Автор статті:

Смалюк Тарас Васильович

Підприємство як майновий комплекс може розглядатися як складна річ, оскільки складається з нерухомих та рухомих речей (майна), які утворюють єдине ціле, що дає можливість використовувати його за призначенням (п. 1 ст. 188 ЦК). Як складна річ підприємство характеризується такими ознаками: складається із різнорідних речей; складові частини такої речі фізично не пов’язані між собою; сукупність речей утворює єдине ціле, яке використовується за загальним призначенням; кожна з частин такої речі може використовуватися постійно за тим же призначенням, що і разом з усіма, не виконуючи при цьому щодо них ролі належності.

Складна річ є роздільною, тому ч. 4 ст. 191 нового ЦК передбачає можливість не тільки підприємства як єдиного майнового комплексу, а і його частини бути об’єктами договорів купівлі-продажу, міни, застави тощо. Саме в цьому проявляється така властивість підприємства (його частини), як оборотоздатність (ч. 1 ст. 178 нового ЦК), тобто здатність вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва, спадкування або іншим чином.

Авторські права належать автору статті на naub.org.ua

Поняття «частина підприємства» потребує уточнення. Відповідно до чинних на сьогодні нормативно-правових актів[1], зокрема «Класифікації організаційно-правових форм господарювання» передбачені тільки такі структурно відокремлені частини суб’єкта господарювання, як філія та представництво. Філія — структурно відокремлена частина юридичної особи, шо знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що і юридична особа в цілому. Вона має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що одержується від провідного керівного органу юридичної особи (п. 2.32). Представництво — також структурно відокремлена частина юридичної особи, що діє від імені юридичної особи за межами її знаходження. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (п. 2.33). Ці ж відокремлені підрозділи юридичної особи зазначені в ст. 95 нового ЦК і розглядаються як її складові. Звідси — і майно, яке призначене для виконання останніми своїх функцій, також може розглядатися як складова підприємства – єдиного майнового комплексу і може об’єднуватися під назвою частини підприємства. Те ж стосується таких відокремлених підрозділів внутрішньої побудови юридичної особи, як цеху, дільниці, відділів тощо, майно яких теж слід розглядати як складові єдиного підприємства — майнового комплексу.  ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначає, що до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, коли у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва. Тобто саме майно структурних підрозділів утворювало майновий комплекс.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного майна» також згадує такі частини підприємства, як філії, цехи, дільниці, майно яких також може виступати як цілісні майнові комплекси — об’єкти оренди. Ознакою таких цілісних майнових комплексів — частин підприємства є наявність розподільчого (розподільного) балансу.

Поряд із юридичним терміном «єдиний майновий комплекс» у законодавстві України використовується інший термін – «цілісний майновий комплекс». Практично ці терміни є тотожними. Про це свідчить ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»[2], яка ототожнює ці поняття шляхом використання юридичної конструкції «єдиний (цілісний) майновий комплекс». Більш того, на це вказує i зміст ч. 2 ст. 490 ЦК України, у якій законодавець фактично ототожнює ЄМК з цілісним майновим комплексом (далі – ЦМК), позаяк закріплює, що до складу ЦМК входять майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування, які за ч. 2 ст. 191 цього Кодексу включені до складу ЄМК.

Окрім наведеного визначення ЄМК, яке дає ст. 191 ЦК України, у чинному законодавстві України є й інші визначення цього поняття.

Так, за ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ЦМК є господарський об’єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання[3].

Згідно із п. 3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» ЦМК – це об’єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; ЦМК є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб’єкти господарської діяльності.

Хоча наведені визначення і мають між собою відмінності, навряд чи можна назвати їх такими, що суперечать один одному. Навпаки, вони нібито доповнюють  і ширше  розкривають зміст  поняття, що визначається. Їхній спільний аналіз дає змогу виділити таку суттєву ознаку ЄМК, як придатність і достатність активів, що до нього входять, для здійснення окремого виду господарської діяльності.

ЦК України дає диспозитивне визначення підприємства як ЄМК, що надає право сторонам із використанням принципу розумності визначити ті види майна, що будуть включені до складу такого комплексу при його продажу. При цьому треба мати на увазі, що ЄМК визнається лише той комплекс майна, що є придатним та достатнім для здійснення певного виду господарської діяльності. Отже, не допустимо вилучати зі складу ЄМК молочного комбінату обладнання, що забезпечує переробку молока, бо в такому випадку цей комплекс не забезпечуватиме можливості здійснення господарської діяльності з виготовлення молочних продуктів.

Отже, підприємство як єдиний майновий комплекс в цілому визнається матеріальним об´єктом цивільних прав, до складу якого у відповідності з ЦКУ можуть входити нематеріальні за своєю правовою природою блага – особисті немайнові та виключні права. Підприємство в цілому або його частина можуть бути об´єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших речових прав пов´язаних з встановленням, зміною чи припиненням речових прав.

---

[1] Класифікація організаційно-правових форм господарювання. Наказ Держстандарту України. – 22.11.94 р.

[2] Про приватизацію державного майна. Закон України // Відомості Верховної Ради , 1992, N 24, ст.348 )

[3] Про оренду державного та комунального майна. Закон України // Відомості Верховної Ради, 1992, N 30, ст.416

Інші записи:

Смалюк Тарас Васильович Правничого факультету