Автор статті:

Вадим Гаврилів

У статті зображено особливості походження сирійського перекладу Священного Письма відповідно до історичних реалій, а також висвітлено специфіку становлення та розповсюдження цього перекладу. Також зазначено, що переклад Пешитта і до сьогоднішнього дня є дуже поширений, та важливий як одне з найвизначніших джерел.

The article is concerned with origin of the Syriac translation of Sacred Scripture and its represented features according to historical realities. Also the specific establishment and distribution reflected on the basis of historical records ase being suggested.

Аналізу особливостей становлення та розповсюдження сирійського перекладу «Пешитта» присвячені праці таких учених як: Б. Мецгер, Й Маорі, Д. Трімм, В Стелін. та ін.

Актуальність дослідження сирійського перекладу «Пешитта» зумовлена тим фактом, що книга має досить глибоке історичне коріння, та є одним з кращих творів для вивчення Священного тексту, а також в перекладі можна знайти дуже багато коштовних наукових критико-текстуальних і екзегетичних даних, які можуть бути корисними для біблієзнавства.

Мета дослідження полягає у тому, щоб показати новизну даних про сирійський переклад «Пешитта» та актуальність його дослідження у сучасному світі.

З творінь Єфрема Сиріна і інших стародавніх християнських письменників видно, що в сирійській Церкві уживався сирійський переклад старозавітних книг, названий Пешитта. Слово «Пешитта» – пасивний дієприкметник від дієслова і означає «розпростертий»; також може мати значення «простий» або «ясний». Вперше це слово стосовно перекладу Писання спожив, яковит Мойсей бар-Кефа для позначення сирійського перекладу Старого Завіту із староєврейської мови, щоб відрізнити його від іншого перекладу, зробленого з Септуагінти Павлом з Телли і доповненого складними посиланнями на «Гексаплу» Орігена [2, с. 22]. Інші тлумачать це слово як «широко поширена» або «загальноприйнята». Згідно з такою інтерпретацією, назва «Пешитта» паралельна за змістом латинському «Вульгата».

Пешитта з’явилася до розділення сирійського християнства на дві громади, і тому прийнята як несторіанами, так і яковитами. Офіційна версія включає двадцять дві книги Нового Заповіту. До неї не увійшли чотири малі Соборні послання і Апокаліпсис. Склад Пешитти, очевидно, відображає канон, що був в ужитку Антіохійської церкви в IV і V ст. У неї також не входили Лк 22:17-18 і епізод з Ісусом і грішницею (Ін 7:53 – 8:11) [4].

Сирійські писці працювали над переписом Пешитти дуже ретельно. У рукописах кожного періоду спостерігається дивовижна згода: рідко є більш за одну істотну розбіжність на кожен розділ.

Про саме походження цього перекладу збереглося декілька оповідей. Найдавніше свідчення в походженні перекладу, знаходять у Мелітона Сардінського, згадуючого про якийсь переклад, але Мелітон не визначає, що це переклад сирійський і по відмінності несхожості його цитати з нинішнім текстом Пешитти не можна категорично вважати цю цитату за вказівку на Пешитту, тим паче, що навряд чи Мелітон знав сирійську мову. Непряме свідчення знаходять в тому, що в II столітті жили Вардесан, Гармоній і Егезіп які користувалися, за оповіддю Евсевія Кесарійського, старозаповітними і новозаповітніми книгами сирійською мовою, тому що вони добре знали сирійську [3]|. Отже, в II-м столітті уже був якийсь сирійський переклад. Позитивніше і пряміше свідчення знаходиться у Єфрема Сиріна, що склав всі свої тлумачення по перекладу Пешитти. Очевидно, в IV ст. цей переклад був загальнопоширеним і загальноприйнятим в сирійській Церкві. З творінь Єфрема видно, що Пешитта була складена задовго до його часу. Мова його була не у всьому вже зрозумілою сучасникам Єфрема Сиріна і спричинила нерідкі пояснення його слів і речень. По зіставленню зі всіма вищезгаданими прямими і непрямими свідоцтвами про Пешитту в творах Єфрема, є цілковита підстава стверджувати, що Пешитта існувала вже в II і IIІ ст. н.е., а складатися почала, ймовірно, ще в I столітті [2, с. 23].

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Проте сирійські перекази, імен перекладачів абсолютно не зберегли, загальне ж уявлення про перекладачів випливають з аналізу самого перекладу. Різницю в характері перекладу різних книг і зауваження Єфрема Сиріна і Якова Едеського переконують в тому, що переклад складений різними особами. Поза сумнівом, переклад складений з єврейського тексту, по місцях не без впливу арамейських таргумів, та не без впливу іудейського і християнського розуміння Святих Книг. Проте іудеї якщо і брали участь, то вони вже були навернуті в християнство і підлеглі християнам в Сирії, які тому і називали цей переклад «нашим» перекладом. Переклад спочатку обіймав одні канонічні книги. Зокрема при св. Єфремі не було перекладу неканонічних частин книги Даниїла. Поза сумнівом, переклад неканонічних книг складений пізніше, в IV столітті, і зовсім іншими особами, на відміну від перекладу канонічних книг.

Щодо характеру перекладу Пешитти то можна сказати, що він відрізняється, порівняно з таргумами, точністю, близькістю до єврейського тексту, певним буквалізмом і легкозрозумілістю. З цього боку він вважається одним з кращих критичних і екзегетичних творів для вивчення священного тексту. Перекладачі Пешитти завжди прагнули дати ясний сенс священному тексту, близько в той же час тримаючись і його буквалізму. У перевагу перед таргумами, вони не прагнули проводити своїх особливих богословських поглядів, а висвітлювали буквально те, що лежало в основі священного тексту.

Але говорячи про переваги Пешитти перед таргумами, ми повинні згадати і про те, що Пешитту далеко несправедливо було б вважати за просту копію сучасного єврейського тексту. Перекладачі, як вище було відмічено, виражали не букву, а думку священного тексту, і керувалися при цьому іудейським переказом. Проте переклад різних книг не є однаковий. Так, в П’ятикнижжі він близький до єврейського тексту і таргуму Онкелоса; близькість до єврейського тексту видно і в перекладі Ієремії і Ієзекіля. Книга Іова дослівно перекладена з єврейського. У Псалтирі багато ухилень від єврейського тексту, що наближаються до інших перекладів, але ймовірно зроблених пізніше по церковному вжитку цієї книги. Неканонічні книги перекладені з грецького тексту і є досить близькими до останнього. Книга Премудрості Ісуса сина Сираха, здебільшого вважається, що вона перекладена з єврейського оригіналу [2, с. 27]|.

Незважаючи на те, що Пешитта є незалежним перекладом її основа схожа на прото-масоретський текст. Також вважається, що в деяких місцях перекладачі використовували грецький переклад Септуагінти. Вплив Септуагінти особливо сильний у книзі Ісаї та книзі Псалмів, ймовірно, це пов’язано з їх використанням у літургії [7]. Проте однією з особливостей Пешитти, на відміну від грецького канону є відсутність: Другого Послання Петра, Другого Послання Іоанна, Третього Послання Іоанна, Послання Юди, і Книги Об’явлення. До сучасної сирійської Біблії додали ці книги десь в 6 чи 7 столітті, імовірно з Гераклійської чи Філоксенової версії сиро-палестинських перекладів.

Загалом перекладачі старалися дуже близько триматися священного тексту і не надавати своєму перекладу характеру вільної парафрази. Але метафори і складні уривки намагались тлумачити.

Також багато скрутних єврейських слів знаходять собі паралель і пояснення в перекладі Пешитти. Для критики єврейського тексту Пешитта має значення по своїй близькості до останнього і може часто служити опорою в думці про гідність того або іншого існуючого читання. Але потрібно відмітити, що ухилення Пешитти від теперішнього єврейського тексту не завжди можуть служити доказом існування подібних ухилень і в старому єврейському тексті, яким користувалися перекладачі. Окрім перекладачів, потрібно в цьому випадку брати до уваги і чималу кількість наступних редакторів цього перекладу, що прагнули зблизити його з іншими текстами. Наприклад, Яків Едеcський (VIII ст.) не мало працював над подібним виправленням перекладу Пешитти, більше того він не тільки переглянув переклад, також він вніс деякі біблійні матеріали які взяв зі своїх власних джерел[6]. У тих же випадках, де текст Пешитти несе якусь відмінність – зрозуміло, якщо немає при цьому якоїсь помилки або навмисної вставки, – він повинен піддаватися ретельній критичній перевірці та оцінці і мати належний критичний авторитет.

Варто глибше розглянути діяльність Якова Едесського, адже важливість його роботи в тім, що вона заснована на Пешитті з використанням грецьких редакцій, тобто він прагне показати сирійський переклад, не втрачаючи зв’язки із грецьким[6].

Подальша історія тексту Пешитти така: переклад був завжди єдиним і незмінним в сирійській церкві до половини V ст., коли несторіанство і монофізитство роздрібнили самих сирійських християн на єресь і секти. Після розділення сирійців між цими двома єресями, переклад Пешитти спочатку був єдиним у обох єретичних громадах, але пізніше почав отримувати видозміни і рецензії відповідно несторіан і монофізитів. Несторіанський текс, вважається, точніше зберіг стародавній вид тексту і підтверджується стародавніми цитатами. Несторіани забезпечили переклад особливою пунктуацією, тоді як монофізіти значно змінювали текст, особливо відома Каркафська рецензія (по імені монастиря, в якому вона складена) [8].

У VII столітті (613-618 р.) Павлом, єпископом Тельським, складений був новий сирійський переклад з грецьких гекзапл Орігена, який і одержав церковне сирійське вживання у монофізитській церкві.

Переклад Пешитти дуже поширений. Уживається у несторіан, яковитів, маронітів, в Індії, Китаї, Туркестані, Малабаре, Персії, у халдеїв Курдістана, у сирійців Месопотамії, у мелхитів Сирії Сирії і Лівану [5].

На початку XX ст. перераховували більше трьохсот новозаповітних рукописів Пешитти. Проте в наш час справжнє число рукописів значно більше, оскільки не включались в список всі рукописи з бібліотек Сходу, та деякі нові; зокрема, з маловідомих західних збірників.

Отже, в перекладі Пешитти можна знайти дуже багато цінних наукових критико-текстуальних| і екзегетичних| даних. Також в перекладі видно дуже стародавнє християнсько-іудейське розуміння старозаповітнього єврейського тексту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Головащенко С. І. Біблієзнавство. Вступний курс/ Сергій Головащенко – К.: Либідь, 2001. – 410 с. – (Наукова бібліотека Національного університету «Острозька академія»)

2. Мецгер Б. М. Текстология нового завета/ Брюс Мецгер – М.: Библейско-богословский институт св. Апостола Андрея, 1996. – 286 с. (Издательство Библейско-богословский институт св. Апостола Андрея)

3. Юнгеров П. А. Введение в Ветхий Завет/ – М.: Частное историко – критическое введение в священные ветхозаветные книги, 2003. – 856 с.

4. Новый завет. Пешитта [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://khazarzar.skeptik.net/biblia/peshitta/index.htm

5. Переводы на древние языки [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pravenc.ru/text/БИБЛИЯ%20%20IV%20%20ПЕРЕВОДЫ.html

6. Andreas Juckel. Septuaginta and Peshitta. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://syrcom.cua.edu/Hugoye/Vol8No2/HV8N2Juckel.html

7. History of the Peshitta. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.peshitta.org/initial/peshitta.html

8. Sidney Zandstra. Vulgate, Peshitta and Septuagint [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.archive.org/stream/witnessofvulgate00zandrich/witnessofvulgate00zandrich_djvu.txt

Інші записи:

Вадим Гаврилів Гуманітарного факультету