Права та обов’язки сторін договору банківського вкладу

Анотація: В статті дослідження права та обов’язки  сторні договору вкладу, які складають зміст правовідносин за договором.

Abstract: The paper studies the rights and duties of overlooking the contribution agreement that is legal content of the treaty.

Оскільки договір банківського вкладу є одностороннім та відплатним, після укладення договору банківського вкладу у банку виникають три основних обов’язки: повернути вкладнику суму вкладу в порядку, встановленному договором, виплатити йому винагороду у вигляді процентів за весь час користування чужими грошовими коштами, а також забезпечити повернення вкладнику коштів за договором банківського вкладу .

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. При цьому, в практиці правозастосування існує проблема щодо визначення строку повернення вкладу банком після одержання першої вимоги клієнта (вкладника). Згідно зі статею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов’язання не визначений в договорі, боржник повинен виконати зобов’язання протягом 7 днів з моменту пред’явлення вимоги. Водночас, згідно зі статтями 1049, 1058 та 1059 Цивільного кодексу, цей термін для договорів позики становить 30 днів. Таким чином, вирішення означеної проблеми залежить від того, яким чином кваліфікувати договір банківського вкладу. Якщо як самостійний правочин, то до відповідних спірних правовідносин слід застосовувати статтю 530 Цивільного кодексу України, а якщо виходити з розуміння договору банківського вкладу як різновиду договору позики, то до відносин слід застосувати статтю 1049 кодексу.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений інший процент.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред’явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено в непридатний для пред’явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

Так, у разі пред’явлення вкладником вимоги про повернення вкладу,згідно з Постановою Правління НБУ Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, банк зобов’язаний прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім’я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Банк зобов’язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Однак, досить часто виникають проблеми при поданні вимоги про повернення вкладу, які полягають в тому, що через внутрібанківську неузгодженість дій потрібно звертатись з такою заявою до філії в якій було укладено договір банківського вкладу, в іншому випадку строк повернення вкладу з нарахованими процентами буде набагато довшим, що дає підстави для притягнення банку до юридичної відповідальності. Зазвичай завдані таким чином збитки носять незначний характер у матеріальному визначенні, але є суттєвими незручностями, які завдають моральної шкоди.

У випадку укладення договору банківського вкладу на користь третіх осіб банк зобов’язаний виплатити проценти, суму вкладу або його частину на вимогу цієї особи, так як своїми діями третя особа набуває прав вкладника, а вкладник за договором банківського вкладу втрачає свої права вкладника.

У зв’язку з вищевикладеним, пропонуємо доповнити п.3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ таким абзацом.: Вклад повертається на вимогу вкладника за місцем пред’явлення вимоги вкладником незалежно від місця укладення договору.

Також, банк має право здійснювати операції з, залученими за договором банківського вкладу, коштами на власний розсуд. Власне у цьому проявляється основа комерційної необхідності в залучення вкладів, для того щоб одержати дохід шляхом купівлі-продажу цінних паперів, укладення кредитних договорів та ін. Однак слід зауважити, що банк немає обов’язку надання звіту за наслідки своєї діяльності.

Банк зобов’язаний надавати інформацію на звернення вкладника про стан його рахунку про нараховані проценти про розмір статутного фонду банку. Ці відносини регулюються Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про звернення громадян».

Вкладник за договором банківського вкладу не несе жодних обов’язків в силу односторонньої природи договору банківського вкладу.

Вкладник має право на повернення вкладу з нарахованими процентами: на першу вимогу або по закінченню строку укладення договору банківського вкладу.

Дії вкладника щодо отримання вкладу або його частини за його першою вимогою слід розглядати як одностороннє розірвання або зміну договору.

При цьому жодної відповідальності за дострокове розірвання договору вкладник не несе, так як його дії є законними.

Реалізувати своє право на дострокове отримання вкладу вкладник може і за вкладами, внесення яких підтверджене ощадним сертифікатом. Відмова вкладника від свого права на повернення вкладу за першою вимогою не допускається, у зв’язку з чим умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Право на повернення вкладу на першу вимогу вкладника не слід розуміти як право останнього на негайне одержання вкладу після отримання банком вимоги вкладника. З огляду на субсидіарне застосування до договору банківського вкладу положень про договір банківського рахунка кошти з вкладного (депозитного) рахунка видаються вкладнику або за вказівкою перераховуються на інший рахунок у строки і у порядку, встановленому банківськими правилами. Строк повернення вкладу вкладникам – фізичним особам встановлений п. 20.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492[1]. Згідно з нормами вказаного нормативно-правового акту для дострокового розірвання договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника – фізичної особи вкладника зобов’язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви, яка складається у довільній формі із зазначенням реквізитів договору, суми вкладу або його частини і дати повернення коштів вкладнику та подається у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання коштів, зазначеної у заяві.

Слід зауважити, що банківські правила встановлюють можливість застосування при поверненні вкладу платіжне доручення вкладника, якщо це передбачено договором (п. 9.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492).

Отже, якщо застосування платіжного доручення вкладника встановлено договором банківського вкладу, банк зобов’язаний перерахувати кошти у такі строки: якщо платіжне доручення було отримано банком протягом його операційного часу – в день його надходження, а у разі його надходження до банку після закінчення операційного часу – не пізніше наступного робочого дня. Інші строки виконання платіжного доручення можуть бути встановлені договором (ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22). Надаючи право вкладникам на одержання вкладу на першу вимогу, закон, з метою захисту майнових інтересів банку, передбачає: у разі використання вкладником свого права на отримання вкладу до спливу встановленого у договорі строку або до настання інших обставин зазначених договором, проценти за вкладом сплачуються банком у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлено більш високий процент відповідно до ч. 3 ст. 1060 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що розмір процентів за вкладами на вимогу, як правило, значно нижчий за розмір процентів за іншими видами вкладів, наявність вказаної норми закону дозволяє підтримати певний баланс прав та інтересів сторін договору банківського вкладу. Якщо проценти сплачувалися вкладнику періодично протягом дії договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за ставкою, що застосовується за вкладами на вимогу, процентами повертається банку відповідно до умов договору (наприклад, сплачується вкладником або утримується з суми вкладу). У випадку використання вкладником права на дострокове повернення лише частини вкладу, слід вважати, що такий договір банківського вкладу трансформується у договір на вимогу, з нарахуванням за ним процентів у розмірі, що нараховується за вкладами на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк зобов’язаний нарахувати та виплатити проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом.

Також банк зобов’язаний, відповідно до Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» застрахувати вклад.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»[2] банки-учасники фонду зобов’язані: розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів; надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги та порядок їх відшкодування. Банк зобов’язаний обмежувати рекламу щодо гарантування вкладів з посиланням на участь в Фонді.

Таким чином, права і обов’язки, які в свою чергу є змістом договору банківського вкладу мають бути визначені в договорі банківського вкладу. Вважаємо, що необхідно детально визначити в Цивільному кодексі перелік обов’язків банку адже досить часто банки зловживають тим що нав’язують вкладнику умови, які суперечать цивільному законодавству і фактично обмежують права вкладника.


[1] Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1172-03.

[2] Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20 вересня 2001 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР),. -2002. – N 5. – Ст. 30

Інші записи:

    Не знайдено

Правничого факультету

  • Посилання
  • Ограждения и перила из нержавейки в самаре, ограждения из нержавеющей стали самара.
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю