Березень 23rd, 2010

У статті зіставляються драматичний твір польської літератури та його театральна інсценізація в Україні як художньої комунікації у культурно-суспільному контексті. Основним повідомленням комунікативного акту між автором/режисером і читачем/глядачем є феномен міщанства, значення якого міняється відносно політичної епохи. Простежується інерція тоталітарних стереотипів, що обмежує реалізацію семантичних змін. Ключові слова: міщанство, етнічні стереотипи, класова ідеологія, соціальна ненависть, моральні цінності, спілкування, стабільність, рутина, дигресія, театральний месідж.

Читати далі…

ваш коментар буде першим

Грудень 11th, 2009

“Гіпсова голизна” акторських костюмів не стільки акцентує стать, скільки  повертає в нашу культуру єдність тіла/душі і після соцреалістичної десоматизації, і в процесі невідфільтрованого потоку західної  маскультури, в якій людина розчленована на окремі функції біологічного субстрату. Варто відзначити, що така сценічна реалізація репрезентує маскулінність і фемінність  двоякою природою єдиного буття; повертає до естетичної ідеї еллінів, котрі різьбили голі статуї і спостерігали оголених спортсменів під час змагань, маніфестуючи цим самим чисту ідею волі, а будь-який одяг на них “виражав би /…/ якийсь, хоча б несміливий натяк на оточуючий простір” [2, 270] соціокультурних стереотипів.

Читати далі…

ваш коментар буде першим

Травень 9th, 2009

В есе розгорнуто філософсько-лінгвістичний аспект: о/мов/лення світу як освячуюча функція материнства. Простежено літературні релікти матріархату в онтологічному вимірі. До аналізу залучено біблійні, античні та барокові польсько-українські тексти, на основі яких досліджується європейська парадигма культу Великої Матері.

Безіменне є началом неба і землі,

те, що має ім’я, – мати всіх речей

Із книги Даодецзін

Читати далі…

ваш коментар буде першим

Травень 8th, 2009

Постколоніальна критика в українській культурі парадоксально обумовлена східним вектором. Західноєвропейська термінологія може застосовуватися нами тільки на рівні загальному, якщо не універсальному. Адже все, що було проартикульовано Заходом стосовно Сходу, або, по-іншому, метрополії стосовно колонії, в українському контексті притягнуто до 1) єдиного материка, 2) спорідненої історії і ментальності, 3) глибоко схованих онтологічних точок диференціації. А тому поняття “Іншого” включатиме в себе поняття “Спорідненого” і “Близького”; шукання ко­лоніальних структур мислення провокативно відкриє власні форми, котрі усвідомити як чужі дуже непросто. Читати далі…

ваш коментар буде першим