Коментарі до Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648)

Від: Любомир

Любомир — Mon, 15 Jun 2009 06:18:21 +0000

Дана стаття є досить хорошою. Вражає знання автора усіх нюансів та правил, які існували в тогочасному суспільному устрої, зокрема у судовій системі. Крім того дана тематика є мало дослідженою, а отже стаття є актуальною і несе в собі наукову новизну та потрібність для кращого та глибшого розуміння ситуації, що склалася на Чернігівщині, за часів, коли вона отримала право називатися воєводством. Автор роботи всебічно і доступно намагається описати систему судів, які існували у воєводствах за тих часів. Також він намагається розповісти детально про структуру cудів, які існували. Звертає свою уваги і не раз наголошує на проблемах, з яким стикалися суди земські. І як наслідок наявності цих проблем- земські суди спершу майже зовсім не існували, а крім того функціонування земських судів обтяжувало й те, що приватної власності у воєводстві, як такої не існувало, тому ленники за старим звичаєм продовжували звертатися до королівського асесорського суду, також продовжували діяти комісарські суди. Згодом частину повноважень земських (і підкоморських) судів перебрала на себе комісія, створена сеймом 1638 р. для полагодження конфліктів у воєводстві між старостами та обивателями. Тільки в 1640-х рр. функціонування чернігівського й новгород-сіверського земських судів стає більш-менш регулярним.
Крім того, автор приділяє свою увагу існуванню, складу та функціонуванню підкоморських та градських судів. Обслуговуванням як ґродських, так і земських канцелярій воєводства займалися возні. В основному возні займалися тим, що в супроводі двох шляхтичів виїжджали на місця подій, щоб скласти реляцію для відповідного суду, чи розносили й вручали позови.
Ще однією центральною судовою інституцією, юрисдикції якої підлягало Чернігівське воєводство, був скарбовий трибунал у Радомі.
На підставі дослідження здісненого автором, можна стверджувати, що в 1633 р. відбувався процес поступового поширення на Чернігово-Сіверщину традиційної для Речі Посполитої системи судочинства. Впровадження характерних для неї судів було б неможливе без створення воєводства і поширення на Чернігово-Сіверщину повітового устрою.

Від: SERIY KOVALCHUK

SERIY KOVALCHUK — Sun, 14 Jun 2009 16:58:49 +0000

По – перше: дана стаття є актуальною , тому що як зазначає сам автор тема про діяльність гродських,земських і підкоморських судів у Великому князівстві Литовському після докладних праць Івана Лаппо була забута на довгі роки. Було досліджено діяльність судів Брацлавського воєводства, Волині й Наддніпрянщини, а Чернігівське воєводство залишилось нерозвіданим. Про це свідчить цитата Н. Яковенко (одна із дослідників у цій галузі) «…майже немає інформації про гродські й земські суди Чернігова й Новгорода – Сіверського…».
По-друге : мені здається , що Петру Михайловичу вдалося дослідити це питання на дуже високому рівні. Про це свідчить використання всієї можливої бази нормативних актів: Сеймові Конституції 1633 і 1635 років, «Ординація воєводства Чернігівського» 1635р., «Ординація Чернігівська» 1633 року, Конституція сейму 1641 року «Комісія староств і обивателів чернігівських», перед сеймова інструкція чернігівського сеймику 1646 року, конституція 1638 року «Про трибунальські декрети Київського, Волинського, Брацлавського, Чернігівського воєводств», «Консервати воєводства Чернігівського», «Про сеймові контумації Брацлавського і Чернігівського воєводств», а також логічних конструкцій.

Проаналізувавши дану статтю , можна сказати, що в цілому система судочинства створена поляками була на свій час досить розгалуженою і ефективною. Найбільш позитивним мені здається це була можливість апеляції ,яка направлялась до трибуналу в Любліні або сеймового суду. Не хочу зупинятися на позитивному , а виділю ,на мою думку, недоліки с-ми судочинства Чернігівського воєводства:
1)Чому не були ліквідовані комісарські суди? Це негативно впливало на с-му судочинства, тому що дані суди заміщували функції земських судів.

2)Не прийняття конституції , згідно якої мала утворитися генеральна комісія для встановлення меж між земельними володіннями шляхти. Це залишило величезний обсяг роботи для підкоморських судів.
3)Перенесення рочків , при відсутності судді, писаря, підстарости є не практичним і не доцільним. Також «лімітація» є негативним явищем, мені здається що справи які лімітували потім уже рідко хто розглядав.
4)Претендент який мав стати возним не повинен був обиратися на реляційному сеймику шляхтою, тому що шляхта таким чином намагалась обрати возними представників шляхетського стану.
5)Контумація негативно впливала на судовий процес, затягувала його.
6)Мені не зрозуміло чому роки у Чернігові повинні починатис через три тижні після київських, а у Новгороді через з тижні після чернігівських… Суди повинні бути постійно діючими.
Все таки ще раз повторюсь і скажу , що ця стаття є вартою уваги. Вона розкрила повністю мету яка на неї покладалась « …реконструкція діяльності судових інституцій Чернігівського воєводства видається можливою, хоч, напевно, вже ніколи не буде докладною. Ця реконструкція, наскільки, це дозволяють відомі нам джерела, і є метою даної статті».

P.S. Хотілося б побачити коментар від когось більш компетентного у даному питанні. Наприклад від Олега Павловича!

Від: Vadym Kublik

Vadym Kublik — Sun, 14 Jun 2009 13:05:56 +0000

Дана стаття П.М. Кулаковського безсумнівно значно збагачує літературну базу для вивчення курсу Історії держави і права України. Вона стала результатом опрацювання великої кількості досліджень українських істориків (таких як М. Крикун, О. Піддубняк, Н. Яковенко та ін.) та багатьох історичних документів, що носили нормативно-правовий характер. Зокрема, це Сеймові Конституції 1633, 1635, 1641 років, “Ординація воєводства Чернігівського” 1653р. та ін.
Сам автор досить вдало зазначає: “Вивчення установ, що займались судочинством, та правових основ їх діяльності входить до числа найбільш актуальних напрямків дослідження історії України ронньомодерної доби”. І справді, у статті досить детально висвітлено інформацію про діяльність судових органів на Чернігово-Сіверщині і, взагалі, сам процес поширення на вказану вище територію традиційної для Речі Посполитої системи судочинства.
Дана стаття є дуже корисною із історично-правової точки зору. Адже завдяки їй ми маємо змогу ознайомитись із судовою системою Чернігівського воєводства 1635-1648рр. Зокрема, це діяльність гродських, земських, підкоморських судів як судів першої інстанції, їх структура, порядок створення, особливості функціонування, взаємодія з іншими судовими інстанціями, такими як Королівський асесорський суд, комісарські суди, судова комісія створена Сеймом 1638р. Центральними судовими інституціями, юрисдикції яких підлягало Чернігівське воєводство, були: Королівський асесорський суд, Сеймовий суд, Коронний трибунал у Любліні, скарбовий трибунал у Радомі.
Особливо цікавими, з правової точки зору, виявились такі історичні факти:
1) діяльність земських судових сесій (років) у Новгород-Сіверському воєводстві починалась через три тижні після Чернігівських, останні ж – через три тижні після Київських років, а Київські, у свою чергу, починались на католицькі свята – Трьох королів (6 січня), Трійці (початок літа) та Михайла (29 вересня). Це ще раз підтверджує неабиякий вплив звичаїв на функціонування органів судочинства.
2) діяльність підкоморського суду заміщувалась комісарським, а з1638р – комісією для визначення меж між королівськими та шляхетськими маєтностями. Тобто не було чітко розмежовано сферу повноважень новоутворених підкоморських судів та інших інстанцій, що працювали паралельно.
3) штати гродських канцелярій формувались старостами із врахуванням професійних якостей претендентів, споріднених зв’язків та особистої відданості. Чим вищу посаду мав зайняти претендент, тим більша ступінь взаємодії цих фактів вимагалась.
4) уряд возного був мало престижним, навіть досить небезпечним з огляду на непередбачувану реакцію викликаного до суду, тому його займали, як правило, дрібні шляхтичі, можливо, й плебеї.
5) право апеляції до асесорського королівського суду чернігівські обивателі мали ще в часи існування Чернігівського князівства, а доступ до трибунальського та сеймового суду став можливим лише після створення воєводства, тобто відкрився шлях до захисту своїх прав на найвищому рівні.
Загалом стаття дуже цікава і в перспективі може стати обов’язковою для ознайомлення студентами-правниками при вивченні курсу Історії держави і права України.

Від: Prymak K.

Prymak K. — Sun, 14 Jun 2009 12:40:34 +0000

Цікава стаття. Характерно, що тема, висвітлена в ній заповнює прогалину, що цілком закономірно виникиє в силу недостатньої джерельної бази предмету вивчення цієї статті в зазначений період. І так, ця стаття є дійсно корисною для студнтів правничого факультуту як у рамках вивчення курсу історії держави та праву України, так і для більш детального вивчення судової системи на території України в межах Речі посполитої. В даній роботі досить чітко змодельовано структуру діяльності (а також основні особливості впровадження) польської судової системи у межах Черніговського воєводства у 1635-1638 рр.
Мабуть одним з ключових моментів трансформації судочинства в межах Чернігівського воєводства є саме перехід цих земель зі статусу князівства у статус воєводства, що давало юридичну підству для реорганізації адміністративно-судової системи. Проте сама діяльність земських, підкоморських і ґродських судів обмежувалася рядом факторів, таких як наприклад паралельна діяльність інших судів з подібною юрисдикцією, загальмованість механізму розгяду справ, а також призначення посадових осіб, завантаженість судів підкоморських, і одночасно дуже мала кількість позовів у земські суди, що спостерігалися одразу після створення даних судів вносили диспропорцію в систему розмежування підсудності тих справ, які домінували на території Чернігівського воєводства.
Надзвичайно детально наведено кадровий склад органів судочинства, який в свою чергу ілюструє особливість відбору кандидатів на відповідні посади в судових (і, вочевидь, не тільки) органах.
Про остаточну інтеграцію судового процесу Чернігівського воєводства у загальну систему Речі посполитої свідчить, наведений у статті факт про можливість подачі апеляції стосовно рішень земських, ґродських і підкоморських судів крім як до асесорського королівського суду, до коронного трибуналу в Любліні. Крім того, як наслідодок такої реформації, джерелом права, що регулювало відносини у судах става Волинський статут, що діяв у Київському, Волинському й Брацлавському воєводствах. Також зазначено про можливість діяльністі, поряд з новими, старих судових інстанцій та скарбового трибуналу у Радомі, під юриздикцією якого перебувало Чернігівське воєводство.
В цілому дана стаття надає детеальний аналіз розвитку судочинства на вищезазначених землях в період 1635 – 1648 рр. ґрунтуючись на детальному дослідженні джерельної бази, а також логічно обґрунтованих припущень, проведених паралелей та аналогій, на основі інших досліджень, а тому є досить інформативною в контексті даної тематики.

Від: Tsegolko Natalia

Tsegolko Natalia — Sun, 14 Jun 2009 12:35:46 +0000

Стаття справді дуже корисна для студентів-правників особливо для тих, які готуються до іспиту з ІДПУ. В ній чітко викладений матеріал про судову систему в Чернігівському Воєводстві, чітко описується склад суду та його зміни і про саму поцедуру судочинства, порядок дії самого суду. У цій статті таклж частково згадуються нормативно-правові акти якими керувалася сама організація суду на місцевому рівні. Але на мою думку вона дуже деталізована, схожа на уривок з дисертатської чи докторської роботи. До того ж не зовсім чітко розмежована юриздикція справ які розглядає той чи інший судовий орган.Важливим моментом є опис самого судочинства він дає краще зрозуміти проблеми суспільних відносин, що існували в той час. Висвітлюється недосконалість організації роботи суддів, та й в певній мірі всієї судової системи. у статі я б хотіла побачити ставлення автора до проблем що висвітлюються у статі щодо переваг та недоліків які існували в тогочасному судочинстві.

Від: Anna

Anna — Sun, 14 Jun 2009 12:23:09 +0000

Хотілось б розпочати з того, що дана стаття являє собою сукупність інформації, яка допомагає краще і раціональніше оцінити всі прерогативи як судового устрою так і всі утворення судового характеру. Також дозволяє ознайомитись з усіма токностями правлячого класу. Через призму іторичної та правничої науки систематично та прозоро висвітлена дана тема статті. Хочу відмітити, що ця інформація у статті має логічну будову, що рідко зустрічається на сьогоднішній день. Це нам допомагає краще відчути усі тонкості, які несе вона у собі. Хоту звернутися до самого тексту статті.
На мою думку не потрібно було лімітувати справ, оскільки, кожну необхідно розглядати у найкоротший термін часу від її «зачаття», тобто виникнення для кращого і неупередженого ставлення у ході розгляду справи.
Негативним явищем було те, що самі старости особисто не брали участі у засіданнях гроцького суду. Можна сказати, що субделегати які виконували функції старост на час їхньої відсутності не заміняли їх на всі 100% на суді. Дуже цікаве явище спостерігалось у існування гроцьких судів на той час! Суддя міг назначати собі підстаросту, а підстароста в свою чергу призначає свого замісника, я вважаю, що все це призводило до численних протиборств між представниками гроцьких суддів…і, як наслідок, неприйняття чіткого прозорого рішення суду. Доречним у призначенні возного було знання письма та права, а також провідну роль відігравало те, що за Литовським статутом 1566 року возні призначалися місцевими воєводам, а затверджувались королем. Це давало можливість краще оцінити всі позитивні і негативні сторони кандидатури, яку подавали на затвердження посади возного.
Незрозумілим для мене залишається те, за якими саме критеріями визначався час для проведення земських років???;)
Також в мене виникає питання на рахунок того, як міг функціонувати належним чином суд без неповноцінного складу?
Дуже цікавою інформацією я знайшла для себе факт існування апеляційної практики, скарги подавалися до коронного трибуналу в Любліні. Ця практика розширила права скаржників та допускала апеляцію також до сеймового суду.
«Незважаючи на тенденцію витіснення мембран з судової практики, характерної для українських воєводств – вони були заборонені для Волинського й Брацлавського воєводств конституцією 1620 р., а для Київського – 1647 р., Чернігівське воєводство продовжувало їх використовувати й надалі.»- чому ж існувала така розбіжній у оформлені скарг та проведенні судових справ???
Особисто я вважаю, що практика фіксації усіх звернень, судових процесів, рішень є дуже доречною. Існує ряд позитивів, які перечисляти можна дуже довго, але незважаючи на це існує і друга сторона медалі де відображені негативні сторони і наслідки документального засвідченн.
Як висновок хотілось би додати, що вивчаючи й узагальнюючи досвід минулого, ми самі собі допомагаємо уникнути повторних помилок…

Від: Vatsyk Yura

Vatsyk Yura — Sun, 14 Jun 2009 08:22:42 +0000

Дана стаття допоможе більш чітко зрозуміти основні принципи судочинства в Україні у 1635-1648 роках, адже, матеріал який міститься в базових підручниках з Історії держави і права України та Історії України надає тільки стислий опис будови судів та здійснення судочинства на українських землях в складі Речі Посполитої даних років. На основі аналізу системи судочинства Чернігівського воєводства, тобто дослідження будови судів, їхньої внутрішньої структури та складу, засад організації та принципів діяльності можливе формування у читачів цієї статті більш чіткої картини організації судів даного воєводства, а враховуючи той факт, що з утворенням Чернігівського воєводства у 1635 році на нього почала поширюватися судова система українських земель під владою Речі Посполитої, то відповідно і більш чітке розуміння системи судочинства всіх українських земель.
Стаття детально описує діяльність, особовий склад і структуру підкоморських, гродських та земських, а також у деякій мірі комісарських судів. Каталог судових термінів, які використовуються у статті є своєрідним і являє собою наочний приклад своєрідності судової системи Чернігівського воєводства. На прикладі даного матеріалу можна простежити еволюцію і вдосконалення судової системи Чернігівського воєводства. Основні прогресивні зміни у даному воєводстві мали місце і в інших українських воєводствах, які перебували під владою Речі Посполитої. Досить цікавим є зазначена інформація про компетенцію та класифікацію возних.
Недоліком даної статті, я вважаю, недостатню розробку питання про діяльність і структуру станових і доменіальних, зокрема церковних судів: духовних і домініальних. Недостатньо визначено юрисдикцію справ, які розглядаються судами, зокрема гродського суду. Згідно із проведеною у середині XVI ст. реформою судової системи (на Бєльнському сеймі 1564 року під натиском шляхти магнати були змушені відмовитися від своїх привілеїв у судочинстві, як наслідок були введені гродські і земські суди) у Великому князівстві Литовському, яке об’єдналося з Польщею у наслідок Люблінської унії 1569 року, а після об’єднання судова система Литви у деякій мірі була поширена по всій Речі Посполитій, до компетенції гродських судів відносили кримінальні справи, що стосувалися шляхти, міщан та селян. Як доповнення до даної статті вважаю за потрібне зазначити про судовий процес в українських землях під владою Речі Посполитої. Переважаючою формою судового процесу був змагальний процес. Судочинство починалося за заявою потерпілого. Позивач самостійно збирав усі докази, пред’являв їх суду і підтримував звинувачення. На будь-якій стадії процесу він мав право відмовитися від позову або звинувачення і укласти мирову угоду. В тяжких злочинах слідство і суд були обов’язковими, незалежно від заяви потерпілого, що говорило про появу слідчого процесу. Представники сторін мали право на адвокатів, так званих прокураторів, що знаходилися при судах. У деяких випадках їхня участь була обов’язковою.
Підсумовуючи вище сказане стаття Петра Михайловича Кулаковського «Судочинство у чернігівському воєводстві (1635 – 1648)» є надзвичайно цікавою і пізнавальною, не тільки для юристів чи студентів юридичних спеціальностей, а і для простих користувачів системи Інтернет.

Від: yevhen_zembra

yevhen_zembra — Sat, 13 Jun 2009 14:32:17 +0000

Одним з важливих аспектів української держави є судова система. Звичайно, кожен юрист повинен орієнтуватися в розвитку судової системи від початків зародження Київської Русі до сучасного стану. В сучасних навчальних закладах юридичного спрямування, студенти вивчають історію держави і права України. У процесі вивчення цього курсу, студентами досліджується і розвиток судової системи та розвиток правової сфери в українському суспільстві взагалі.
Стаття Петра Михайловича Кулаковського розкриває особливості судового процесу та розвиток судової системи на Чернігово-Сіверщині 1635-1648рр. У статті зазначається особливості приватної власності на землю у даному воєводстві та нерегулярність роботи судів у період до 1640р., однак у 40-х роках робота судів стає регулярною, володіння шляхтичів переходить з ленних в земські. У статті також описується діяльність підкоморських та гродських судів, їх персональний склад. Автором зазначається про можливість апеляцій до судів вищої інстанції, а особливо до трибунальського та сеймого суду, після створення воєводства. Звичайно утворення Речі Посполитої вплинуло на тогочасну судову систему українських земель, яка управлялася Литовським статутом 1566р., однак на Чернігово-Сіверщині, наприклад, кандидатів на возних обирала шляхта на реляційному сеймику (з статті).
На мою думку дана стаття, хоч через недостачу джерел не відображає цілісної картини становища вищезгаданого воєводства, доповнює знання кожного студента про становище судової системи на території України під владою Речі Посполитої, зокрема на Чернігово-Сіверщині, зображує реальне становище можливостей населення щодо вирішення справ в судовому порядку. Це зумовлено тим, що автор наводить конкретні факти призначення осіб на важливі посади на Чернігово-Сіверщині. Звичайно за браком джерел не вдається повністю відобразити діяльність інших судів, зокрема станових та доменіальних судів, що вважаю недоліком даної статті.

Від: Roman

Roman — Sat, 13 Jun 2009 12:13:47 +0000

Дана стаття свідчить про глибоке опрацювання теми судочинства в Чернігівському воєводстві автором. В ній міститься детальна характеристика системи судочинства створеної польською адміністрацією на землях чернігівського воєводства. Після створення окремого воєводства на чернігівських землях розпочалося створення типової для Речі Посполитої судової системи – зокрема системи гродських, земських і підкоморських судів. Проте як стає зрозумілим з статті процес формування судової системи мав певні, інколи досить серйозні проблеми:
1) зокрема формування земських судів. Як вказано в статті основними елементами функціонування земських судів була повна укомплектованість. За відсутності хоча б однієї особи зі складу суд не міг діяти (наведені у статті приклади з Каспером Ростопчою, Теодором Сущанським, Калиноським). Такі недоліки механізму призводили до паралізування роботи суду в Чернігові на тривалий час ( з 1634 до 1636 рр.)
2) на початку створення роль земських суддів у вирішенні цивільних справ між шляхтичами була низькою, так як фактично не існувало приватної власності на землю в Чернігівському воєводстві серед шляхти. Проте згодом ця проблема була вирішена – шляхтичі почали трансформувати свої ленні володіння у земські.
3) Заміщення посад у земських судах відбувалося досить повільно (хоча склад судів змінювався доволі рідко). Наведений у статті приклад про заміщення посади підсудка Стефана Речинського, якого було знято з посади у 1643р. (вірніше підвищено і переведено на іншу посаду), а нового призначено тільки у 1647 році, свідчить про недосконалість процедури заміщення посад (хоча така ситуація була притаманна і для інших воєводств)
4) Величезний обсяг роботи для підкоморських судів, які визначали межі володінь. Саме відхилення конституція про створення генеральної комісії з встановлення меж між земельними володіннями шляхтичів призвело до перевантаженості суду.
5) Існувала також проблема формування складу гродських судів, які як сказано: «формувалися старостами з врахуванням професійних якостей претендентів, споріднених зв’язків та особистої відданості. Чим вищу посаду в канцелярії мав зайняти претендент, тим більший ступінь взаємодії цих факторів вимагався», тобто в суди інколи призначалися особи лояльні до старост, що призводило до підпорядкування даних судів старості.
Проте система судочинства створена поляками була досить ефективною і розгалуженою. Існувала можливість апеляційного оскарження рішення місцевих судів до коронного трибуналу в Любліні.
Про важливість судової системи в Чернігівському воєводстві свідчить насамперед кількість нормативних актів виданих для врегулювання суперечностей, визначення повноважень, строків судів: Сеймові Конституції 1633 і 1635 років, «Ординація воєводства Чернігівського» 1635 року, «Ординація Чернігівська» 1633 року, Конституція сейму 1641 року «Комісія староств і обивателів чернігівських», перед сеймова інструкція чернігівського сеймику 1646 року, конституція 1638 року «Про трибунальські декрети Київського, Волинського, Брацлавського, Чернігівського воєводств», «Консервати воєводства Чернігівського», «Про сеймові контумації Брацлавського і Чернігівського воєводств».
Аналізуючи матеріали викладені в статті, стаємо зрозумілим що судова система в Чернігівському воєводстві знаходилася в залежності від польської адміністрації і шляхтичів.
Проте один момент залишається особисто мені не зрозумілим: чому земські роки у Чернігівському воєводстві повинні були починатися через три тижні після київських рокік, які починалися на католицькі свята? До того ж яким чином відбувалася лімітація рочків гродських судів?
Дана стаття – джерело інформації про систему судочинства у Чернігівському воєводстві в ХVII століття. Виходячи з невеликої кількості джерел, свідчень про суди, нормативної бази, автор зумів, належним чином проаналізувавши документи, сформувати найбільш повну картину судоустрою в Чернігівському воєводстві, зі всіма перевагами і недоліками.

Від: witcey

witcey — Sat, 13 Jun 2009 09:27:25 +0000

ну мені теж було длсить цікаво, хоча, смію признатися, це трохи не те чтиво, що я звикла читати, тому мені довелося достатньо довго перечитувати певні рядки, щоб скласти думку про позвиток судової системи.)))Ну, віршиком, я, як пані Бортник не напишу, бо боюся, що вірші мої будуть білими.
Щодо статті. Настравді достатньо рідкісна стаття. Автор довго працював, і це одразу видно. Велика кількість дат, оригінальність, велика кількість імен, що покращує сприйняття інформації.
Основна думка статті — створення 2 земств і 2 гродів і їх розвиток, функції, повноваження.
Великою проблемою періоду запровадження, на мою думку було те, що В чернігівському воєводстві не існувало приватної власності на землю (дідичну), і тому коли вже воєводство було створене, ленники все ще продовжували звертатися до асесорського суду (Асесорський суд (асесо́рія) — королівський суд феодальної Польщі (15 — кін. 18 століття).
Розглядав апеляції від міст, справи привілеїв на маєтки та розмежування маєтків шляхти і короля, фінансові справи тощо.— прим. автора), що було достатньо складним і проблематичним процесом.
Важливим досягненням було розширення прав скаржників і допуск апеляції також до сеймового суду.
Також вартим до уваги був період “лежання книг”. За цей період земська канцелярія могла допрацювати те, що ще не було зроблене, і до слідуючого року (сесії)
Поганим моментом, я вважаю, було те, щороки дуже часто суміщалися. Приміром, суміщення років земського суду з з діяльністю вального сейму. Справ залишалося багато, а більш як три тижні роки не тривали, і справи знову відкладалися в довгий ящик…Цитата ” Так, у Чернігові в 1643 році рочки мали розпочатися 16 квітня, але староста і суддя ще не встигли повернутися з сейму, тому початок рочків був перенесений на 28 травня. Призначеного числа вони знову не розпочалися через відсутність суді і писаря” Так це виходить, що фактично 2 місяці вони не працювали. Може собі уявити, скільки справ їм потім прийшлося улагоджувати!!!
Повернемося до позитивів. До них я можу занести діяльність спеціальної комісії для визначення меж володінь… Чому її потім офіційно не ввели, не розумію… ну, приміром, якби її ввели в дію, то однозначно було б краще. Роботи було б менше, праця би стала ефективнішою…
Знову перечитуючи статтю знаходжу ще одну цікаву річ. В той період старости дуже рідко були присутні на засіданнях гродського суду. Хто їх тільки не заміняв: і субделегати, і підстарости…Чому ж не можна назначити на це якогось одного увовноваженого підстаросту? Судового, приміром. Тоді він би сидів на місці і все би вирішував. І не було би проблем з вибиранням тих самих субделегатів. В субделегатах, звісно, є позитив: вони завжди різні були і мали знати право, та чи не здається Вам, що все ж може бути важко їх розшукувати…
Те, що мені однозначно сподочалося в впровадженні системи, так це те, що на роботу в канцелярію брали з інших воєводств. Приміром “Шимон Сургоновський у 1639-1644рр. працював спочатку як підписок, потім як старший підписок вінницької гродської канцелярії. В той час як більшість підписків гродської канцелярії були з дрібної шляхти і не факт, що вони були достатньо освіченими, а якщо і були, то не факт, що мали досвід роботи.
Також не хоче оминути увагою і той момент, що Чернігівське воєводство використовувало коронний трибйнал (Трибун́ал кор́онний, найвища апеляційна інстанція для шляхетських судів у Польщі, утворена вальним сеймом у Варшаві 1578; обмежив королівську юрисдикцію та розглядав апеляції від ґродських, земських і підкоморських судів. Коронний трибунал складався з 27 суддів (депутатів), обираних шляхетськими воєводськими соймиками на 1 рік. Коли однією стороною справи перед Коронним трибуналом були духовні особи, в розправі брали участь на рівній основі 6 духовних суддів, що їх обирали капітули, і 6 світських. На тому ж сеймі 1578 утворено для українських земель Трибунал Луцький, a 1581 — для Литви Трибунал Головний Литовський. Коронний трибунал збирався окремо для Великої Польщі у Пйотркові і Познані, а для Малої — у Любліні й Львові. Від 1764 створено окремий Коронний трибунал для Малої Польщі в Любліні — прим. автора) тим самим поповнивши групу воєводств волинського права.