, щоб кожен користувач міг стати  свого роду «малим» медіа.

«Соціальні медіа» – термін, який можна застосувати до будь-якого веб-сайту або сервісу, який дозволяє користувачам взаємодіяти, співпрацювати, спілкуватися, ділитися інформацію або брати участь у будь-якій інший соціальній активності [11]. Наприклад: блоги, вікі, соціальні мережі, подкасти та багато (дуже багато!) іншого.

Цікаво, що, наприклад, форуми традиційно відносять до «старих медіа», хоча вони повною мірою були «соціальними» – кожен міг там висловитися. Дехто називає формуми перехідною ланкою між «старими» та «новітніми медіа», такою собі версією 1.5 [2].

Якщо підсумувати, то принципово різниця полягає у тому, що нові медіа – більш широке поняття, яким називають всі новітні технології в комунікаціях, соціальні медіа – сервіси, де користувачі будь-яким чином взаємодіють із контентом.

Як бачимо, термін «новітні медіа» більш загальний і включає у себе поняття «соціальних медіа». Щоб позначати комунікаційну активність, наприклад, у блогах чи соціальних мережах, слід говорити «PR у соціальних медіа».  З іншого боку – використання у PR-кампанії інструментів, які не відносять до «старих медіа» можна назвати «PR за допомогою новітніх медіа».

Web 2.0 (за визначенням Тіма О’Рейлі) – методика проектування систем, які шляхом обліку мережених взаємодій, стає тим кращим, чим більше людей ними користуються [10]. Особливістю Веб 2.0 є принцип приваблення користувачів до наповнення та багатократної вивірки контенту. Та визначення Тіма О’Рейлі потребує уточнення. Говорячи «стають кращими» мається на увазі «стають повнішими», тобто мова, як правило, йде про наповнення інформацією, однак питання її надійності, достовірності, об’єктивності не розглядаються.

Словосполучення Веб 2.0 не є науковим терміном. Його появу прийнято пов’язувати із статтею «Tim O’Reilly – What Is Web 2.0» [10] від 30 вересня 2005 року. У ній автор пов’язав появу більшого числа сайтів, об’єднаних деякими загальними принципами, із загальною тенденцією розвитку Інтернет-спільноти, і назвав це явище Веб 2.0 на противагу «старому» Веб 1.0.

Значення цього терміна досі є предметом багатьох суперечок. Та все ж ті дослідники, що визнають існування Веб 2.0, виділяють такі аспекти цього явища:

  • веб-служби (програми, доступ до яких здійснюється через веб);
  • AJAX (Asynchronous JavaScript and XMLX; підхід для побудови інтерфейсів користувача, при якому веб-сторінка, не перезавантажуючись, асинхронно завантажує потрібні користувачеві дані);
  • веб-синдикація (одночасне розповсюдження інформації на різні сторінки і веб-сайти);
  • мітки (теги; ключові слова, що описують об’єкт, що розглядається, або відносять його до певної категорії);
  • дизайн (поняття також відобразилося і в дизайні, адже перевагу тепер мають округлість, імітація випуклих поверхонь і т. п.) [16].

Та в контексті соціальних медіа найбільше нас цікавитиме використання у Веб 2.0 розробок, що дозволяють створювати спільноти. Йдеться мова про аспект соціалізації, в яке можна включити можливість індивідуальних налаштувань сайту і створення особистої зони для користувача, щоб він відчував свою унікальність; заохочення, підтримка, довіра «колективному розуму»; при формуванні спільноти велике значення має змагальний аспект, що дозволяє спільноті саморегулюватися і ставити користувачам додаткові цілі присутності на сайті.

Чим же відрізняється поняття соціальних медіа та Веб 2.0? Власне, лише предметним полем. Множини об’єктів двох понять збігаються, та якщо прослідкувати специфіку аспектів Веб 2.0, то стає зрозумілим, що у ньому фокусується увага на технологіях, в той час, як у соціальних медіа – на людях.

Розглядаючи структуру соціальних медіа, можна легко прослідкувати усі три найпростіші види зв’язків – паралельні, послідовні та обернені зв’язки взаємодії. Адже тут ми можемо спостерігати просто неймовірні метаморфози із інформаційними потоками. І в основному мова тут йде про канали, адже за допомогою Фейсбука та Твітера одна (!) людина може практично моментально «пропустити» через величезну спільноту будь-яке повідомлення.

Не обійшлося тут і без зв’язків перетворення, породження й розвитку. Передача інформації, її розгалуження, модифікація, створення нової на базі тієї, що існує відбувається у цьому непередбачуваному просторі з вражаючими геометричними прогресіями.

Тож структура системи є надзвичайно потужним виміром для сфери маркетингових комунікацій, адже виконує ряд елементарних для цього функцій із безцінною ефективністю. Це те, про що так давно мріяла вся маркетингово-комунікативна спільність – неймовірна швидкість у розповсюдженні інформації, доступ до кожного учасника цільової групи водночас, створення спільнот, прогресивна генерація контенту і т. п.

Говорячи про внутрішньосистемний рівень, то у першу чергу соціальні медіа залежать від інтерактивності людей як дискусії та інтеграції слів для побудови shared-meaning, використовуючи технологію як канал. Соціальні медіа презентують свіжий напрям для маркетингу через надання можливості компаніям говорити з користувачем, а не говорити до нього [12].

Зручності соціальних медіа створюють можливість для використання обох індуктивної та дедуктивної логіки їх користувачами.

Соціальні медіа невичерпні: немає конкретного числа сторінок чи годин. Аудиторія може брати участь у соціальних медіа, додаючи коментарі чи навіть редагуючи історії самі.

Тож якщо узагальнити розглянуте у структурі соціальних медіа, то можна сказати, що система соціальних медіа складається із безлічі елементів, що разом уможливлюють функціонування масштабних інформаційних платформ. У той же час кожен з елементів соціальних медіа як їх інструмент може розглядатися окремо від інших. Власне так вони і створюватися – як незалежні простори. Тому, беззаперечно, що в такому разі упевнено можна говорити про адитивність даної системи. Адже з такою ж ймовірністю предметом даного дослідження міг стати, скажімо, Facebook як система. Тож адитивність у цьому разі є найважливішою властивістю досліджуваної системи.

Система соціальних медіа є просто ідеально відкритою. Про це свідчать такі її характеристики, як міжсередовищний інформаційний простір, генерація, трансляція та ретрансляція інформаційних потоків, висока пропускна здатність системи, адресність, висока швидкість та оперативність передачі інформації, високий ступінь доступності інформації, короткий час реакції та неймовірна креативність системи.

Отож, зовнішнім середовищем для системи соціальних медіа є власне система усіх медіа. У сучасному світі спостерігається тенденція перетворення соціальних медіа на домінуюче джерело інформації не тільки для споживача, а й для решти ЗМІ.

Ну і власне системою взаємовпливу для цієї системи є бізнес в контексті предмету нашого дослідження. Базові речі лишилися незмінними. Як і раніше, завдання PR – забезпечувати максимально сприятливий стан середовища, в якому функціонує організація. Мова йде про якісні зміни, що в першу чергу стосуються структури каналів комунікацій. Але бізнес не просто переходить в онлайн – справа не обмежується лише простим розширенням діапазону каналів та додаванням до традиційних медіа різноманітних онлайн інструментів.

Система соціальних медіа як вимір нових інструментів маркетингових комунікацій є мегаефективною. Вони – мобільні, оперативні, невичерпні. А якщо ще й врахувати те, що завтрашні споживачі – це сьогоднішні «цифрові аборигени». До 2010 року покоління Y (1980-90 р. н.) витіснить «бебібумців» (1965-80 р. н.). Вони вже володіють покупецькою спроможністю у 350 млрд. доларів на рік. Вони проводять більше 16 годин на тиждень в онлайні. 96% із них користуються соціальними мережами. В середньому у них 53 онлайн-друга [9]. Їх не цікавить реклама; їх цікавить, що думають їх дузі. Тож майбутнє соціальних медіа виглядає багатообіцяючим.

І тут починаються дивовижні речі. Одне з основних правил, запорук успіху тут є «відпустити кермо». Ціль – не контролювати спілкування, а закидати, запускати, надихати. Таким чином, система перетворюється у самоорганізовану. Соціальні медіа – неочікувані й непередбачувані. Така їх властивість може бути надкорисною для просування певної послуги чи продукту. Але будь-який блог, що, скажімо, «придумує правду», виведуть на чисту воду. Тому так само важко у цьому вимірі буде зупинити процес кризи. У світі соціальних медіа чесність – єдиний варіант: відкритий, чесний, справжній діалог.

Отже, соціальні медіа – це активна, відкрита, створена людиною, неієрархічна система. Аналіз її свідчить про те, що відбулася фундаментальна зміна у людській культурі, що створила нову схему суб’єктів впливу і абсолютно нову екосистему для підтримки соціалізації інформації – а отже, сприяння нових «розмов», що розпочинаються локально, але мають глобальний вплив.

Монолог дав дорогу діалогові. А це означає прозорість, всезагальність, достовірність, резонансність. У центрі – споживач, а не продукт.

Соціалізація інформації та засоби, що її уможливлюють, стають прихованими тенденціями соціальних медіа та у кінцевому підсумку – соціальною економікою.

Контент став новою демократією, і люди показують, що їх голос почутий.

Ідеться мова про те, як компанії найкраще створюватимуть стратегії інтегрованих комунікацій у майбутньому. Це повернення «public» у Public Relations і усвідомлення, що фокусування на важливих ринках і суб’єктах впливу матиме більший вплив, ніж спроби дістатися мас повідомленням.

Еволюція соціальних медіа підсилює неймовірну трансформацію у PR і корпоративних комунікаціях. Соціальні медіа – це не гра сторін. Ті, хто беруть участь, мають успіх. Усі ж інші, або долучаються до гри, або ж її пропускають.

Список використаних джерел та літератури

  1. Закусило, Мар’яна. Хто відповідальний за нові медіа? [Електронний ресурс] / М. Закусило. – ReklaMaster.com. – 08.09.09. – Режим доступу до статті:http://www.reklamaster.com/articles/year/2009/id/18979/index.html. – Заголовк з екрану.
  2. Холодило, Катерина. Новітні медіа та соціальні медіа – у чому різниця? [Електронний ресурс] / К. Холодило. – 06.11.08. – Режим доступу до статті:http://hoshvapr.com.ua/blog/269-new_media_vs_social_media. – Заголовок з екрану.
  3. Kaplan, Andreas M. Users of the world, unite! The challenges and opportunities of social media, Business Horizons [Text] / A. M. Kaplan, M. Haenlein. – Vol. 53, Issue 1, p. 59-68.
  4. Chris Shipley. Announces BlogOn 2004: The Business of Social Media Conference to Explore Rising Business Opportunities in Blogging and Social Networking [Electronic resource] / Mode of access: http://www2.prnewswire.com/cgi-bin/stories.pl?ACCT=104&STORY=/www/story/07-22-2004/0002215949&EDATE=. – Title from the screen.
  5. Facebook: More Popular Than Porn [Electronic resource] / Time. – October 13, 2007. – Mode of access: http://www.time.com/time/business/article/0,8599,1678586,00.html?xid=newsletter-weekly. – Title from the screen.
  6. Google Trends: social media [Electronic resource] / Mode of access: http://www.google.com/trends?q=%22social+media%22&ctab=0&geo=all&date=all&sort=0. – Title from the screen.
  7. IAB Platform Status Report: User Generated Content, Social Media, And Anvertising – An Overview [Electronic resource] / April 2008. – Mode of access: http://www.iab.net/media/file/2008_ugc_platform.pdf. – Title from the screen.
  8. New Media [Electronic resource] / Wikipedia. – Mode of access: http://en.wikipedia.org/wiki/New_media. – Title from the screen.
  9. Nielsen “Trust In Advertising” Report [Electronic resource] / October 2007. – Mode of access: http://www2.acnielsen.com/reports/documents/TrustinAdvertisingOct07.pdf. – Title from the screen.
  10. O’Reilly, Tim. What Is Web 2.0: Design Patterns and Business Models for the Next Generation of Software [electronic resource] / T. O’Reilly. – Mode of access: http://oreilly.com/web2/archive/what-is-web-20.html. – Title from the screen.
  11. Social Media [Electronic resource] / Wikipedia. – Mode of access: http://en.wikipedia.org/wiki/Social_media. – Title from the screen.
  12. Social Media: the future of small business marketing [Electronic resource] / Mode of access: http://www.constructaquote.com/home/business-guides/social-media.aspx. – Title from the screen.
  13. Solis, Brian. Social Media Manifesto [Electronic resource] / B. Solis – Mode of access: http://www.briansolis.com/2007/06/future-of-communications-manifesto-for.html. – Title from the screen.
  14. Swain, Sampad. Branding 2.0 & Social Media [Eлектронний ресурс] / S. Swain. – Mode of access: http://managementchords.blogspot.com. – Title from the screen.
  15. Universal McCann Comparative Study On Social Media Trends [Electronic resource] / April 2008. – Mode of access: http://www.universalmccann.com/Assets/2413%20-%20Wave%203%20complete%20document%20AW%203_20080418124523.pdf – Title from the screen.
  16. Web 2.0 [Electronic resource] / Wikipedia. – Mode of access: http://en.wikipedia.org/wiki/Web_2.0. – Title from the screen.

Ключові слова: соціальні медіа, нові медіа, social media, new media, Web 2.0, PR, UGC, CGM, маркетингові комунікації.

Інші записи:

    Не знайдено

Факультету політико-інформаційного менеджменту

  • Посилання
    1. Червень 13th, 2012 at 18:40 | #1

      Дуже цікава та змістовна стаття! У практичній роботі міжнародних організацій застосування соціальних медіа набуває все більшої популярності. У нас є дуже багато матеріалів на цю тему, а також конкретних проектів та ініціатив. Від звичайних блогів http://olenaursu.wordpress.com/2012/02/13/can-social-media-help-you-work-better-with-local-municipalities/ – до грунтовних аналітичних досліджень http://europeandcis.undp.org/blog/2012/02/01/social-media-for-anticorruption-analyzing-lessons-from-the-trenches/ і проектів на зразок таборів соціальних інновацій http://olenaursu.wordpress.com/2012/04/13/%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F-48-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD-%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%B2-innovation-lab/

    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю