Автор статті:

Костишин Вікторія

Анотація. В даній статті проаналізовано

Незважаючи на таке досить чітке і зрозуміле визначення даного злочину його кваліфікація досить часто викликає немало проблем. Тому важливим є чітке розуміння складу даного злочину. Так, на нашу думку, характеристику шахрайства варто розпочати з об’єкта. Як відомо, об’єктом будь-якого злочину є суспільні відносини, які опосередкують певні блага, інтереси людей, а також суспільні і державні інтереси.

Під родовим об’єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. У даному випадку родовим об’єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, які охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави[1].

Визнання родовим об’єктом злочинів проти власності саме суспільних відносин власності, а не права власності і не правовідносин власності, обґрунтовується тим, що суспільні відносини є первинними і порушуються злочинами, тоді як вказані право і правовідносини – вторинні і порушуються внаслідок порушення суспільних відносин власності. Так, як відносини власності – це, в першу чергу, відносини людей в процесі суспільного виробництва, обміну і споживання виготовленого продукту, тобто матеріальні (економічні) відносини. В той же час вони регулюються і закріплюються законодавством. В результаті ці відносини утворюють право власності. Порушення цих відносин спричиняє за собою порушення даного права, що охороняється законом, і відповідною є доказом протиправності шахрайства. Проте проблемою є те, що в законодавстві України немає чіткого і однозначного поняття права власності, а існує значна кількість різноманітних теорій, єдине, що об’єднує ці всі теорії – це віднесення права власності до речових прав[2]. Загальний зміст речового права полягає в тому, що між особою і річчю виникає ідеальний юридичний зв’язок: річ належить конкретній особі, повністю підлягає її волі. Інші особи не повинні порушувати цей зв’язок, оскільки право власності є абсолютним. Відповідно до класичного підходу об’єктом права власності визнається лише річ. Вказану позицію займають такі вчені-цивілісти як Д.М.Генкін, О.В.Дзера, В.П.Мозолін. Проте С.С.Алексєєв, М.І.Брагінський, В.В.Вітрянький, В.В.Старженецький, Е.А.Суханов вважають, що об’єктом права власності можуть бути і предмети довкілля, і неуречевлене майно. Тому власність як родовий об’єкт права власноті слід розуміти як економічні відносини власності, врегульовані правом, які складаються з приводу належності та товарного обігу майна, послуг, енергії та інших об’єктів власності[3].

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Безпосередній об’єкт шахрайства – це відносини власності.

Предметом шахрайства може бути майно в розумінні речі та право на майно[4]. Важливим є те, що предметом даного злочину можуть бути як рухомі так і нерухомі речі[5]. Майно як предмет шахрайства повинно володіти певними фізичними, економічними, юридичними ознаками.

По-перше, предмет шахрайства повинен бути матеріальними (фізичним), тобто повинен бути речовинним, матеріальним предметом зовнішнього світу, обкресленим в просторі. При застосуванні даного положення на практиці останнім часом виникають певні труднощі. Не можуть бути предметом шахрайства, як майнового злочину ідеї, погляди, прояви людського розуму, інформація.

Друга ознака предмету шахрайства – економічна[6]. ЇЇ суть в тому, що предметом може бути тільки річ, що має певну економічну цінність. Предмет шахрайства втілює людську працю. Це означає, що предмет:

а) виготовлений людиною;

б)містить людську працю, якщо йдеться про продукт біологічного природного походження.

Предметом шахрайства, будь-якої його форми, можуть бути товарно-матеріальні цінності в будь-якому стані і вигляді, що володіють економічною властивістю вартості, а також гроші, як загальний еквівалент вартості як особливий товар, що виражає ціну будь-яких інших видів майна[7].

Будь-який продукт має не тільки вартість як вираз міри вкладеної абстрактної праці, але і споживчу вартість – корисність. Як для потерпілого, так і для злочинця мають значення. обидві ознаки предмету розкрадання. Не можна говорити про розкрадання, коли особа заволодіває речами, викинутими власником за непотрібністю.

Звичайний вираз цінності речі – її вартість, грошова оцінка. Тому гроші, валютні цінності й інші цінні папери (акції, облігації і т.п.), що є еквівалентом, теж можуть бути предметом розкрадання. І, навпаки, не можуть бути предметом розкрадання речі, що практично втратили господарську цінність, або природні об’єкти, в які не включена праця людини.

І третя ознака предмета шахрайства – юридична[8]. Тобто, таким предметом може виступати лише чуже майно[9]. Чужим є майно, на яке особа не має ні речових прав, коло яких обмежене законом, ні зобов’язальних прав, які можуть створюватися на  розсуд самих осіб.

До речових прав, наприклад, відносяться: право власності, право довічного володіння або постійного (безстрокового) користування земельною  ділянкою, сервітути і т. п., а до зобов’язальних прав відносяться: право оренди, зберігання, найму і т.п[10].

Значною мірою специфіка предмету шахрайства детермінує дії злочинців із підготовки, вчинення, приховання злочину, що у свою чергу, впливає на механізм утворення слідів – джерел доказів. Варто сказати, що грошові цінності слугували предметом шахрайства проти особи у 187 випадках (74,8%), вироби з дорогоцінних металів та каміння – у 23 (9,2%), цінні папери – 10 (4%), нерухомість (квартири, земельні ділянки) – 5 (2%), предмети одягу – 4 (1,6%), інше майно – у 21 (8.4%) випадку. Подібні результати стали свідченням закономірного зв’язку між предметом шахрайства та іншими елементами криміналістичної характеристики злочину (обстановкою, місцем, часом, особливостями осіб потерпілого та злочинця, природи їх стосунків, способу підготовки, вчинення, приховання злочину)[11].

Тож безпосереднім об’єктом шахрайства є відносини власності. Тому не дивним є те, що саме об’єкт даного злочину вкотре підкреслює суспільну небезпечність даного злочину, адже відносини власності займають одне з найважливіших, якщо і не найважливіше місце серед інших людських відносин, вони безпосередньо захищаються Конституцією України, що вказує на їх важливість. Тому об’єкт шахрайства служить не лише елементом даного складу злочину, але й індикатором небезпечності даного злочину.

Предметом шахрайства є майно в розумінні речі та право на майно, яке повинне відповідати таким ознакам як матеріальність (фізичність), економічну цінність, відсутність права на нього у суб’єкта злочину.

---

[1]Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. –  С.133.

[2] Антонюк Н.О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою / Н.О. Антонюк. – Львів: ПАІС, 2008. – C. 48.

[3] Антонюк Н.О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою / Н.О. Антонюк. – Львів: ПАІС, 2008. – C. 48.

[4] Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. –  С.146.

[5] Бойцов А.И. Преступления против собственности / А.И. Бойцов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – С.11-12.

[6] Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.133.

[7] Петухов Б.В. К вопросу о понятии мошенничества / Б.В. Петухов,  Н.Н. Лунин // Юрист. – № 3 – С. 63.

[8] Бажанов М.І. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С.133.

[9] Головкін С.В. Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування Дис. канд. наук: 12.00.09 [Електронний ресурс] / С.В Головкін. – Х, 2008. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/244193.html.

[10] Самолюк В.В. Основи правознавства: Навчальний посібник / В.В. Самолюк, А.О. Філіп’єв, Р.С. Мартинюк. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2006. – С. 126.

[11] Головкін С.В. Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування Дис. канд. наук: 12.00.09 [Електронний ресурс] / С.В Головкін. – Х, 2008. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/244193.html.

Інші записи:

• Місце шахрайства серед злочинів проти власності
• Зловживання довірою як спосіб вчинення шахрайства
• Історія виникнення злочину шахрайство

Костишин Вікторія Правничого факультету шахрайство