Поняття толерантності в контексті розвитку соціальної діяльності молодіжних релігійних організацій в Україні

У статті розглянуто проблему соціальної діяльності та особливості формування атмосфери толерантності в контексті розвитку соціальної діяльності релігійних організацій в Україні.
Ключові слова: толерантність, молодіжні релігійні організації, соціальна діяльність релігійних інституцій.
Громадські структури молодіжного руху розвиваються і посідають вагоме місце в системі суспільства. Молодіжні організації об’єднують молодих людей задля розвитку і захисту певних спільних інтересів. Водночас, соціально-значима діяльність релігійних інституцій не зводиться лише до реалізації милосердницьких та доброчинних програм. На сьогоднішній день спостерігається широка присутність релігійного чинника в культурному житті України, освітянському процесі, міжконфесійних відносинах. Різнопланова діяльність релігійних організацій виступає як ґрунтовна основа духовного вдосконалення суспільства, піднесення його моралі, рівня толерантності, відповідальності перед нинішніми й прийдешніми поколіннями.
Разом з тим, рівень релігійної толерантності в суспільстві, без якої не може бути ні рівності, ні спокою, ні громадянської свободи для громадян країни, залишається одним із пріоритетних завдань, а його розв’язанням займаються науковці різних галузей знання.
Значну увагу цій проблематиці приділяли В. Бондаренко, В. Го-ловенько, М. Головатий, О. Громов, О. Корнієвського, А. Кузін, В. Куліком, О. Нелюбин, В. Чурбанов, В. Якушик.
Молодіжні організації є інструментом найбільш дієвої соціалізації молодого покоління. На законодавчому рівні статус молодіжних та дитячих організацій визначається Законом України «Про молодіжні та дитячі організації» від 1 грудня 1998 року та Законом України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 року. Стаття 2 Закону України «Про молодіжні та дитячі організації» визначає молодіжні громадські організації як «об’єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів» та дитячі громадські організації як «об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства». Особливістю молодіжних та дитячих організацій, згідно ст. 5 Закону є те, що особи старшого віку можуть бути членами молодіжних та дитячих громадських організацій за умови, якщо їхня кількість у цих організаціях не перевищує третину загальної кількості членів [3, с. 6].
Після проголошення незалежності значний відсоток молоді звернувся у пошуках самореалізації до релігії. Зокрема, це пов’язано з національним рухом, що набув своєї кульмінації у 1991 році. Молодь, яка брала участь у цих рухах, здебільшого декларувала свою приналежність до таких конфесій як Українська греко-католицька церква, Українська автокефальна православна церква. Також великий відсоток молоді звертається до протестантських церков, різноманітних сект та містичних культів. Наприклад: «Українська молодь Христова», «Християнська молодіжна організація Церкви адвентистів сьомого дня», «Молодіжна рада церков Євангельських християн-баптистів України» тощо [1].
Україна була і залишається поліконфесійною державою з широкою структурою віросповідань. «Сьогодні на її теренах діє понад 33 тисячі релігійних організацій 55 віросповідних напрямків. І такі негативні явища, як нетерпимість, ворожість, дискримінація за релігійною чи етнічною ознакою, міжконфесійні та міжетнічні конфлікти досить часто є наслідком взаємного нерозуміння, відсутності неупередженого знання різних спільнот одна про одну. Тому взаємне пізнання є важливим інструментом зміцнення суспільного миру та злагоди. Одним із таких інструментів може бути проведення діалогу. Метою діалогу має стати поступове поглиблення пізнання віруючими різних конфесій один одного, подолання помилкових поглядів та упереджень. Організаційними формами діалогу при цьому можуть стати різного роду конференції, симпозіуми, колоквіуми, наочним прикладом чого є робота нашого Круглого столу. Разом з тим діалог на теоретичному рівні повинен мати своє продовження у спільних акціях, зокрема культурницьких, просвітницьких, благодійних та інших суспільно спрямованих заходах», – зауважив у своєму виступі Голова Держкомнацрелігій О. Саган [7].
Враховуючи поліконфесійність та полінаціональність Української держави, не викликає сумнівів, що міжконфесійні та міжнаціональні взаємовідносини мають будуватися на засадах толерантності за сприяння з боку державних органів, релігійних і громадських організацій.
Саме толерантність є найпоширенішим способом припинення зіткнення ворогуючих сторін, тобто обачне рішення не забороняти, не обмежувати і не оспорювати поведінку, яку хтось не схвалює, навіть якщо він і має потрібну для цього владу чи авторитет.
В історії ідея толерантності спершу ототожнювалася з релігійною практикою і віруваннями й виникла у Європі, роз’єднаній за доби Реформації релігійними суперечками та війнами, як гасло основоположного значення [4, с. 53]. Говорячи про міжконфесійну толерантність, зазвичай посилаються на відомий Євангельський вислів: «Багато осель у домі Мого Отця» (Ів. 14.2) [9, с. 157].
«Стан релігійної толерантності в Україні є цілком задовільним як для посткомуністичної країни. Чого тільки вартують почергові богослужіння чи співпраця релігійних організацій. Головні небезпеки для толерантності – у штучному нагнітанні ідеологічних та політичних відмінностей між різними релігійними та релігійно-етнічними групами та маніпуляції цими відмінностями (причому нагнітати і маніпулювати можуть як «зовнішні сили» — закордонні релігійні чи політичні центри, так і українські). А також у відсутності розвитку законодавства, яке б сприяло легальному вираженню величезного суспільно-корисного потенціалу церков та релігійних організацій», – читаємо в інтерв’ю доктора права, експерта з державно-конфесійних питань, заступника директора Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету Л. Коваленко [5].
17-25 серпня 2008 р. відбувався щорічний міжнаціональний міжрелігійний молодіжний семінар українських, польських та єврейських студентів «Ковчег» . Його тема – «Українці, поляки, євреї в Західній Україні в роки випробувань (1939-1947)». За словами організаторів, міжнаціональний та міжконфесійний діалог є важливою передумовою формування в українському суспільстві атмосфери толерантності. Серед тем «Ковчегу» особливо популярними є теми з історії взаємин між народами, усвідомлення уроків толерантності [6].
Складні і суперечливі процеси в українському релігійному житті відобразилися на різноплановій діяльність релігійних організацій. Останні сьогодні перебувають на новому етапі свого розвитку, який передусім характеризується активною участю молоді як окремої соціально-демографічної групи у вдосконаленні взаємодії у міжконфесійній та державно-церковній сферах, особливо у формуванні атмосфери толерантності в контексті розвитку соціальної діяльності релігійних організацій в Україні.
Список використаних джерел
1. Громадська структура молодіжного і дитячого руху в Україні. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://ua.textreferat.com>
2. Державна молодіжна політика в Україні. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent. php3?b=4&c=>
3. Конституція України. – К.: Видавництво «Право», 1996. – 59 с.
4. Кравченко П. Толерантність як принцип консолідації вітчизняного соціуму // Філософські обрії. – К., 2000. – № 3. – С. 49-61.
5. Міжконфесійні відносини та релігійна толерантність. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://http://www.risu.org.ua/freedom /analytics/ expertopinions/05/>
6. Соціально-значуща діяльність релігійних організацій України: стан, проблеми та перспективи розвитку. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article; jsessionid=16DF6DECCDD35F110AC02E2BBB6995B9?art_id=48452&cat_id=45922&search_param=%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97&searchForum=1&searchPublishing=1>
7. Текст виступу Голови Держкомнацрелігій О.Сагана на засіданні круглого столу «Визначальні принципи оптимізації міжконфесійних відносин: теоретичний і практичний виміри». – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://www.scnm.gov.ua/control/uk /publish/article;jsessionid=7EFA06EDDA 02500A893715000CFE71C2? art_id=130430&cat_id=45925>
8. Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика). – М.: Изд-во Московского психолого-социального института, 2003. – 368 с.
9. Християнські цінності: історія і погляд у третє тисячолітя. Збірник наукових записок Національного університету «Острозька академія». – Острог, 2002. – Том 6. – 544 с.
Summary
In the article the problem of social activity and feature of forming of atmosphere of tolerance is considered in the context of development of social activity of religious organizations in Ukraine.
Key words: tolerance, youth religious organizations, social activity of religious instituciy.
Якуніна Катерина Ігорівна – магістр релігієзнавства Національного університету «Острозька академія», старший лаборант кафедри релігієзнавства.
Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Національного університету «Острозька академія».

Інші записи:

Авторські права належать автору статті на www.naub.org.ua

Гуманітарний факультет , ,

  • Посилання
  • Закарпаття онлайн новини за 17 серпня, п'ятниця, на http://nowyny.com/
    1. Коментарі відсутні.
    1. Зворотні посилання відсутні.

    Публікація статті Опублікувати свою статтю